Головна Блог сторінка 5761

В Житомирі ліфт тепер платний

ліфтОдна поїздка у ліфті у Житомирі тепер коштує 25 копійок. Відповідне рішення було прийняте виконавчим комітетом міської ради. 
При розрахунку тарифу до уваги приймались вартість технічного обслуговування ліфтів, кількість користувачів ними та проведених поїздок, кажуть у міській раді, повідомляє «Українська правда».

Ліфтові картки, якими користується населення міста, в даний час розраховані на 100 поїздок.
У подальшому планується встановлення безконтактних ліфтових карток (єдиних для всіх ліфтів міста), що дозволить здійснювати їх поповнення за бажанням мешканців від 50 до 200 поїздок.
Також встановлення такої системи в ліфтах дозволить користувачу наглядно відслідковувати залишок поїздок на табло, що буде знаходитись безпосередньо в ліфтовій кабіні.
У міській раді розказали, за якою формулою рахували вартість поїздки.
На підставі даних фактичного обліку, 1 ліфт 9 поверхового будинку здійснює усереднено 2100 підйомів-спусків (включень) в місяць.
Виходячи із того що мешканці 1-2 поверхів, умовно, не користуються ліфтом, то кількість користувачів в під’їзді становить 84 людини – (28 квартир х 3 мешканців в квартирі).
Тобто один мешканець користується ліфтом у середньому 25 раз на місяць (2100: 84 = 25) і відповідно витрачає 6,25 гривень (25 поїздок х 0,25 грн.=6,25грн.).
Наведена інформація дає право констатувати, що мешканці, які користуються картковими ліфтами, на протязі місяця витрачають менше коштів сімейного бюджету, ніж ті, хто щомісячно сплачують квартплату, до складу якої включені витрати з технічного обслуговування ліфтів.
Крім того, користуючись картковим ліфтом громадяни мають можливість раціонально, на свій розсуд, користатись ліфтом і тим корегувати свої витрати на його утримання, кажуть у міській раді.
Житлово-експлуатаційні підприємства, які утримують житлові будинки з ліфтами на картковій системі, отримують щомісячно економію у використані електричної енергії на роботу ліфтів в межах 40-60%, що впливає на зменшення розміру квартплати в частині електропостачання ліфтів.

Для дітей інвалідів відкрили реабілітаційний центр

діти інвалідиТут 7 штатних медичних працівників допомагатимуть та підтримуватимуть дітей віком від 2 до 18 років. Розвиватимуть здібності, природні нахили та творче мислення у малечі.

Про це повідомляє Тернопільська Липа.

Наразі реабілітаційний центр не пристосований для того, щоб дитина перебувала в закладі цілий день – як, до прикладу, у садочку. В новій медустанові поки не створені необхідні умови. Зате, кажуть працівники, батьки особливих дітей можуть залишити своє чадо на кілька годин. У цей час у спеціальному центрі з малюками працюватимуть за індивідуальними, розвиваючими методиками.

Загалом у реабілітаційному центрі є близько тридцяти пацієнтів. Та їх число щодня збільшується. Працівники медустанови ніколи не відмовлять та не відвернуться від дитини, з яким діагнозом вона б до них не прийшла.

«Є діти, які просто потребують більшого терпіння, більшої уваги, більшої впертості та більшого розуміння. Їх не можна просто викреслити з життя», – сказала директор центру Наталія Турецька.

Тарас Возняк, цікаво про ВО “Свобода”

МихальчишинСпочатку я очам своїм не повірив і гидливо відкинув збірник.

А було це на Форумі видавців 2010 року.

Пройшовся по форуму й повернувся – невже справді?..

Тоді я його не придбав, про що згодом пошкодував.

Отримав нещодавно. Причому додрук, попередній був іншого кольору – отож книжка має успіх.

Про що йдеться? А про виданий чільним ідеологом ВО “Свобода” Юрієм Михальчишиним посібник по навчанню соціал-націоналізму – читай “націонал-соціалізму ” – “Ватра. Версія 1.0”, надрукований у Львівському видавництві “Євросвіт” у 2010 році.

Ватра – обкладинка

 

Зрештою, це видання в дещо іншій формі можна знайти й у нетрях Інтернету .

Вразив підбір авторів та текстів. Розпочати, гадаю, варто з Йозефа Геббельса.

У цьому посібнику для партійних вишкільників, адже створений він як курс лекцій та рекомендованої літератури, у перекладі упорядника подано милий текст “Маленька абетка націонал-соціаліста“.

