Перші свідчення про виноробство на території сучасної України простежуються з епох енеоліту і бронзи, про це свідчать докази, знайдені на Тернопільщині.
Про те, що наші пращури займалися виноробством, свідчать, зокрема, відбитки виноградних зерен, які знайшли на денцях трипільських керамічних посудин, пише газета “Експрес”.
Докладніше — у розмові з Миколом Бандрівським, археологом, доктором історичних наук, та Богданом Павлюхом, головою осередку Асоціації сомельє України.
— Розкажіть детальніше про історичні докази раннього виноробства на українських землях?
М. Бандрівський:
— Перше пряме достовірне свідчення використання вина на наших землях ми віднайшли недавно під час розкопок біля села Швайківці на Тернопільщині. Там натрапили на найдавніше на території України бронзове ситечко — обов’язковий атрибут при кожному застіллі чи на ритуальних священнодійствах.
Адже в давнину вино не одразу розливали з амфори у чаші, а проціджували, щоби очистити від домішок і спецій. Вважаємо, що цьому ситечку може бути 2700 років! А ще на теперішніх західноукраїнських землях знаходимо спеціальні двовухі чаші для винопиття — канфари, які належать до раннього періоду епохи бронзи.
— На яких територіях виготовляли найбільше вина?
Б. Павлюх:
— Українські території, на яких здавна займалися виноградарством, традиційно і до сьогодні є центрами виноробства. Йдеться про Крим, Миколаївську, Одеську і частину Запорізької областей, Закарпаття. Там кліматичні умови сприятливі для цього ремесла.
— А з якої нагоди наші предки пили вино?
М. Бандрівський:
— У давнину вино використовували переважно в культових обрядах — для поклоніння божествам, під час поминання померлих, напередодні битв.
Б. Павлюх:
— Тоді про жодне світське, розважально-побутове споживання вина не йдеться. Уже пізніше у виноробних країнах зародилася традиція щоденного його вживання. Звісно, таке вино містило меншу частку алкоголю, ніж теперішні. Наприклад, у виноробних країнах світу — Франції, Італії, Іспанії, Португалії — і тепер вино не має акцизної марки, бо вважається продуктом харчування. Там люди звикли пити його під час обіду чи вечері. Це — культура з глибоким корінням.
— Чи були якісь обмеження щодо вживання вина?
М. Бандрівський:
— Достеменних відомостей, які стосувалися б території України, на жаль, не маємо. А в Стародавньому Римі, за законом Ромула, чоловікам до 35 років узагалі не можна було пити вино! Якщо ж римлянка допускала до себе п’яного чоловіка, то її закопували живою. У Карфагені забороняли вживати вино у дні, коли у пари були заплановані статеві стосунки. У Стародавній Греції закон не дозволяв молодятам цей напій у день весілля. У Стародавньому Китаї чоловік аж у 60 років набував право пити вино!
Ірина БАТЮК
