Вишнівчанка Віка Хмілевська дуже життєво описала виклик лікарів в третій годині ночі в смт. Вишнівець на Тернопільщині.
Попри те, що не могли прислати швидку допомогу бо вона на цілий “кущ” одна, лікарі не мають ніяких засобів допомогти хворому на виклику. Вони ще й діють не професійно.
“Вишнівчани, доброго вечора! Давайте поспілкуємося? Можу навіть підкинути тему для обговорення. Тему дуже обурливу і абсурдну, яку, як здавалося б, не повинні чіпати люди, держава який прагне інтегруватися. БЕЗЛАД У ВИШНІВЕЦЬКІЙ ЛІКАРНІ: ВІДСУТНІСТЬ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ ПІД ЧАС ЗМІНИ НА СВОЄМУ РОБОЧОМУ МІСЦІ І І НЕГОТОВНІСТЬ РЕАГУВАТИ НА ВИКЛИКИ ШВИДКОЇ.
Як Вам? Впевнена, що багато хто з вас з цим зустрічався, але за тих чи інших причин мовчить. Мені, як людині, в якої немає в цьому закладі родичів, друзів, знайомих, або ж інших «ВАГОМИХ» причин приховувати цей кричущий акт безвідповідальності нічого не заважає повідомити про це вам.
Отож, на годиннику 03:00, моя мала прокидається з досить зрозумілими симптомати (рвота, головокружіння, головний біль). Одразу в швидку телефонувати не стали, надіялися на допомогу Господа та білого вугілля. Але через годину біль посилився, тому все ж вирішили просити про допомогу. І одразу ж шок!! Збаразьке 103 на іншому кінці провода повідомляє, що, на жаль, нічим допомогти нам не зможуть, позаяк машина вишнівецьких айболітів (одненька, як сирітка) «нє в састаянії».
Як виявилося згодом, вже другий тиждень. Не буду казати що це ненормально, адже й самі все розумієте. Тому, нам просто запропонували добратися до лікарні на власному залізному коні, або ж таксі, або ж ще як.. ну, ясно дали зрозуміти, що їх це не гребе. На запитання моєї мами , чи є якийсь персонал в лікарні почули наступне : «жіночко, ну що ви, ще ж лікарня! Звісно там є весь комплект лікарів, потрібних на нічному чергуванні». Ну гаразд, їдемо самі, вибору всеодно немає!
Далі марні намагання викликатися «елітне» галицьке таксі, водії якого живуть незалежно від головного офісу і не повідомляють, яких саме своїх родичів вони підвозять на цей раз! Абсурт.
Добре, що хрещений за першим моїм покликом о пів на п’яту ранку летить мені на допомогу. До лікарні добралися, і тут почалося найцікавіше. Після десяти хвилин моїх з мамою пошуків признаків живого до нас таки вийшла заспана сестра і сказала, що потрібного лікаря на місці немає. Ну, як потрібного, жодного лікаря немає! Щоправда, одразу ж закидала нас залізними аргументами: «дівчата, така зарплата – самі розумієте». ( типу, якщо в моєї мами теж маленька зарплата, то вона має розповідати своїм студентам, що земля тримається на слонах, а дітей знаходять в капусті?)
Жінка була одна і допомогти сестрі нічим не могла. Викликаємо лікаря на його робоче місце. Поки чекали, а чекали ми хвилин 30, дізналися те, що швидкої дійсно немає вже 2 тижні, а от автівок з водіями для любих наших лікарів аж дві, і працюють вони «як часіки». На моє запитання, чому ці авто тимчасово не можна дати на виїзди до хворих мені не дали. Потім моя мама запитала, чи є взагалі ліки, які могли б нам знадобитися. Відповідь була куди красномовнішою, ніж на моє запитання про транспорт : «ну, та є щось, як треба буде – то знайдемо». Та Бог оберіг нас, і ліки не знадобилися. Ні, не тому що сестрі стало краще. Просто лікар, який приїхав через 30 хвилин (!!!!) відправив нас в Тернопіль, за дві хвилини без УЗД і аналізів зрозумівши, що це апендицит. Ще й вколов якесь знеболююче, через яке ми ще потім отримали наганяй, бо, виявляється, робити цього, пане лікарю, при підозрі на апендицит категорично не можна було.
Тому, шановні вишнівчани, давайте слідкувати за своїм здравієм” – пише жінка.
