В Україні підходить до завершення виборча кампанія, яка стала найкоротшою за останні роки і відбувається у період фактичної війни із зовнішнім агресором. На цьому фоні, загострення ситуації та поглиблення нестабільності в державі може зіграти тільки на руку ворогу, прихвостні та агенти якого будь-яким способом намагаються дискредитувату українську владу, деморалізувати армію, посіяти зерно розбрату серед народу. Враховуючи обставини, які склались, вибори до Верховної Ради є інструментом демократичного очищення (люстрації) влади та одним із шляхів видворення за стіни українського парламенту посібників Путіна-Януковича, що роками паразитували тілі Української держави, грабували та руйнували її, переписували історію на догоду «кремлівським царям».
В такі складні часи відверто дивує та просто бісить недолугість окремих політиків-псевдопатріотів, котрі не гребують ні чим, щоб зайняти депутатські крісла. Виборча кампаніє є свого роду лакмусовим папірцем, який чітко окреслює рівень цинізму політичої еліти (якщо можна так висловитись, доречніше – «політичного лайна»), представники котрої не можуть вигадати нічого оригінальнішого, як піаритись на війні та сльозах українських матерів.
Як послухати, то кожен другий кандидат в депутати, виявляється найвидатнішим спеціалістом з військової справи. Поряд із ними Наполеон, фельдмаршал Роммель та маршал Жуков разом узяті виглядають просто учнями Буданівського ПТУ. Мабуть, критикувати тих, хто не боїться взяти на себе відповідальність найзручніше та найефективніше в боротьбі за електорат. Бо знаємо ми окремих «полководців», котрі показали свою «майстерність» при організації та втіленні «операцій» на зразок травневих побиттів ветеранів у Львові та Тернополі, цьогорічних безладів на Покрову під стінами Верховної Ради і т.д., про що потім на весь світ трублять «придворні кремлівські» ЗМІ в рамках реалізації антиукраїнських інформаційних акцій. Складається враження, що дехто не може визначитись на кого він працює.
Якщо без іронії, то враховуючи всю серйозність ситуації та реальні загрози перед Україною, ми повинні об’єднатись у прагненні забезпечити мир та стабільність в державі. Кожен політик повинен відчути усю повноту відповідальності та зважувати кожен крок, особливо в період виборчої кампанії. Досить «шараварщини», провокацій та пустої балаканини, час братись до роботи, щоб жертви «Небесної сотні», воїнів-патріотів «АТО» не були марними.
На нас, громадськості, також лежить частка відповідальності, ми повинні закликати кандидатів у народні депутати відкинути всі політичні амбіції, не трудитися заради результатів на майбутніх виборах, а працювати для України, докласти усіх зусиль, щоби позачергові вибори до Верховної Ради пройшли чесно і прозоро, прослідкувати за тим, щоби політики не дестабілізували і без того складну ситуацію, щоби новий склад законодавчого органу швидко почав виконувати свої обов’язки, лише за таких умов наша держава може бути сильнішою.
Сергій Кульчицький.