По-суті, це скорочена програма NSDAP – нацистської партії Німеччини, якщо хто не знає. Наведу маленький, проте дохідливий фрагмент цієї абетки.

“Якого культурного оновлення домагається NSDAP? – NSDAP домагається відновлення німецького духу шляхом систематичного плекання німецької культури, науки, мистецтва та освіти.

Хто є головним ворогом культурного оновлення Німеччини? – Жидівство, яке систематично підважує німецький дух тим, що наповнює культурні установи, такі як преса, театр, наука, література, брехливим духом.

Яким чином NSDAP може розібратися з таким запеклим ворогом? – Шляхом вимоги усунення жидів з усіх німецьких культурних установ. Жид не може й не повинен мати права бути носієм німецького просвітництва та духу…

Хто пише сьогодні більшість німецьких газет? – Жид!

Хто повинен писати їх у майбутньому? – Німець!

Хто становить значний відсоток наших університетських викладачів? – Жид!

Хто в майбутньому матиме право стати викладачем у німецькому університеті? – Німець!”

І – пішло-поїхало.

Тут і “Програма фашистського руху”, і вже сама “Програма NSDAP – 25 пунктів”, “Чому саме SA?” Ернста Рьома – творця нацистських штурмових загонів, “Програма Національної фашистської партії Італії”.

Завершенням цього параду партійних програм текст самого укладача та перекладача Юрія Михальчишина “Революційний соціал-націоналіст”.

І це тільки початок.

 Зміст “Ватра. Версія 1.0”

Однак, якщо б цей збірник опусів творців фашистської та нацистської ідеології міг би припадати пилом десь у архівах і бути цікавим дослідникам, то це не викликало б ніякого спротиву. Однак різкий спротив викликають кілька інших аспектів цього видання.

Перший: спроба реанімувати цю збанкрутілу й визнану злочинною ідеологію. Так, наші крутії, розуміючи те, що наражаються на осуд і навіть переслідування за пропаганду расистської та ксенофобської ідеології, поміняли місцями слова у визначенні своєї політичної орієнтації.

Тільки в такій незрілій демократії, як у нас, могли офіційно зареєструвати Націонал-соціалістичну партію України.

То в мене виникає запитання – яке відношення до цієї нацистської пропаганди має ВО “Свобода” – партія, яка в моєму місті домінує в міській раді? Переконаний – не всі розуміють що відбувається. Програма ВО “Свободи” все ж відрізняється від опусів Михальчишина та Геббельса. Однак…

Другий: активна спроба пропаганди, яка набирає не лише архаїчних форм друкованого видання, але й модерних форм електронного видання та сучасних інтерактивних форм впливу на суспільство. Особливо на незрілу молодь.

Тому й блукають нічним Львовом колони привидів з нацистською символікою, ганьблять пам’ять юнаків, що загинули під Крутами. Не відають, що творять.

Про реноме й долю українського національного руху й України як країни та держави навіть мови не вестиму. Усім зрозуміло, що це пряма дискредитація й шкідництво.

Третій і найогидніший: тексти нацистських вовкулак пересипані не лише безсмертними творами Юрія Михальчишина, але й ряду інших українських авторів – Олега Ольжича, закатованого гестапо в нацистському концтаборі Заксенхаузен у 1944 році), Юрія Липи, Олени Теліги, розстріляної нацистами в Бабиному Яру 1942 року, Ярослава Стецька, який разом з однодумцями 30 червня 1941 проголосили Акт проголошення Української Держави…

Ось така ось маніпуляція.

Не виявилося серед авторів, на моє здивування, Степана Бандери. Хоч є текст про нього, такого собі Нахтігаля & Зірки з Неба, називається “НАШ Бандера”. Бо публіцистику самого Бандери вони вважають не гідною справжнього соціал-націоналіста.

Між тих авторів є й культурні і політичні діячі, і люди обдаровані, і не надто. Однак огиду викликає спроба вже вкотре приторочити український національний рух та українську національну думку до нацистської колісниці, яка вже давно загриміла у Валгаллу.

У совєтські часи цілі бригади КДБшних писак прикладали титанічних зусиль, щоб прирівняти український національний рух і українську національно-визвольну боротьбу 30-50-х років до колабораціонізму з нацистами та нацизмом, тобто націонал-соціалізмом.

