18 жовтня 2023 року, приблизно о 15 годині військовослужбовець Дмитро Д., діючи в умовах воєнного стану, в селі Клебанівка Підволочиської територіальної громади прикладом автомату розбив вікно та заліз у будинок Оксани Л., звідки викрав куртку, шоколад і алкогольні напої, спричинивши потерпілій матеріальні збитки на загальну суму 2 тисячі 403 гривні.
Після цього обвинувачений вийшов на сільську вулицю та почав вимагати у мешканки села Марії П. знайти йому автомобіль для поїздки до Львова. При цьому спробував ударити, а потім застрелити її собаку. Коли жінка завадила йому, військовослужбовець направив на неї автомат, дістав патрон із патронника і, відійшовши від неї на декілька кроків, вистрелив угору. Ці дії потерпілою були сприйнято як реальна погроза вбивством.
Надалі, приблизно о 17 год. 30 хв. Дмитро Д. вийшов на дорогу і пішов у напрямку села Шевченкове. За 400 м від села, військовослужбовець вистрелив із автомата в землю біля ніг Володимира Г. і, всупереч волі потерпілого, заволодів його автомобілем “ВАЗ-21114-110-01”, спричинивши власникові матеріальні збитки у розмірі 86 тис. 908 грн.
Вироком Підволочиського районного суду від 21 березня 2023 року раніше неодноразово судимого 36-річного Дмитра Д. визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289 (незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечне для життя та здоров’я потерпілого), ч. 4 ст. 185 (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, поєднана з проникненням у житло), ч. 1 ст. 129 КК України (погроза вбивством).
На підставі частин 1-3 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно йому визначено покарання у виді 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Та військовий і його захисник не погодилися з вироком суду і подали апеляцію.
Відтак, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника обвинуваченого Дмитра Д. залишила без задоволення, а вирок Підволочиського районного суду від 21 березня 2924 року – без змін.