Вчора ми писали про лист-крик душі, який стосується можливо не так особисто Олексія Кайди, як влади вцілому, однак, сьогодні, наша увага буде прикута до того, а можливо в обличчі Олександра Башти, і до тих, хто в силу життєвих обставин, став інвалідом, і отримує 822 гривні пенсії, кидання обличчям в болото не лише фігурально, але вже і буквально.
Перша теза, стосується того, що ніхто з простих людей, і з влади не застрахований від того, що може стати інвалідом, тому завжди потрібно думати про таких людей, і по можливості їм допомагати.
Теза друга, Олександр Башта належить до числа інвалідів, які дають раду і собі, і забезпечують родину. Він важко працює, аби мати будинок, садок, дати освіту синові. Але мабуть таки допекло, як має наболіти, щоб чоловік, який на врученні Галицького лицаря довів до сліз частину залу словами: «Як що щось, звертайтесь, і я допоможу!» Людина, яка балатувалася в мери, в депутати міської ради просто так не вийде до влади і не буде поводити себе не гідно, просто очевидно інших способів нема, інструменти вичерпані, а проблеми «армії» інвалідів, які не лише не можуть достукатися до влади і поспілкуватися, а і з дому не можуть вийти, не вирішені. І як бачимо жодна влада, ні місцева ні центральна не бачить інвалідів, бо частина сидить вдома, а частину не допускають «до тіла», «люди в цивільному».
Олександр Башта, один із тих, хто допомагає інвалідам у вирішенні їх проблем, один з тих хто розуміє як можна допомогти і пропонує шляхи вирішення проблем владі, однак усвідомлює, що краще, щоб інваліди мали достойну пенсію і могли заплатити за певні послуги аніж надання пільг.
Кожна людина має свою маленьку історію, в Олександра Башти це історія перемог, однак жодна влада, не має такого визнання, як кинутий в болото інвалід, володар титулу Спортсмен року, престижного рейтингу західноукраїнських торгових марок і людей – кращих у своїх галузях «Галицький лицар – 2005». Після травми, захопився тенісом. Брав участь у кількох турнірах у Європі та США. Людина твердого духу і лицарської честі, якої так бракує нашим політикам і владі. В минулому році пан Олександр, вперше сів за штурвал літака, після нещасного випадку 19 років тому.
В час Великого посту, всім потрібно звернути увагу, не лише на піст без м’яса, але і духовне очищення людини, яке чомусь не проходить у тих хто чинить такі речі.
Хотілось би побажати нашій владі знайти в собі мужність і захистити нас від себе (влади), від своїх вчинків і від кидань в болото, бо може настати момент, коли “люди в цивільному” не захистять бо буде не один Башта, а тисячі.
