ТДМУ, йдучи в ногу з часом, відкриває нові клінічні бази, де майбутні фахівці матимуть можливість опановувати практичні навички. Зокрема, це стосується й студентів, які навчаються за напрямком підготовки «Фізична терапія. Ерготерапія» в ТДМУ. Нещодавно в Петриківському геріатричному пансіонаті відкрили філію кафедри медичної реабілітації.
За словами завідувача кафедри медичної реабілітації ТДМУ Ігоря Мисули, досвід підготовки таких спеціалістів за кордоном засвідчує, що процес навчання майбутніх фізичних терапевтів, ерготерапевтів повинен базуватися на глибокому клінічному освоєнні практичних навиків.
– Потрібно віддати належне Міністерству освіти й науки, яке підготовку фахівців з фізичної реабілітації передало з галузі знань «Освіта» в галузь знань «Охорона здоров’я» і є сподівання, що ці фахівці матимуть належні знання саме з медицини й зможуть проводити реабілітацію відповідно до певних патологій, – каже Ігор Романович. – Бо раніше їм не вистачало клінічної складової практичної підготовки. Тому випускники за спеціальністю «фізична реабілітація» влаштовувалися на роботу куди завгодно – у фітнес-клуби, тренажерні зали, але медичні заклади їх брали неохоче, хоча потреба в таких фахівцях надзвичайно велика. Нині ж, коли ситуація докорінно змінилася, ми можемо повноцінно підготувати такого фахівця. Наші студенти зараз дуже багато часу проводять в лікарні, займаються з пацієнтами й цілеспрямовано їх готуємо для роботи саме у медичних закладах. Найбільшою перевагою підготовки фахівців з фізичної реабілітації в медичних вишах є те, що студент має можливість уже з першого курсу тісно «співпрацювати» з хворими на клінічних базах, зокрема, наші студенти проходять навчання у реабілітаційному відділенні третьої міської лікарні, в університетській лікарні, обласній дитячій лікарні. Мають можливість не лише спостерігати за роботою фахівців, але й під керівництвом викладачів самостійно практикувати та здобувати необхідні навички. Нещодавно ректорат нашого університету зініціював ще один проект – відкриття філії кафедри медичної реабілітації на базі Петриківського геріатричного пансіонату.
Цей заклад, зазначає професор Ігор Мисула, обрали не випадково, а з перспективою, адже кількість осіб віком понад 60 років в Україні та й в усьому світі невпинно зростає. Взагалі XXI століття ВООЗ вважає століттям людей похилого віку й охорона здоров’я буде зорієнтована на людей, які потребують постійного професійного догляду. Крім того, потрібно врахувати й той чинник, що поменшало тих, хто може опікуватися своїми старенькими родичами, що пов’язано з міграційними процесами, які зростають. Відтак кількість клієнтів таких пансіонатів збільшуватиметься, і вони потребуватимуть застосування професійних засобів фізичної та медичної реабілітації. Тому для студентів важливо вже зараз навчитися працювати з такими людьми, бо в майбутньому їм доведеться з ними контактувати. Особливості цієї категорії пацієнтів у тому, що вони, як правило, мають цілу низку супутніх захворювань, деякі з яких активно не проявляються, а очікують в глибинах організму свого часу. Не маємо забувати й про їх особливий психологічний статус, депресивний настрій, поганий зір, слух, що позначається на спілкуванні з ними.
