Для 17-річної Тетяни життя давно вже поділилося на світло і тінь, на до і після. Світло – це дитинство, коли ще батьки працювали і не пили. Мати часто пекла смачні солодкі пиріжки, щось ніжно стиха наспівуючи, а батько щось майстрував у кутку. Тінь, точніше, чорна темрява настала, коли у хаті все частіше з’являлись галасливі, п’яні компанії.
Сімейне пекло
У розпал весілля, поки чоловік співав собі, обійнявши порожню пляшку, мати часом зникали з кимось із пияків. Коли усі розходились, батько хапав стілець і починав трощити все у хаті, брудно лаючи дружину та дітей. Двоє старших синів Івана, діти від першого шлюбу, хапали собі щось із решток їжі і втікали, тож найбільше діставалось Тетяні зі старшою сестрою. Проте навіть будучи п’яним, батько ніколи не чіпав маленького Славка.
Колись затишна і чиста хата перетворилась на справжній барліг, тим паче, що через постійні бійки та пиятику її мешканці насправді частіше ричали та гарчали одне на одного, ніж говорили по-людськи. У хаті не було газу, погнила підлога і просто долу лежало каміння, прикрите брудними килимками. У моменти просвітлення батько обіцяв заливати підлогу бетоном.
– Тато з мамою, коли не дуже пили, саджали пару грядок картоплі, зелень, – неохоче згадує Тетяна.
Зрозуміло, що пару бараболинок родину не нагодує, тож батьки нишпорили всюди у пошуках металобрухту, отримані ж за метал гроші одразу пропивали.
Дівчат ще малими відправили у Бережанську школу-інтернат, однак сестри не сумували за батьками і неохоче їхали додому навіть на канікули. Тетяні стало ще гірше, коли старша сестра після школи вийшла заміж. Щоправда, особисте життя у неї не склалось – її обранець також регулярно «підкріплювався» оковитою. Все завершилось трагічно: одного разу в п’яному угарі вкоротив собі життя, залишивши молоду дружину з маленькою дитиною на руках.
Біда не ходить одна – через крадіжки опинився на лаві підсудних найменший із братів – 14-річний Славко.
«Він просто хотів їсти, от і крав», – захищає брата Таня, хоча не приховує, що хлопчину декілька разів затримували на гарячому, однак спочатку просто відпускали, потім порушили кримінальну справу. Як не дивно, вирок зіграв із тінейджером злий жарт: він вирішив, що все зійде з рук. І знову поцупив чуже добро – старший брат примушував красти залізо.
Тим часом Тетяна приїхала додому на канікули. Сьогодні гарненька і спокійна дівчина не хоче згадувати про образи та побиття, завдані найріднішими у світі людьми. До того ж помикати дитиною почали вже не тільки батьки, а й двоє старших зведених братів. В інтернаті вона звикла, що їх вдягають, п’ять разів на день діти їдять, їм дозволено дивитись телевізор, читати, вдома ж здібну юнку оточували сірі брудні стіни та матюки.
– У школі я співала в хорі, танцювала хіп-хот і відвідувала гурток орігамі (стародавнє мистецтво складання фігурок з паперу – авт.). Я зараз би із задоволенням танцювала, – зітхає юна співрозмовниця, турботливо перекладаючи на руках новонароджену дочку.
– Дитина дуже спокійна, а Тетяна виявилась надзвичайно ніжною, гарною матір’ю, з рук не випускає своєї Оксанки, – розповіла в. о. директора Тернопільського обласного центру соціально-психологічної допомоги «Родина»Вікторія Лукович. – Коли чогось не знає, питає у вихователів. Зараз ми виробляємо їй паспорт, бо матір подерла її документи, та атестат про середню освіту, адже дівчина, з її слів, закінчила вечірню школу.
Брат позбиткувався із сестри
Зрозуміло: гарненьку, з великими блакитними очима Оксанку юній матері приніс не лелека. Минулого року вже наприкінці літніх канікул над дівчиною позбиткувався зведений брат. Тетяна опускає очі і просто каже: «Він п’яний прийшов у мою кімнату вночі. Батько був п’яний і нічого не чув, а мама гуляла з іншим чоловіком».
Вранці дівчина старанно помилась і зібралася в школу, однак вдома виникли проблеми і їй довелось залишитися на півтора місяці. Отож на першому ж уроці фізкультури вчитель зауважив занадто кругленький живіт випускниці. Школярку відправили на УЗІ. Обстеження підтвердило найнеприємніше очікування.
«Директор мене заспокоював і казав, що тепер я буду вчитись у вечірній школі», – зітхає співрозмовниця.
І хоча під час вагітності дівчина почувалася добре, яке це було навчання, неважко уявити, адже, дізнавшись про інцидент, матір замість підтримки, побажали доньці… здохнути під час пологів або народити виродка. А насправді Тетяна народила прекрасну гарненьку дівчинку. Порадившись зі священиком, охрестила її Оксанкою і дала друге ім’я – Жанна, на честь Жанни Беретти Моллі.
«Це була звичайна жінка, яку прирівняли до святих, бо вона пожертвувала власним життям заради своєї ще ненародженої дитини, – пояснила молоденька мама. – Про неї є книжка, я люблю читати. У п’ятому класі з задоволенням вчила англійську, мріяла стати вихователькою у дитсадочку», – раптом зізнається вона.
Щодо свого кривдника, сестра не вибачила свого брата, а написала заяву в міліцію. Тож зараз він відбуває покарання у місцях позбавлення волі.
Тетяна не намагається видатись ангелом, та ще не відомо, що б вчинила на її місці інша дівчина?
Тим часом молода матір знайшла затишок у центрі «Родина» і ані на крок не відходить від дочки. Однак захопилась ідеєю зробити для центру орігамі – лебедине озеро: з паперу виготовити двох лебедів і лотоси та наклеїти мушлі. Адже, незважаючи на пережиту наругу, вона любить життя і мріє про щастя.
Натомість, щоб здійснити задумане, Тетяні потрібна матеріальна допомога і моральна підтримка. Небайдужі, відгукніться! Необхідні координати є в редакції «Номер один».
Олена Густенко, Номер один
