Міський голова Тернополя Сергій Надал дав велике інтерв’ю відомій журналістці Соні Кошкіній. В ньому він відверто розповів про міську господарку і відкрив секрети олітичної кухні в Тернополі.
В.М.: Перейдемо до ситуація в регіоні після місцевих виборів. Наскільки мені відомо, після ваших зі Степаном Барною домовленостей, секретарем міськради обрали представника президентської поцлітсили — Віктора Шумаду. Як ви поясните тандем “Свободи” і БПП на місцевому рівні, тоді як на загальноукраїнському — партія Тягнибока явно ворогує з пропрезидентською через кримінальні справи, порушені проти окремих “свободівців”?
На жаль, після останніх місцевих виборів “Свобода” не отримала стільки депутатів в міській раді Тернополя, як попереднього скликання. Відповідно — не отримала більшості. А тому не було впевненості, що назбираються голоси за кандидатуру секретаря міськради від “Свободи”.
Оскільки з п’яти партій, котрі зайшли в міськраду, БПП був другою після “Свободи”, і це — партія влади, то я вважав цілком логічним, щоб БПП брав на себе частину відповідальності за стан справ в місті. В тому числі і їхній представник на посаді секретаря.
В.М.: Таке рішення погоджувалось з Тягнибоком?
Звичайно… В кожній партійній системі є питання, котрі підлягають погодженню. Звісно, я не є самостійним на 100%. І перед тим, як приймати будь-які рішення, особливо політичні, мушу узгодити їх зі своїм партійним керівництвом.
Зрозумійте, ми би не змогли нормально працювати в міськраді, якби не шукали компромісу з другою, повторюсь, за кількістю депутатів фракцією.
В.М.: Разом з тим, облдержадміністрацію “зачистили” від “свободівців”. На колишнього заступника голови ОДА, “свободівця” Леоніда Бицюру навіть відкрили кримінальні провадження…
Одразу після парламентських, а потім президентських виборів позиція партії полягала у відставці всіх представників “Свободи” з посад керівників обласних, районних адміністрацій, їхніх заступників. І це було зроблено одночасно. Лише з певних міркувань Леонід Бицюра залишався на своїй посаді до серпня минулого року. Тим паче, наближались місцеві вибори і планувалось, що він далі працюватиме на місто. Напевно вам відомо, що після виборів він став моїм заступником.
А щодо кримінальних справ проти нього, то вони — абсурдні.
С.К.: Чому?
Поясню вам ситуацію… Неподалік від центру Тернополя є площа, більшу частину якої тривалий час займали торгові кіоски. На цій площі також вже багато років будується бібліотека (малює схему — ред.). І от невеликий шматок землі біля бібліотеки (як і сама новобудова) закріплений за обласною держадміністрацією. Ми назвали цю площу іменем Героїв Майдану і планували її реконструкцію та встановлення пам’ятника.
Для того, щоб розпочати роботи, нам потрібен був дозвіл ОДА, однак тривалий час його не отримували. Фактично на цю бюрократію ми втратили рік…
Бицюра якраз підписав відповідний дозвіл, однак згодом один із заступників губернатора Іван Крисак почав виконувати обов’язки керівника ОДА і вимагав порушення кримінальної справи, мовляв, через перевищення (Бицюрою — ред.) службових повноважень.
С.К.: Повернемось до обрання секретаря від БПП… Ви ж розумієте, що при певних політичних обставинах обрання потрібної людини на цю посаду — це, свого роду, спосіб тримання на короткому повідку міського голови. І у випадку порушення кримінальних справ, від яких – не мені вам пояснювати – ніхто з мерів незастрахований, фактично містом керуватиме, у вашому випадку, представник чинної влади.
Я чудово розумію, що секретар міської ради —це людина, котра виконуватиме обов’язки міського голови у випадку усунення останнього з посади. Я також розумію і те, що в наш час і в нашій країні ніхто не застрахований від будь-яких кримінальних справ.
С.К.: Навіть після Майдану…
Маса прикладів, як тепер кримінальне переслідування посадовців відбувається ще потужніше, ніж за часів Януковича…
Тобто я розумію всі ці ризики, однак, не відчуваю для себе сьогодні прямої небезпеки.
«Я перестав вважати, що ми з Садовим – друзі»
В.М.: Складні відносини склалися у вас з місцевою “Самопоміччю“. Чи можна говорити, що фракція “Самопомочі” в міськраді Тернополя сьогодні перебуває в опозиції до вас як мера?
Думаю, сьогодні дуже важко когось чітко назвати більшістю, а когось — опозицією в міськраді. Навіть за результатами голосування це важко прослідкувати. Є певні питання, за які голосують всі, як от бюджет чи певні програми розвитку міста…
Щодо «Самопомочі», то на початку роботи нового скликання міськради я й справді відчував натягнуті відносини з окремими представниками цієї політсили. Втім, зараз ми нормально спілкуємось, узгоджуємо рішення міськради. Конфлікту як такого немає.
В.М.: З Андрієм Садовим обговорювали специфіку співпраці з фракцією його партії в Тернополі? У вас, вочевидь, хороші, так би мовити, сусідські з ним відносини.
Свого часу я вважав, що в мене з ним справді хороші відносини. Але якось Андрій Іванович приїхав в місто (Тернопіль — ред.) і почав позаочі критикувати роботу місцевої влади. Так ніби в нього у Львові вирішено всі проблеми.
