“Похмурий день квітня 1944 року… Так виглядав теперішній бульвар Т.Шевченка в Тернополі після визволення його радянськими військами… І ще один цікавий факт який я колись випадково почув що за одну ніч наше місто було перейменовано з Tarnopol на Тернопіль в звязку з тим щоб у зведеннях радянського інформ бюро не могло звучати що радянська армія визволила Українське місто з польською назвою… – це все сталося за одну ніч з 14-го на 15-те квітня 1944 року”, пише Віктор Мадрі
Oleh Koshla доповнив: “Про те, що там була тільки загнана піхота це дурниці, оскільки маємо цілком собі хроніку. “Несподіваний прорив авангарду радянських танків у центр міста, які прийняли за основні сили привів до панічної втечі німців на західний берег серета, до Загребелля….Окремі радянські танки з посадженою на броню піхотою досягли греблі через Серет і звідти піддавали обстрілу загребелля. При бажанні вони могли захопити Загребелля бо там зовсім не було оборонних укріплень. Проте момент було упущено: до Тернополя поспішив протитанковий дивізіон і 10 самохідних артилерійських установок німців. Сили авангарду були вичерпані він втратив 5 танків і 1 самохідну артилерійські установку. В бою загинув молодший лейтенант Г.В. Танцоров і два члени екіпажу. Коли німецький снаряд запалив самохідку вона пішла на таран змітаючи людей і техніку. 9 березня червоноармійцям дісталися значні запаси продовольства: 40 т цукру, 30 т хліба, 15 т м”ясних консервів, 50т інших консервів, 4 т меду, 30 т солі, 250 тисяч добових пайків, 1,5 млн сигарет, а головне – 10 тисяч літрів спирту. Легенда про цистерну спирту має реальну основу. Протидіяти німцям, які повернулись з Загребелля було нікому, п”яний авангард перебили. Про це розповів автору в 1971 р. радянський солдат Роман Корженьовський з с. Слобідка-Красилівська, який більше ніколи не бував у Тернополі, і підтверджував солдат 949 полку німецької піхоти Йозеф Крон, який у 1994 році відвідував місця бойової юності. Він був поранений у центрі міста, потрапив у полон в с. Янівка (тепер Підгороднє). (с) “Тернопіль історико-краєзнавча хроніка 1540-1944”