Сьогодні цю працю, як виявилося, зовсім не криючись, здійснює пан Юрій Михальчишин. Невже агент старого КДБ? Не думаю. Однак пропоную насолодитися рівнем соціал-націоналістичного томління пана Юрія, коли він береться самотужки окреслити обриси людини майбутнього. І все стане зрозуміло.

Розділ “Революційний соціал-націоналіст”:

“Це політичний боєць, який свідомо й цілеспрямовано кидає виклик існуючому порядку, стаючи на шлях безкомпромісної боротьби проти системи окупаційного примусу та експлуатації українців. Це відважний і незламний солдат нації, який пліч-о-пліч з однодумцями формує маршируючі колони революції, відмовляючись від комфортного життя пересічної людини на користь ідеалів честі, ієрархії й самопожертви…

Революційний соціал-націоналіст – це повноцінний армійський батальйон, повітряна ескадрилья або партизанський загін у складі однієї людини…

 А ось і портрет цього незламного борця, який не псує собі сумління нездоровими стосунками із протилежною статтю.

Середньостатистичний революційний соціал-націоналіст – це симпатичний, простий та невибагливий молодий чоловік, який ретельно й пристрасно вивчає довколишній світ та не боїться ставити складні запитання.

Розуміючи, що його чіткі та зрозумілі погляди потребують постійного вдосконалення, він займається перманентною синкретичною самоосвітою.

Він вивчає історію, для того, аби почати творити її самому одного дня. Сьогодні він опановує риторику переконання кількох своїх друзів і сусідів, аби гриміти на стотисячних мітингах через десять років.

Соціал-націоналіст проводить стільки ж часу в тренажерному залі, на біговій доріжці чи на свіжому повітрі в лісі, скільки й у бібліотеці, за комп’ютером чи з газетою вдома.

Соціал-націоналіст не палить, не споживає алкоголь у надмірних кількостях, не марнує час у порожніх розвагах і не псує собі сумління нездоровими стосунками із протилежною статтю.

Основа, на якій ґрунтуються прийдешні перемоги соціал-націоналізму – це твердий кулак, світлий розум і незламна воля соціал-націоналіста…

Соціал-націоналіст завжди чесний, скромний і щирий, дотримується слова та дбає за справу і своїх побратимів більше, аніж за себе.

Він дотримується поміркованості та аскетизму в зовнішньому вигляді, одягаючись скромно, проте зі смаком, культивуючи соціал-націоналістичний стиль – зібраний, суворий та підкреслено невибагливий.

Соціал-націоналіст не терпить брехні, захланності, нещирості та інших проявів морального розкладу.”

На жаль, не наведено портрету молодої соціал-націоналістки.

Очевидно це щось на кшталт співавторки даного збірника, яка ховається за милим псевдо “Зірка з Неба”.

Проте юну соціал-націоналістку Юрій Михальчишин бачить такою:

“Подруга соціал-націоналіста – розумна, красива, скромна та вихована дівчина, дивлячись на яку з новим піднесенням хочеться творити прекрасне та захищати світ від політкоректної чуми світового демолібералізму.

Як відомо, краса за відсутності ідеї перетворюється на гівно, відтак соціал-націоналіст тримається подалі від таких, які нічого не вміють, окрім як красиво знімати труси та бюстгальтер.

Гламурні наштукатурені завсідниці нічних клубів так само далекі для нас, як і петеушні шанувальниці російського серіального мила чи адепти натуралізованих у Китаї брендів “Дольче-Габбана” та “Луї Віт он”.

Вона не боїться піти зі своєю половинкою вдвох проти всього світу, заперечивши легітимність окупаційної системи влади та моральні норми й цінності звироднілого планктону, що цю владу підтримує.

Почуття соціал-націоналіста та соціал-націоналістки один до одного повинні бути сильнішими за танкову атаку на світанку, рукопашний бій стінка-на-стінку, ракетно-артилерійський удар по густонаселеному мікрорайону й килимове термоядерне бомбардування разом узяті”, – читаю й плачу, цього разу зі сміху.

Зрештою, у “Зірки з Неба” за якісь скромні 45 гривень можна придбати не лишень прихильність, будучи соціал-націоналістом, але й ось такий от милий медальйон “Сонце”:

Ну як тут не згадати Тараса Григоровича:

“…Доборолась Україна
До самого краю:
Гірше ляха свої діти
ЇЇ розпинають…”

Тарас Возняк, спеціально для УП


Степан Барна підловив на неправдивості Олексія Кайду

Звернення БарниСтепан Барна підловив на неправдивості Олексія Кайду, про це він повідомив на своїй сторінці у Facebook. Отже, повний текст звернення і підтвердження неправдивості слів  Кайди.