Між міськими головами є певна корпоративна етика. Як, зрештою, і в інших професійних спільнотах. Тобто ми ніколи не дозволяємо собі критикувати один одного поза очі. Коли є бажання, можна поділитися досвідом, допомогти виправити якусь проблемну ситуацію. Але Андрій Іванович дозволяє собі критикувати будь-кого. В Івано-Франківську чинну місцеву владу обізвав злочинцями, в інших містах — критикує мерів на камеру…
С.К.: Ви телефонували тоді Садовому? Запитували, що трапилось, яка муха його вкусила?
Знову ж таки, з питань корпоративної етики, коли я їду з певних причин до Львова чи, скажімо, Хмельницького, я телефоную меру того міста і, як мінімум, інформую про свій візит. Мовляв, я в гостях. Але коли він приїхав в інше місто і проводить певні політичні заходи, то хіба я повинен йому дзвонити і з’ясовувати, чим викликаний його візит?!
С.К.: Можливо це пов’язано з тим, що в Львівській міській раді – вже не кажу про обласну – відносини Садового зі “Свободою” дуже складні…
Там справді присутній антагонізм, існує певне несприйняття Андрія Івановича “Свободою” і навпаки… Правда, між нами цього не було. Ми спілкувались. Були хороші відносини, як робочі, так і особисті. На жаль, на цих виборах вони зіпсувались, бо було багато безпідставної критики.
С.К.: Є мери, котрі більше політики, ніж господарники. Очевидно, Садовий відноситься саме до першої категорії.
Можливо. Я не буду це коментувати. Просто є речі, через які не варто переступати заради політики.
С.К.: Розумію, що ви не хочете коментувати особисто Садового… Поставлю запитання дещо по-іншому. Як вигадаєте, мерство — перспективний трамплін для політичної кар’єри?
Той, хто вважає, що посада мера — це трамплін для подальшої політичної кар’єри, дуже помиляється. Це може бути не те, що трамплін, а — яма, тим паче в ситуації, коли в країні – економічна криза, коли суспільство збурене і не задоволене діяльністю влади в цілому. Тож треба бути ідеалістом, щоб обиратися мером для політичної кар’єри.
С.К.: Тим не менше, ви пішли на вибори другий раз…
Так, але я не вважаю це трампліном для своєї політичної кар’єри… Ця посада явно не відноситься до категорії тих, де можна зробити собі красиву картинку, як все ідеально в місті, мовляв, тепер я стану президентом і так буде у всій країні.
Ні. Я не сприймаю парламент у теперішньому його стані, і не хочу там працювати.
С.К.: Чому?
Бачу результати діяльності, як цього скликання парламенту, так і попереднього… І бачу рівень несприйняття його суспільством… Разом з тим, порівнюю, що може зробити для міста мер, а що — народний депутат на окрузі. Повірте, різниця — колосальна.
«Починається “полювання на відьом”, треба ж показати важливість НАБУ»
В.М.: Напередодні місцевих виборів (у травні минулого року) в Тернополі стався ще один гучний скандал — затримали вашого вже колишнього заступника Володимира Камінського ніби-то за отримання хабара у 217 тис грн. Після цього послідували гучні заяви нардепа Антона Геращенка, сюжети телеканалів про нібито корупційну діяльність Камінського… А в суді все завершилось пере кваліфікування кримінального провадження на перевищення службового становища, штрафом — 25 тис. грн.. і спецконфіскацією — 85 тис.
Всю цю історію можна назвати чистої води політикою і спробою впливати на результати виборів. Це робилося сплановано, напередодні місцевих виборів. Справді, коментувати цю справу бралися не рядові міліціонери, а так би мовити VIP-персони.
Цікаво, що Камінського ще не затримали, а інформація про хабар (із вказанням суми, помітьте) вже “висіла” на сайті прокуратури і міліції. Маски-шоу відбувались в моїй приймальні. Камінського затримали без грошей.
І поки він був на іншому поверсі, його кабінет зламали, зайшли з понятими і знайшли саме ту суму, вказану в офіційних повідомленнях за три години до цього.
В.М.: Тобто “Свободу”, вибачте за грубість, “мочили” перед виборами?
“Мочили” “Свободу” на загальноукраїнському рівні, “мочили” міського голову на регіональному рівні. Потрібно було створити відповідний імідж перед виборами…
В.М.: Але все таки був факт перевищення службових повноважень Камінським?
Можу стверджувати одне: факту отримання хабара, про який тоді заявляли, не було. Те, на що його (Камінського — ред.) заставляли піти і на що він в кінці кінців погодився, – його особиста справа. Він про це не хоче розповідати.
В.М.: Якщо підсумувати ситуацію перед виборами: чи очевидними були спроби тиску на вас з боку окремих політичних партій? Якщо так, то збоку яких саме?
Якщо ми говоримо про певні спроби тиску через органи влади, то йдеться лише про “Народний фронт”…
В.М.: І ви не могли вплинути на це через народних депутатів з Тернополя, котрі входять у фракцію “Народного фронту”? Наприклад, через Романа Заставного, колишнього мера Тернополя і вашого хорошого друга.
Не можу сказати, що Заставний — мій хороший друг, у нас — суто ділові відносини. Розумієте, ця історія — не пов’язана з певними особистими конфліктами, це, повторюсь, несприйняття наших політсил на рівні керівництва.
