У керуючого справами обласної ради, хоча, які можуть бути справи в теперішньої імпотентної обласної ради(?), Ігоря Дулеби, здається, відмовили гальма.
Чи то неякісна горілка йому попадалась останнім часом в тернопільських барах, чи то якісь інші внутрішні чинники повпливали, але факт залишається фактом. Чергова бздура, яка прийшла Ігоркові в голову, — стати головою обласної ради. Думка своїх однопартійців його не цікавить, він уже заручився підтримкою деяких місцевих “ударівців”, з якими частенько засідає в закладах громадського харчування, а у вільний від “зеленого змія” час їздить по районах області і… розбудовує низові партійні організації побратимів Кличка. В апараті обласної ради його не бачать тижнями, але всі знають заклад, в якому сьогодні Ігор Богданович “чергує”. Чи зупинить такі пориви свого “партайгеноссе” куратор області від “Свободи” Олексій Кайда, — наразі невідомо.
Цікаво, хто ж насправді такий Дулеба і звідки він взявся? Спробуємо проаналізувати. Цей “герой” нашого часу, незважаючи на молодий вік, устиг побувати не в одній політичній силі. Свою політичну кар’єру починав у 2000 році з Соціалістичної партії Мороза, продовжив — як соратник Тимошенко у 2002 році, потім був ганебно вигнаний із її партії ВО “Батьківщина” з формулюванням “за зраду партійних принципів”. Однак амбітний хлопчина прагнув будь-якою ціною увірватись до влади і проник у кучмівську адміністрацію, про що засвідчує розпорядження тодішнього голови Тернопільської ОДА І. І. Курницького від 7.07.2003 р., № 300, “Про Молодіжну адміністрацію при Тернопільській обласній державній адміністрації” (такий собі комсомольчик). Згодом брав активну участь у президентських перегонах, будучи довіреною особою (Постанова Центральної виборчої комісії № 380 від 13.08.2004 р.) в територіальному виборчому окрузі №168 від кандидата в президенти України Юрія Збітнєва (партія “Нова Сила”), який балотувався за гроші Януковича. У листопаді 2005 року став головою Тернопільської міської організації партії “Віче” (проект регіоналки Інни Богословської, головним спонсором якої був В.Медведчук). На виборах 2006 року Дулеба вже працював у штабі Романа Заставного (“Наша Україна”). А як тільки-но став депутатом міської ради, почав позиціонувати себе як борець з будівельною мафією. Відтак вирішив: щоб побороти будівельну мафію, її потрібно очолити. Для прикладу, злі язики стверджують, що депутат Дулеба нібито нажився на будівництві житлового будинку по вулиці Протасевича, де пообіцяв мешканцям прилеглих будинків, що не дозволить вирубку дерев на місці будови. Та не минуло й півроку, як скверу із сотні дерев не стало. Безумовно, переконати людей в необхідності спорудження будинку було нелегко, але, маючи в кишені вагомий аргумент від забудовника, спритний депутат таки задурив людям голови. У результаті вони залишилися ні з чим, а Дулеба отримав у новобудові “свої” квадратні метри.
Іншою аферою стало пропихання ідеї платного встановлення індивідуального опалення. Те, що тоді Дулеба був знайшов спільний інтерес із тодішнім мером Заставним, сумнівів не викликає. Дулеба і його колєжанка ввійшли до складу комісії міської ради, яка займалася питаннями індивідуального опалення. На цій афері, напевно, добряче заробили, адже, щоб відключитися від централізованого опалення, потрібно було заплатити, а те, що комунальне підприємство “Тернопільміськтеплокомуненерго” і без того перебуває в загоні, ділків не хвилювало. Інтересами міста вони зовсім не переймалися.
У самій “Свободі” Ігоря Дулебу, за винятком кількох людей, просто не поважають. Доказом цьому були події напередодні місцевих виборів у 2010 році. Міська організація “Свободи” дала свою оцінку діям Дулеби. 3 жовтня 2010 року рішенням організації пану Дулебі було відмовлено у місці в партійному списку. За це Дулеба, кажуть, сильно образився і вирішив віддати — на виборах у 2012 році тихенько підпрацьовував на провладного кандидата у депутати до Верховної Ради по “північному” мажоритарному округу Володимира Клименка, який був основним суперником Дулебиного “побратима” зі “Свободи” Михайла Головка.
Список зрадницьких діянь Ігоря Дулеби, тим паче як для його віку, чималий. Чи на такого керівника та псевдопатріота заслуговує наша область? “Свободівці”, розберіться!
Яків Панчишин, Нова тернопільська газета