По-перше, звернення на і`мя голови Тернопільської обласної ради та голови Тернопільської облдержадміністрації про відмову використання службових машин була внесена мною 26.10.2011р. під номером №188(див.фото). Раджу і пану Кайді, і його вірним політичним зброєносцям, бодай інколи займатися виконання покладених на них обов’язків, а не політичним піаром, чи іграми на компютері.
По-друге, цікаво було б мені, як депутатові, дізнатися з якого часу і неодноразово, за чиїм розпорядженням, за які кошти та згідно з якими законодавчими нормами прес-служба облради на офіційному інформаційному сайті Тернопільської обласної ради отримала дозвіл оприлюднювати суб’єктивні судження щодо діяльності тих депутатів, які не належать до ВО «Свобода»?
По-третє, упевнений, що «Свободівське» керівництво апарату облради уже виросло з дитячих штанців, аби кидатися голослівними фразами на кшталт «систематично вводить співгромадян в оману», «брехливі заяви» тощо. За кожну з них їм доведеться відповідати. Перед депутатами, до яких маю намір звернутися.
По-четверте, випади ВО «Свобода» не змусять мене відмовитися від своїх слів. Казав і буду казати, що аморально їздити на службових автомобілях й витрачати владою області на це декілька мільйонів гривень у рік, тоді, коли вчителів примусово відправляють у відпустки за власним бажанням. Свіжий приклад – на час осінніх канікул, що недавно розпочалися. Достатньо, шановні пани «свободівці», думати тільки про себе. Час згадати хто ви й для чого прийшли до обласної ради.
По-п’яте, Олексію Петровичу, як голова, розясніть праціникам апарату, що важливі соціальні питання можна виносити на засідання сесії позачергово. Думаю, що добробут і соціальна захищеність вчителів області, ніж безупинні політичні словесні забавки.

Журналісти просять не закручувати гайки

Стоп цензуріГромадський рух «Стоп цензурі!» висловлює рішучий протест проти законопроекту «Про захист суспільної моралі», який Верховна Рада ухвалила у першому читанні 14 жовтня.
Про це йдеться у переданій УНІАН заяві «Стоп цензурі!».
Автори документа вважають, що в результаті ухвалення цього законопроекту в Україні може з’явитися надзвичайно сильний інструмент цензури.
«Під приводом захисту суспільної моралі у законопроекті подаються технології, за якими можна буде закрити фактично будь-який український ЗМІ та он-лайн ресурс, а також обмежити доступ українських користувачів до зарубіжних веб-сайтів», – йдеться у заяві.
Журналісти зазначають, що правила, які нав’язує цей законопроект, а також суттєві санкції, передбачені у ньому, є неприпустимими для демократичних країн.
Працівники ЗМІ переконані, що ухвалення такого закону матиме серйозні наслідки для свободи слова в Україні, і остаточно поставить її на один щабель із такими країнами як Білорусь і Казахстан.
«Ми протестуємо проти цього законопроекту, прийняття якого означатиме створення на законодавчому рівні органу контролю над ЗМІ, що зможе дуже легко використовуватись для тиску, цензури, репресій, а також для обмеження конституційного права громадян на свободу слова й інформацію», – наголошується у заяві.
Журналісти також вимагають уважніше ставитися до виконання своїх обов`язків уповноважені на те існуючі органи влади щодо забезпечення захисту неповнолітніх від поширення реклами алкоголю та тютюнових виробів, захисту від втягнення у проституцію і дитячу порнографію, пропаганди насильства і жорстокості тощо.
Автори заяви закликають колег – українських журналістів – приєднатися до протесту проти такого нового інструмента цензури і максимально широкого висвітлення цієї теми та її можливих наслідків. Вони також звертаються до народних депутатів із проханням не голосувати за цей законопроект.
Свій підпис охочі долучитися до протесту можуть залишити на сторінці сайту «Телекритика».

Засуджена Тиимошенко найвпливовіша жінка України

ТимошенкоЕкс-прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко очолила рейтинг журналу Фокус 100 найвпливовіших жінок України. 

Презентація нового номера журналу Фокус, в якому опублікований рейтинг, відбулася в четвер у Києві.

На думку видання, затіяний проти Тимошенко кримінальний процес, який мав знищити її як політика, зіграв “зворотну” роль і Тимошенко 5-й рік поспіль займає 1 місце в рейтингу журналу.

