Тільки 9% українців заробляють більше 5 тисяч гривень.
Більшість українців отримують низьку зарплату – менше 2,5 тисячі гривень, пише “Дело”.

Та, мінімальну зарплату до 960 грн. отримує близько 6% українців. А ось доходами більше 5 тисяч гривень можуть похвалитися лише 8,7% громадян.
Як повідомляє Державний комітет статистики, у вересні 2011 року частка українців, які заробляють до 2 тисяч гривень, становить практично половину – 48,5%.
Зарплату до 4 тисяч гривень одержують близько 85% громадян України.
При цьому найбіднішими регіонами є Чернівецька, Вінницька та Тернопільська області.
Найбільш забезпечені люди, за даними Держкомстату, живуть у Києві та східних регіонах країни.
Людей, які заробляють більше 5 тисяч гривень у Києві, нарахували 18,3%, у Донецькій області – 13%, у Луганській – 10,6%, а в Дніпропетровській – 10,1%.
Нагадаємо, з 2012 року влада обіцяла підняти українським медикам зарплату на $ 100. А з жовтня 2011 року зарплата українців зросла на 25 гривень.

Прем’єр-міністр Микола Азаров готовий набирати людей на роботу в Кабмін через Facebook. Відповідаючи на запитання користувачів соцмережи, Азаров зазначив, що “гарні кадрові пропозиції” є однією з причин його спілкування у Facebook,  повідомляє tsn.ua

“Я точно також думав 40 років тому, коли на моїх очах активні молоді люди не могли пробитися через партійну номенклатуру, і багато в чому через це в колишньому СРСР і сталася криза . Тому безумовно мета мого спілкування у Facebook – це не тільки мати зворотний зв’язок з нашими людьми, а й отримувати хороші пропозиції, в тому числі й кадрові. А роботи на всіх вистачить. Тому якщо у Вас є конкретні пропозиції, надсилайте, я готовий їх розглянути”, – написав Азаров на своїй сторінці.

Нагадаємо, офіційно в Україні безробітних всього півмільйона (близько 1,5% населення працездатного віку). Утім, на думку експертів, ці дані значно занижені, а реальний показник безробіття в Україні становить близько 13%. Половина українців вважають економічну кризу й безробіття загрозою №1 для країни, і бояться цього більше, ніж громадянської війни.

Відповідно до «етикету» сумлінного парафіянина (розробленого італійською парафією Св. Івана Хрестителя), «справжній католик» ходить до церкви із відчуттям духовної радості, оскільки йому відомо, що він стоїть перед Тим, Хто обіцяв утішити усіх, хто страждає: «Прийдіть до мене всі втомлені та обтяжені, і Я облегшу вас» (Мт. 11, 28).

Навіть якщо парафіянин зайшов до храму «випадково», то він молиться як справжній учасник, а не як простий спостерігач. Варто завжди пам’ятати, що літургійна відправа не є часом для приватної молитви, але для спільної участі у молитві Церкви.

Пожертва, яку даємо під час Служби Божої, має бути дійсно участю кожного у загальній справі, відповідно до власних можливостей, а не для того, щоб просто заспокоїти свою совість, що вкинув щось, чи просто позбутися зайвих копійок у кишені. Фінансово підтримувати Церкву є обов’язком кожного християнина.

На вході до храму сумлінний парафіянин робить знак хреста (якщо є така змога, то замочує пальці у свячену воду), на згадку про хрещення. У середині храму зі знайомими слід привітатися лише кількома словами. Якщо є потреба поговорити, то слід робити це так, щоб не заважати іншим вірним.

Участь у Літургії треба брати і тілом, і розумом. Під час відправи вірні виконують різні дії: стоять (знак Воскреслого Христа), сидять (позиція для слухання), клякають (знак поклоніння, адорації), кланяються (знак поваги). А що більше, вірний, котрий дотримується «бонтону» (правил доброго тону), що є поєднанням традиції і здорового глузду, завжди намагається зайти до храму ще до початку відправи. Якщо приходимо перед початком, то час перед спільною молитвою треба провести у внутрішньому приготуванні до Служби Божої, а не в розмовах зі знайомими. Цей час треба використати для того, щоб у тишині прийняти Божу благодать.

Церква не є місцем, де викликають зацікавлення до своєї персони чи демонструють власну фізичну привабливість. Церква – не модний подіум. Навіть якщо надворі спека, уникайте одягу, який пасував би для прогулянки на пляжі. Це – справа виховання поведінки у святих місцях та у спільноті. Коли сидите, намагайтесь залишатись у зібраній позиції і не закидати ногу на ногу. Не слід спостерігати і досліджувати, що роблять інші. Це допомагає уникнути осудження, а поза тим така поведінка ще й допомагає вірним зосередитись на відправі та уважно стежити за її перебігом.

«Справжній католик» бере участь у діяльності парафіяльної спільноти. Він також докладається до віднови і реставрації парафіяльних споруд, щоб зберегти те, що йому залишили попередники.

Кожному, хто вже прийняв Причастя, треба одразу відійти вбік, щоб інші теж змогли приступити до священика і запричащатися. Після Причастя слід подякувати Господу в молитві. До завершення відправи з храму не можна виходити (за винятком нагальних потреб).

Християнський обов’язок не обмежується лише храмом, позаяк вірні продовжують виконувати його в родині, на роботі, в школі, в щоденному житті, чим дають свідчення своєї віри, повідомляє catholicnews.org.ua