Із десяти жіночих колоній, які функціонують в Україні, Збаразька – єдина, яка має на своїй території протитуберкульозну лікарню. Відтак заклад «два в одному» переплітає у собі як проблеми виправної установи, так і питання медичного забезпечення. Особливість Збаразької тублікарні в тому, що контингент тут, як правило, має цілий букет супутніх з туберкульозом захворювань. У результаті вартість лікування пацієнта зростає. Окрім фінансування, тут є ще одна гостра проблема – нехватка кадрів. Як живеться медикам та пацієнтам у лікарні за колючим дротом, дізнавалися журналісти «Номер один».
У тублікарні не вистачає соматичних препаратів
Туберкульозна лікарня Збаразької колонії має у своєму складі два відділення, у кожному з яких є по сім палат та ізолятор, лабораторії, рентген-кабінет та кабінет функціональної діагностики. Тут організовано цілодобове надання невідкладної допомоги засудженим. Щоденно ведеться амбулаторний прийом терапевтом, гінекологом, дерматовенерологом, психіатром. При потребі проводиться лабораторне та інструментальне обстеження, засуджені хворі госпіталізуються на стаціонарне лікування. Але усе це не зменшує головного болю керівництва колонії, пов’язаного з недостатнім фінансуванням лікарні.
– Тублікарня у достатній кількості забезпечена препаратами для лікування туберкульозу, але забезпечення соматичними препаратами на низькому рівні, на них у місяць виділяється лише 10 тис. грн., – розповідає начальник ВК-63, полковник внутрішньої служби Олександр Ретюк. – Натомість для тублікарні потрібна плівка для рентгенапарата, реактиви для проведення лабораторних досліджень. Зараз дуже мало є меценатів, які б допомагали. Багато обіцянок надходить від кандидатів у депутати під час передвиборчої кампанії, але жодна з них не виконується. Коштів, які заробляє колонія за рахунок своїх виробництв, дуже мало. Серйозною проблемою для колонії, як і в закладах інших галузей, є недостатнє або й відсутнє державне фінансування. Адже грошей не вистачає навіть на оплату газу. При цьому, самостійно заробляючи кошти, колонія спромоглася виплачувати заробітну плату своїм підопічним, які можуть придбати собі речі першої необхідності, забезпечити гідні побутові умови для засуджених.
Ізоляція ізольованих
За словами начальника медичної частини ЗВК-63 Світлани Середюк, у
Збаразькій виправній колонії відбувають покарання також повторно засуджені жінки, хворі на дерматовенерологічні захворювання. Забезпечення медикаментами та засобами медичного призначення здійснюється централізовано. На фоні недостатнього фінансово-матеріального забезпечення перед медичною службою постають проблеми не лише медичного, а й соціального характеру, пов’язані з відбуванням покарань у місцях позбавлення волі ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, кількість яких щороку зростає.
До речі, лікування хворих на туберкульоз та ВІЛ-інфекцію чи СНІД є одним із найгостріших моментів питання фтизіатрії. Нестійка імунна система людини не тільки може стати причиною активізації мікробактерії туберкульозу, а й значно ускладнює саму процедуру лікування. Оскільки туберкульоз – захворювання, яке розповсюджується з колосальною швидкістю, питання ізоляції хворих сьогодні номер один для медиків.
Нещодавно в інтерв’ю «Номер один» заступник головного лікарня обласного тубдиспансеру Оксана Градова зазначила, що найбільшим лихом для фтизіатрії є перебування людей у закритих приміщеннях. Тоді мова йшла про гуртожитки. У даному випадку можна говорити і про колонію. Тут також підопічні перебувають у замкнутому просторі. У результаті вірогідність підчепити інфекцію зростає у сотні разів. Відтак надзвичайно важливим для медиків тублікарні ЗВК є профілактика захворювань, раннє виявлення недуги та ізоляція хворого у стаціонарі. Це дозволяє призупинити інтенсивне поширення туберкульозу.
За шкоду для здоров’я – ані грошей, ані молока
– За місяць до звільнення обов’язково проводиться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Територіальні протитуберкульозні заклади завчасно інформуються про звільнення з місць позбавлення волі хворих на всі форми туберкульозу, – розповідає начальник міжобласної спеціалізованої туберкульозної лікарні при Збаразькій ВК-63 Ігор Нитка.
За словами Ігоря Богдановича, медики, які обслуговують засуджених, тісно співпрацюють із спеціалістами обласного тубдиспансеру, які регулярно надають методичну та практичну допомогу, з обласним шкірвендиспансером, який надає діагностичну допомогу, у складних випадках доводиться звертатис і до науковців ТДМУ ім. І. Я. Горбачевського.
Серед проблем, які гостро постали у тублікарні ВК-63, – нестача лікарів. Часто новоприбулі молоді спеціалісти не затримуються тут надовго. Серед причин – відсутність стимулів, пільг для медиків, які працюють у складних умовах праці, велика різниця в оплаті праці лікарів атестованого складу та вільнонайманих фахівців (атестований склад отримує 7,5% надбавки за шкідливі умови праці). Загалом фтизіатрія – це галузь, яка через високий ризик для власного здоров’я найбільше обділена медиками. Робота у складних умовах ставить під загрозу здоров’я лікарів та їхніх рідних. Тут ще й на додачу і фінансова несправедливість, і робота зі специфічним контингентом. Крім того, у тублікарню колонії медики доїжджають на роботу хто зі Збаража, хто з Тернополя. Тут переважно працюють медики, які за роки роботи зріднилися з закладом. А ось новоприбулих спеціалістів привабити тублікарні поки що не вдається.
Інше питання – якість обладнання, з яким працюють медики. Вони користуються дуже старим, неодноразово ремонтованим спеціалізованим санітарним транспортом, який у будь-який момент може відмовити. Дуже потрібна нова машина, адже бувають випадки, коли важко хвору засуджену необхідно терміново доправити на обстеження чи лікування. Звичайно, потребує заміни і діагностичне обладнання, і лікувальне, однак шансів на оновлення у тублікарні значно менше, ніж у центральних профільних закладах.
Зоряна Гарасимів («Номер один»)