Майже чверть списку рейтингу 100 найвпливовіших жінок України — представниці влади і правлячої партії, при цьому наближеність до Президента України Віктора Януковича багато в чому визначає їхнє положення в рейтингу.

Посилили свій вплив народний депутат України (фракція Партії регіонів) Тетяна Бахтєєва, представник Президента в Конституційному суді Олена Лукаш і перший заступник глави Адміністрації Президента Ірина Акімова.

Зокрема, 2 місце в рейтингу посіла Акімова, 3 — дочка другого президента України Леоніда Кучми Олена Пінчук, 4 — Лукаш, 5 — Бахтеєва.

Секретар Ради національної безпеки і оборони Раїса Богатирьова на 6-му місці, народний депутат від фракції Партії регіонів Юлія Льовочкіна — на 7-му, радник Президента Ганна Герман посідає 8 місце рейтингу, на 9-му — власник і головний редактор газети Українська правда Олена Притула.

Десятку найбільш впливових українок закриває громадський діяч, дружина віце-прем’єр-міністра — міністра соціальної політики Сергія Тігіпка Вікторія Тігіпко.

Ярмарки в Тернополі

ярмарокВ листопаді в Тернополі відбудуться осінні ярмарки. Відповідно розпорядження міського голови від 10.12.2010р. №24 з метою забезпечення населення широким асортиментом сільськогосподарської продукції за цінами виробників 05.11.2011р. та 12.11.2011р. в м. Тернополі відбудуться осінні ярмарки за адресами:

вул. Дружби – Миру;
вул. Л.Українки, 39;
майдан Мистецтв;
майданчик ринку «Галицький».

Андрухович вважає, що ми крокуємо 1999

АндруховичВідомий український письменник Юрій Андрухович в інтерв’ю німецькому виданню заявив, що Україна повернулася до стану, у якому була до Помаранчевої революції. Пише ЗІК

«Від революції 2004 року залишився лише шанс, який ми згаяли, – цитує Андруховуча Tageszeitung. – Сьогоднішні можновладці довкола Віктора Януковича роблять усе можливе для того, аби спалити мости за опозицією. Власне, будь-який українець, який намагається публічно висловлювати свою думку, перебуває у небезпеці: процес над Тимошенко – лише гучна історія. Будь-хто може стати жертвою сваволі міліції – і це відбувається щоденно».
Юрій Андрухович також вважає, що нинішня атмосфера в Україні нагадує ту, яка була десь у 1999 році, за часів президентства Леоніда Кучми. Але є і відмінності:
«Це повернення до епохи Кучми, з тією тільки різницею, що зараз все набагато жорсткіше, ніж раніше. Кучмі було хоча б важливо, який імідж у його країни буде серед західних демократій», – заявив Юрій Андрухович в інтерв’ю Tageszeitung.
Утім, як вважає письменник, українці не готові до нових протестів, адже не бачать «сенсу і цілей». Крім того, студенти також не можуть бути рушійною силою нових «майданів», як це було наприкінці 90-х чи на початку 2000-х – каже Юрій Андруховч і пояснює:
«Минулого року стало відомо, що органи державної безпеки змушували ректорати іти на співпрацю і регулярно повідомляти про політичну активність своїх студентів і співробітників. Відкрито заявити про це ризикнув лише ректор Католицького університету у Львові, а тисячі його колег просто погодилися співпрацювати з владою».
Навіть на тлі серйозних економічних проблем у Європі ситуація в Україні виглядає ще більш похмуро: «Всі розуміють: навіть якщо криза серйозно зачепить Європу, там все одно все буде краще, ніж у нас. У нас є тільки криза – і більше нічого».
На думку письменника, українська еліта хоче одночасно скористатися і перевагами демократичного строю у західних країнах, і авторитаризму у себе вдома: «У них є нерухомість у Європі, вони тримають свої гроші у європейських банках, їм є що втрачати у Європі», – розповідає Юрій Андрухович Tageszeitung і додає, що і Європа змушена грати роль «друзів Києва», адже надто сильний тиск з боку Брюсселя може штовхнути Україну у бік Москви, пише ВВС.

Президент захистить дітей

ЯнуковичДелегація Тернопільської області, очолювана головою облдержадміністрації Валентином Хоптяном, перебуває у Києві де взяла участь у Всеукраїнській нараді з питань захисту прав дитини.

