Мирослав Маринович дав велике інтервю порталу zaxid.net, в якому розкрив багато цікавих бачень на різні суспільні процеси, зокрема розповів про ситуацією з українськими олігархами, яких він вважає не суспільним злом, а надією України, якщо їх гроші працюватимуть насуспільство.
А уявіть собі, що ті люди, котрі так страшно нарікають на Фірташа, отримали владу вирішувати його долю. Прислухаючись до їхньої риторики, слід очікувати, що вони тут же відбирають його власність, а самого його скоріш за все кидають за ґрати. Давньою мовою це називається експропріація експропріаторів. Тобто, насправді в наших головах сидять соціалістичні моделі, які ми не ідентифікуємо як соціалістичні. Нам здається, що це – справедливо. Чим свого часу закінчилася така експропріація? Закінчилася великою бідою. Я не хочу йти цим шляхом. Я на нюх відчуваю більшовизм.
Який є другий шлях – путінський: прибрати олігархів до рук, одних посадити, інших взяти під контроль. Цей шлях осоружний мені так само. І я дивуюся, чому він не осоружний нашим людям.
Яким є третій шлях – шлях, яким пішла цивілізована Європа. Рокфеллер, приміром, сам казав: «Не питайте мене, звідки я взяв перший мільйон». Це були брудні гроші й він це визнав. Але в якийсь момент ці брудні гроші почали працювати на державу, на народ. Нині взяти гроші у Фонду Рокфеллера – це чудово, це успіх. Увесь світ бере гроші Рокфеллера. Нам теж треба цього досягнути. Я не питаю, звідки у Фірташа гроші, я припускаю, що він, як і всі інші олігархи, скористався тими лазівками в законодавстві, які існували на той час. Що робити зараз? Я хочу, щоб ці гроші працювали на суспільство. І, здається, ця тенденція вже починає наростати: Ахметов допомагає Києво-Могилянці, Фірташ – УКУ. Я не хочу стверджувати, що відтепер ми такі всесильні, що можемо переконати будь-якого олігарха. Але я вважаю, що так крок за кроком вдасться виправити ситуацію.
