На електронну скриньку сайту Реально надійшов лист від читача, який називає себе Миколою Сторосільським та розповідає моторшну історію про голову тернопільської обласної організації ВО Батьківщина, народного депутата В. Деревляного. Редакція сайту публікує лист без правок.
“Василь Деревляний – герой Майдану. Частина I. Гоп-стоп.
«Наша організація є достатньо авторитетною, структурованою, монолітною та дисциплінованою…», – з промови Василя Деревляного.
У буремні 90-ті роки минулого століття Василь Деревляний пристав до збаразького злочинного угруповання Паші Баб’яра (серед лідерів Віталій Драган (кум Василя Деревляного), Степан Джуравський). Спеціалізувалосявоно на розкраданні державного і колективного майна. Припинило свою активну «самостійну» діяльність в кримінальному середовищі після «наїзду» на них відомого «Патєфона» (під час розборок з вогнепальною зброєю був поранений бойовик Баб’яра «Слон»). Угруповання фінансувало виборчу кампанію Деревляного до Тернопільської обласної ради (2002р.) та двічі до Верховної Ради України (2006 та 2007 рр.).
Василь Деревляний претендує на роль винахідника такого бізнесу, як рейдерство. На початку 90-х років бригада очолила «приватизацію» Тернопільського хлібзаводу. Ошукали працівників та залишили їх без зарплатні. Всі гроші, нібито, вкладали у виборчу кампанію С.Хмари за рахунок заводу, який, невдовзі, довели до банкрутства. Ідейним натхненником цього був Василь Тимофійович, на той час заступник директора хлібзаводу.
За замовленням Данила Корилкевича, тодішнього директора Дубенського цукрового заводу, а згодом голови Рівненької облради, Василь Деревляний організував «наїзд» на колишнього зятя цього «поважного» рівненчанина, який кинув його доньку Лесю «на призволяще». Серед найціннішого було відібрано територію так званої «пушечної» станції на березі Тернопільського ставу (колишнє підприємство з виробництва хлопавок). Тепер цю територію рясно забудували і поступово перетворюють на елітний житловий район для місцевих багачів. Якщо років сім тому цю територію називали «човновою станцією», то тепер це – повноцінний обгороджений квартал з контрольно-пропускним пунктом та охороною. Висота деяких котеджів сягає п’яти поверхів. Розподіляють котеджі за корпусним принципом. Далі окремо йдуть елінги. Як «не дивно», серед щасливих власників дорого житла є згадані вище учасники злочинного угруповання Баб’яр Павло Петрович та Джуравський Степан Степанович. Після перемоги Революції, її «герой» Василь Деревляний, вірогідно, стане власником одного з двох ще не «розпайованих» маєтків.
Василь Деревляний підтримував тісні контакти з сумнозвісним будівельником Зеновієм Щепановським. Чи не найбільше людей постраждало внаслідок шахрайських дій під час залучення коштів на будівництво житлового комплексу по проспекту Степана Бандери на незаконно відчуженій завдяки В.Деревляному землі «Зеленбуду». Цей об’єкт має шлейф історій скандального характеру. Мова йде про ряд фірм, у т.ч. колишню фірму брата Щепановського, Віктора, «ГЕО-2004». Навколо виділення їй понад 1 гектару території «Зеленбуду» точилися різні пересуди. У програші точно не опинився В.Деревляний, якому один із фірмачів, депутат Тернопільської обласної ради від ПР Ігор Савицький подарував «Volkswagen Touareg».
Отримавши завдяки Василю Деревляному бажаний об’єкт, підприємці запропонували корпоративні права на нього тепер опальному, а ще тоді успішному Зеновію Щепановському. За це той мав не тільки розрахуватися, а й віддати частину квартир в новозбудованих будинках. Підприємці та В.Деревляний довго чекали на обіцяне, поки «трест» не лопнув. Після цього, Василь Тимофійович знову застосував «гоп-стоп» – братва забрала у З.Щепановського об’єкт незавершеного будівництва (приватна резиденція у 5 поверхів) у м. Збаражі оціночною вартістю близько 1 млн. доларів США. Якщо вже завели мову про автомобілі, буде доречним згадати «щиру любов» і недавню залежність спиртовиків області від В.Деревляного. Над підприємствами спиртової галузі дамоклевим мечем висіли приватизаційні процеси і цим користався Василь Тимофійович, вміло шантажуючи та маніпулюючи їх керівниками. Останні не могли надякуватися нардепу – йому та його дружині, тоді начальнику управління туризму Тернопільської ОДА Деревляній Олександрі Борисівні, на дні народження презентували «Тoyota prado» та жіночу модель автомобіля «Renault».
Під час відомого внутріпартійного конфлікту В.Деревляного з громадською організацією «За справедливу Батьківщину», народний депутат для силового тиску на опонентів не погребував заручитися підтримкою бойовиків ультраправого молодіжного руху «Скін-хед», керівника якого Івана Семанишина постійно «відбілював» в органах внутрішніх справ за організацію расистських дій по відношенню до темношкірих студентів. Далі буде…..” – пише Микола Старосільський
