У процесі передвиборчої компанії у риторика її учасників міняється і корегується. Політтехнологи міняють гасла та акценти, щоб більше сподобатися виборцям і захопити більшу частину електорального поля суперників.
Яскравим підтвердженням цієї тези є ситуація на Західній Україні. Послідовники Ющенка планували «відібрати» левову частину голосів Об’єднаної опозиції на Галичині. Однак сама фігура екс-президента та його команди, а також їх спекуляції на мовному питанні не дали бажаного ефекту. Відповідно, до різних соціологічних досліджень політсила Ющенка має дуже низький рейтинг і практично вичерпала свій електоральний ресурс.
Відповідно, у влади, стала потреба пошуку нової сили, яка розпорошить прихильників опозиції. «Україна вперед» Наталі Королевської для цієї ролі мало підходить, оскільки не має достатньо розвинутої партійної структури.
У той же час мажоритарники від «УДАРу» останнім часом різко змінили курс в право і почали загравати з націоналістичними організаціями типу «Тризуб», УНА-УНСО» … На їх біл-бордах почали з’являтися гасла про визнання вояків ОУН-УПА, про Степана Бандеру тощо. У той же час лідер «УДАРу» Віталій Кличко на ці запитання ніколи не давав чіткої відповіді, завжди «зіскакував з теми».
У той же час в інших регіонах України послідовники відомого боксера апелюють до виборців зовсім іншими меседжами.
Тому, виникають логічні запитання. Це просто хід політтехнологів, щоб зібрати побільше прихильників? За відсутності чіткої ідеологічної лінії, кожен регіон агітує, як хоче? «УДАР» виконує чіткі завдання і його в майбутньому парламенті чекає доля «Трудової України» Сергія Тігібка, яка увійшла в Партію регіонів і повністю в ній розчинилася?
