Без жодного пострілу в нас відібрали владу, через продажне депутатське голосування хрунів знищують мову, а тепер підступністю та брехнею хочуть забрати землю.
Як зграя ненажерливих бандитів, Тернопільщину захопив комуно-комсомольський клан, який не тільки наживається на людській біді, а веде до нас страшне лихо у вигляді собі подібних політичних чужинців. Щоб не дати нашим місцевим патріотам представляти рідний край у Верховній Раді України.
Ці політичні бандити-чужаки хочуть не просто здобути депутатський мандат, а пограбувати та знищити нашу західну область, заливши по собі руїну.
У теперішньому парламенті вони мають просту більшість. В новообраному їм потрібна конституційна – понад 300 голосів, щоб зробити російську мову пануючою над українською, а потім повністю прибрати до рук непокірний наш патріотичний західний край.
Тому київська влада прислала до нас, а місцева супроводжує, відомого на сході кримінального авторитета, який славиться жорстокістю та захланністю, на прізвисько «Банкір Вова «Луганський». Озброївшись легендою «благодійника», яку йому склали братки з Луганська, він розказує, що готовий скинути останню сорочку, щоб «допомогти» таким «милим» його серцю «банадерам».
Створивши підставний фонд «Галичина – Волинь», примазується до державних програм, видаючи їх за своє «благодійництво»; приписує собі чужі успіхи, називаючи їх своїми; показує себе всемогутнім «рєшалом», який миттєво може вирішити усі наші проблеми на рівні від Президента до сільського голови.
Змалку йому, очевидно, доводилося бачити тяжке шахтарське життя, зустрічати з лави знеможеного від вугільної праці батька. Мабуть, не раз хотів, щоб тато пригорнув до себе малого своїми мозолястими, порепаними до крові руками, не один раз завмирало серце від того, що батько повернувся додому живий.
Але десятилітній комсомольський вишкіл – від інструктора міському комсомолу до завідуючого відділом ЦК комсомолу України – породив ненаситну жадобу наживи та жорстокість, спонукав зрадити свій шахтарський рід. Тепер, за придуманою братками легендою, перед нами виступає представником роду «козацького». А у той же час на шахтарській Луганщині – страшна розруха, безробіття наче після війни. Шахтарі, живуть у злиднях, їхні діти калічаться і гинуть за окраєць хліба у приватних шахтах-копанках. У багатому на вугілля краї люди зимою замерзають у багатоповерхівках і опалюють квартири краденим вугіллям, яке тримають у підвалах. Бракує найнеобхіднішого – води, і зимою, щоб її мати, доводиться топити сніг.
То чому він, такий багатий, «милий» і «добрий», а його земляки такі бідні й нещасні? Чому своїми можливостями не допоможе жителям Луганщини, однокласникам, колишнім друзям? Невже ми повіримо, що, відцуравшись своїх земляків, він буде дбати про нас, буде відстоювати, захищати наш край, наші духовні цінності, а головне – мову? Коли перший раз з’явився на Тернопільщині, знав лише два речення: «Добрий день», «Памагав і буду памагать». В нас навчився хоч трохи говорити по-українськи, але думає все-одно мовою «великого» Леніна. І постійно ображає наш край, говорячи, що в нас панує розруха (чи не переплутав бува з Луганщиною), ображає наших людей, називаючи їх «попрошайками». А у вузькому колі говорить: «Я ето бидло скуплю по ценє картошкі в урожайний год…»
Жодному найвідомішому і найбагатшому з жителів Тернопільщини навіть на думку не спаде їхати за тисячу кілометрів на Луганщину виборювати мандат депутата. Бо кожен знає, що нашого там не оберуть навіть до сільської ради, не кажучи вже про Верховну, бо там є свої достойні люди, які гідні представляти свій край, знають його справжні проблеми, болі та можливості.
Інтереси Тернопільщини вже представляли чужинці-банкіри-клименки: гуменюки, ігнатенки, шиллери. Чи ви їх часто бачили тут, після того, як віддали їм свої голоси?
А своїх ви завжди побачите, бо тут живуть або поховані їхні батьки, ростуть діти чи внуки, тут – їхня батьківська хата. Тому не зраджуймо й не встидаймося свого батьківського коріння!
За 70 років панування комуно-комсомольців в нашій області вони відчули свою безкарність і ввжають, що задля власного збагачення можуть робити все, що заманеться, а ми будемо мовчати й терпіти.
Взявши на озброєння, тільки на бандитський манер, давнє українське гасло «Свій до свого по своє», комсомольська бригада чужинців, за допомогою місцевих хрунів, прагне розділити між собою та собі подібними вплив на наш бізнес, захопити людські земельні паї, наші природні кар’єри, якими багата область (у нас їх аж 437), а пізніше ліквідувати саму область, перетворивши її на фазенду «Луганських». І тут питання: де будемо ми, громада Тернопільщини, якщо цій бригаді вдасться здійснити свої задуми?
Не віддамо їм розшматувати нашу область, рідний нам край, за який у боротьбі вмирали наші діди та прадіди! Визволення від червоної комуно-комсомольської зарази – це справа не тільки Руху за визволення від політичних чужинців, а всіх жителів Тернопільщини. Якщо будете мовчати, а ще гірше – потурати та прислуговувати, то всі ми, наші діти та внуки протягом наступних десятиліть будуть наймитами та прислугою в себе вдома. Отямтеся люди, бо втратимо все, набуте нашими батьками, дідами-прадідами!
Встаньте, щоб завершити те, що розпочали і не довершили на початку 90-их років! Щоб бути вільними у своєму рідному й багатому краї, господарями в рідному домі, не шукати заробітки по закордонах, мати гідне життя, чисте сумління та пишатися своїми земляками у Верховній Раді! Щоб з парламентської трибуни й наділі постійно звучало горде слово «Тернопільщина»!
Я вірю у вашу силу духу, в те, що у відповідальний час зумієте зібратися з силами і не дасте чужинцю накинути на шию ярмо неволі! !
Василь Фіялка
З газети «Рух за визволення Тернопільщини від політичних чужинців». З повною версією газети можна ознайомитися ТУТ