– Пояснюємо студентам, як потрібно з такими людьми виходити на контакт, вчимо манері спілкування, поведінки, – розповідає Ігор Романович. – Уже під час нещодавніх занять студенти спостерігали випадки, коли людина замикалася в собі чи депресивний настрій не дозволяв їй розкритися перед спеціалістом, який покликаний розв’язати певні медичні проблеми. Але це шлях не одного дня, а постійної роботи з клієнтом. Мене дуже тішить, що наші студенти не випадково обрали майбутню професію. І такі риси, як людяність, милосердя, співчуття допомагають їм знайти ключик до пацієнтів геріатричного пансіонату. Вже з перших занять вони проявили ініціативу, знайшли шляхи до сердець тих мешканців, які через депресію, поганий настрій не хотіли виконувати фізичні вправи чи приймати процедури. Одна зі студенток, щоб заохотити пацієнтів до виконання призначень, вручала їм цукерки, знаючи, як старенькі полюбляють солодке, й вони погоджувалися виконувати вправи. Згодом уже радо зустрічали наших студентів мов старих друзів. Є чимало пацієнтів, які в своєму попередньому житті любили читати, і зараз хотіли б прочитати сучасні видання, отож наші студенти взяли для них з дому та у міській бібліотеці книжки. Бачили б ви, як світилися їхні очі, коли вони розповідали про це, дякували молоді за такі подарунки. Аби мешканці пансіонату не почувалися самотніми, студенти відвідують їх у кімнатах, спілкуються. Це дуже важливий критерій, який засвідчує, що в майбутньому з них вийдуть добрі фахівці. Тішить, що у пансіонаті створена доволі потужна команда спеціалістів, які готові ділитися набутими знаннями, навичками зі студентами, – це головний лікар Степан Васильович Глушок, який радо прийняв ініціативу нашого університету, лікар пансіонату Наталія Григорівна Коваль, яка, попри зайнятість на своїй основній роботі, навчає студентів особливостям роботи з геріатричними пацієнтами, та взагалі увесь персонал, який так приязно зустрів студентів. Тут є можливості для повноцінної реабілітації людей похилого віку, матеріально-технічна база, яка цілком може слугувати для навчального процесу та відпрацювання практичних навичок.
Наші студенти, які навчаються у магістратурі, після занять працюють у різних, у тому числі й приватних структурах, мають певний досвід такої роботи, але з геріатричними пацієнтами в них виникає багато запитань. Для цього ми під час занять, а також наприкінці збираємося та обговорюємо назрілі проблеми. Отриманий досвід і знання наші магістри активно застосовують у власній практичній діяльності.
Узагалі ж співпрацю з геріатричним пансіонатом започаткували ще торік, під час викладання такої дисципліни, як «Клінічна практика в геронтології», наші студенти проходили виробничу практику й вона було доволі продуктивною. Нині ж ми проводимо тут заняття з дисципліни «Фізична терапія в геріатрії» й таке співробітництво відбувається вже у більш ширшому вимірі, крім того, врегульовані його юридичні аспекти.
Така співпраця, як зазначає Ігор Мисула, вигідна для всіх – і пацієнтів, бо отримують реальну допомогу, і для студентів – бо здобувають безцінний досвід, мають можливість відпрацювати практичні навики. До прикладу, в пансіонаті є пацієнтка, яка кілька років тому мала перелом руки й стегна, тривалий час перебувала на ліжковому режимі. Наші студенти склали для неї програму фізичної реабілітації, почали працювати з нею й уже через тиждень старенька почала ходити коридором. У іншого пацієнта після інсульту був підвищений тонус м’язів правої кисті, внаслідок чого він не міг розігнути пальці руки. Вже після першого сеансу масажу та лікувальної фізкультури спастика пальців зменшилася й чоловік самостійно почав потрохи їх розгинати. Для студентів робота у геріатричному пансіонаті – це ще й своєрідне тестування на людяність, бо неможливо відділити від суто реабілітаційної допомоги те тепло й душевність, якою так щиро діляться майбутні спеціалісти з тими, хто її потребує.