Захід проходить під головуванням Президента України Віктора Януковича в приміщенні Національного центру ділового та культурного співробітництва «Український дім».

Де, Президент Віктор Янукович заявив, про своє не задоволення станом захисту прав дитини

Про це він заявив, виступаючи на Всеукраїнській нараді з питань захисту прав дитини, яка проходить в Українському домі у Києві, повідомляє ЗІК.

 

За його словами, насамперед йдеться про забезпечення українських дітей якісною медициною, житлом, освітою, духовним розвитком тощо.

 

«Діти – це майбутнє держави. Вони визначають, як ми будемо жити далі. Від нашої спроможності захистити права дитини залежить розвиток усієї України, тому суспільство чекає від держави рішучих кроків», – наголосив Янукович.

 

Першочерговим пріоритетом для чиновників, на переконання президента, має бути забезпечення права дитини на якісну освіту.

 

«Наразі лише 56% дітей залучені до дошкільної освіти, 37% – до позашкільної освіти. Це мало. Необхідно розвивати співпрацю влади з місцевими громадами. Батьки повинні мати гарантії про доступ їхніх дітей до загальноосвітніх шкіл», – вважає глава держави.

 

«Також мене, як батька, турбує доля дітей-сиріт. Усиновлення дітей в Україні за останні роки значно зменшилось. До прийомних сімей та будинків сімейного типу за останні два роки влаштовано менше дітей, ніж раніше. Треба долати стереотипи у цій сфері, залучати пресу для вирішення нагальної потреби», – підкреслив Янукович.

 

Крім того, він підкреслив, що існує проблема дитячих інтернатів, де переважна більшість державних коштів спрямовується не на дітей, а на сплату роботи інтернатівських працівників.

 

«Принцип «гроші ходять за дитиною» не працює, як слід. Кабмін досі не спромігся затвердити державну програму підтримки подібних закладів», – сказав президент.

 

Янукович також зізнався, що у держави немає ресурсів, аби забезпечити житлом усіх дітей із соціально незабезпечених родин.

В Тернополі відкриють соціальні аптеки

аптекаСоціальні аптеки у Тернополі можуть запрацювати вже до кінця цього року. На одній із сесій Тернопільської міськради прийняли рішення про їх створення, – повідомляє ТВ4.

Наразі ж готують усі необхідні документи та роблять ремонт у приміщеннях, де ці аптеки мають запрацювати. Аптеки діятимуть у лікарні швидкої допомоги, другій та третій лікарнях Тернополя. Там, обіцяють у міськраді, продаватимуть ліки за ціною нижчою, як в інших аптеках.

Власником установ буде Тернопільська міська рада та фірма «Борис». Частка міської ради в аптечному бізнесі становитиме 25%, а це майже сто п’ятдесят тисяч гривень. Те, що міська рада має частку у проекті «Соціальні аптеки», дозволить їй проводити моніторинг і впливати на ціноутворення на ліки в цих аптеках.

Ростислав ЛЕВЧУК, начальник відділу охорони здоров’я Тернопільської міськради, розповідає

– Сьогодні аптеки в цілому є більш комерційними ніж медичними чи фармацевтичними закладами і відсоток надбавки до базової ціни представники цього бізнесу самі регулюють. Ідея полягає в тому, щоб закласти такий відсоток рентабельності, який дозволяв би людям купувати медикаменти за цінами, які б були меншими за ті, що сьогодні існують на фармацевтичному ринку Тернопільщини.

Саме тому, запевняє влада, міська рада й оголосила конкурс. Однією з вимог міськради та відділу охорони здоров’я буде збереження доступних цін у соціальних аптеках не місяць, і не два, каже Ростислав Левчук, а впродовж всього терміну дії угоди, передбаченої статутом комунального підприємства. Якщо такий проект буде успішним, досвід поширять на інші лікувальні заклади Тернополя.

Ростислав ЛЕВЧУК пояснює:

– Вже установчі документи між засновниками підписані. Вже таке підприємство як “Соціальні аптеки” у Тернополі зареєстроване. Сьогодні виробляються документи, виробляється ліцензія, проводяться підготовчі роботи по ремонту, придбання апаратури. Ми маємо велику надію, що досвід буде позитивний, тоді ми кількість соціальних аптек розширимо. І в лікувальних закладах, а якщо буде необхідність – поза межами лікувальних закладів.

Соціальні аптеки у трьох лікарнях Тернополя зможуть запрацювати вже до кінця цього року, прогнозують у міськраді.

Новини