Власними враженнями поділилися магістри 1 курсу навчання за напрямком «Фізична терапія. Ерготерапія»
Ольга ЛЕВЧУК:
«Заняття, які зорганізували для нас на базі геріатричного пансіонату, є доволі вдалим способом поєднати теоретичний матеріал і практичні знання. Тут маємо змогу працювати з пацієнтами, в яких розмаїті патології – серцево-судинні недуги, проблеми опорно-рухового апарата чи негаразди кишково-шлункового тракту. Тому це гарна база для того, аби освоїти практичні знання й у подальшому їх активно застосовувати. Що стосується безпосередньо нашої спеціальності, то маємо змогу не лише спостерігати, але й самі випробувати власні можливості в застосуванні ЛФК, на сеансах масажу, у роботі з пацієнтами в кабінеті фізіотерапії. Також багато спілкуємося з мешканцями геріатричного пансіонату, бо всі вони потребують уваги, душевного тепла, у більшості з них складні життєві історії. Депресивний настрій тут у багатьох, тому найскладнішим у процесі реабілітації є психологічний аспект. Спостерігаємо й за тим, які медикаменти призначають лікарі, консультуємося, цікавимося особливостями лікувального процесу, який повинен іти у тандемі з реабілітацією. Словом, вивчаємо всі тонкощі роботи фізичного терапевта. Для нас це дуже своєчасний проект, бо маємо нагоду попрактикувати й освоїти цей напрямок роботи, зокрема, з геріатричними пацієнтами.
Віталій БЕНЬКО:
Проводимо у пансіонаті чи не весь навчальний день, спочатку – теоретична частина, а згодом – практична. Кожному студенту дають завдання – хтось працює з пацієнтом у спортивній залі на тренажері, комусь доручили проводити процедури з фізіотерапії. Тут створені гарні умови для відновної терапії. Скажімо, в масажному кабінеті я маю можливість проводити не лише лікувальний масаж, але й маніпуляції з постізометричної релаксації, які практикую в приватному закладі. У період навчання на базі пансіонату допомагав пацієнтам у післяінсультному періоді, коли настає м’язовий дисбаланс, наявна спастика м’язів, які потрібно розробляти. У залі ЛФК є всі необхідні тренажери, устаткування для проведення занять з лікувальної фізкультури. Вони можуть тривати від п’яти хвилин до півгодини, допомагаємо спеціалістам пансіонату, самі проводимо заняття, але під керівництвом викладача. Старенькі не завжди охоче відвідують спортзалу, отож добрим словом, іноді жартом приваблюємо їх до занять, бо рух у будь-якому віці – це основа довготривалості життя. Намагаємося їм це пояснити. Така практика для нас є неоціненним досвідом, це можливість ширшого поля діяльності, вивчення сучасних методів реабілітації, а найголовніше – випробувати свої знання, які здобули під час теоретичних занять.
КОМЕНТАР:
Степан ГЛУШОК, директор Петриківського геріатричного пансіонату:
«У нашому пансіонаті постійно проживають понад 180 самотніх мешканців похилого віку. Майже половина з них має інвалідність внаслідок важких соматичних захворювань або ж перенесених травм, рідше – вродженої патології. В закладі зорганізували повсякчасну терапевтичну та психіатричну медичну допомогу, а також створили всі умови для проведення повноцінної реабілітації таких людей. У пансіонаті функціонує кабінет фізіотерапії, масажний кабінет, спортивна зала з тренажерним обладнанням. Наші мешканці мають можливість займатися на біговій доріжці, велоергометрі, є вібромасажний апарат, орбітрекс.
Отож ініціативу ректора ТДМУ, професора Михайла Михайловича Корди – відкрити на базі нашого закладу філію кафедри медичної реабілітації ми прийняли з радістю та великими сподіваннями на багаторічну обопільну співпрацю. Погодили це рішення з начальником департаменту соціального захисту населення Тернопільської ОДА В. А. Боярським і готові втілювати наш спільний проект. Для проведення теоретичних занять зі студентами облаштували спеціальне приміщення, а практичні навички вони зможуть здобувати на нашій базі відновного лікування, повноцінно вивчаючи особливості реабілітаційного процесу. Перші результати такої співпраці вже відчули мешканці пансіонату, які висловлюють щиру вдячність студентам. Певна річ, здоров’я, яке було в молодості, їм не повернути, але для соціально вразливої людини – це суттєва допомога та підтримка. Тому, на мій погляд, такий тандем – студент і мешканець нашого пансіонату – найкращий спосіб здобути практичний досвід і подарувати трішечки тепла самотнім людям.
Лариса ЛУКАЩУК, Медична академія
