Головна Новини Українські емігранти вибивають пенсії через суд

Українські емігранти вибивають пенсії через суд

Свого часу «Свобода» писала про уродженця Чорткова, який виїхавши у США, відсудив право на пенсію. Чоловік емігрував ще у 1996 році. За тодішніх часів держава не милувала пенсіями людей, які хоч і трудилися на її благо десятки років, але на старість виїхали. За правилом «баба з воза…» Україна відмовлялася від будь-яких соціальних гарантій тим, які виїхали за кордон на постійне місце проживання.

Цей свавільне, нічим не виправдане нехтування обов’язками віддати своїм громадянам кошти, які вони заслужили багаторічною працею і відрахуваннями до Пенсійного Фонду, було чітко закріплене у законодавстві. У статті 92 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 1991 року безапеляційно стверджувалося: «Громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються». Єдине, на що міг розраховувати пенсіонер, це перед від’їздом за кордон отримати суму, еквівалентну шести пенсіям. Щоправда, єдиний виняток було зроблено для тих, кому призначено пенсію внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання – їм вона виплачувалася навіть на час перебування за кордоном.

Новий закон  – «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 2003 року фактично залишив ці ж дискримінаційні положення: припиняється виплата пенсії на весь час проживання пенсіонера за кордоном, щоправда, із застереженнями: якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. А зважаючи, що відповідних договорів немає з тими країнами, де найбільше наших емігрантів, скажімо, з США, Німеччиною, то пенсіонери залишалися, так би мовити, при своїх інтересах. Люди металися по різних державних і міждержавних інстанціях, але нічого не домоглися. Навіть Європейський суд з прав людини не виніс позитивного рішення. Скажімо, у справі «Мирошниченко проти України» від 2004 року ЄСПЛ визнав заяву українського емігранта з Німеччини, якому Україна припинила виплату пенсії, неприйнятною, оскільки він пропустив піврічний строк звернення до суду.

Так тривало до 2009 року. Не витримавши шквалу судових позовів з тієї підстави, Верховний суд України звернувся до Коституційного Суду з поданням розглянути на предмет відповідності Конституції України згадані пенсійні норми. І у жовтні 2009-го положення, що забороняли виплату пенсій людям, які виїхали за кордон, були визнані неконституційними. « Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов’язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов’язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, — в Україні чи за її межами», – констатував Конституційний Суд.

У 2013 році  нарешті і ЄСПЛ сказав своє вагоме слово – рішення у справі «Пікчур проти України»  стало ще одним суттєвим підґрунтям для судових позовів (як відомо, рішення Європейського суду є джерелами права в Україні). Так от,  страсбургські судді побачили в українському пенсійному законодавстві і дискримінацію за ознакою місця проживання, і порушення права на мирне володіння майном.

Згаданий на початку публікації чортківчанин, який виїхав у США, через що і втратив пенсію, звернувся до українського суду у 2013 році – з вимогою виплатити йому усі пенсійні суми, починаючи від жовтня 2009-го (з часу рішення Конституційного Суду). До честі Чортківського  райсуду, цей адміністративний позов до райуправління Пенсійного фонду було задоволено. Але з таким рішенням не змирилися представники ПФУ, оскарживши його. Львівський апеляційний адміністративний суд скасував постанову, нагадавши , що для подання адміністративних позовів діє піврічний строк позовної давності. Мовляв, позивач мав би подати позов упродовж півроку після жовтня 2009-го, а отже йому належаться виплати лише з моменту звернення.  Чортківчанин-емігрант не скорився навіть тоді, коли Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті провадження. Через свого представника пенсіонер подав заяву до Верховного суду у зв’язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального і процесуального права при вирішенні аналогічних спорів. І врешті для чортківчанина прозвучали переможні фанфари: виплатити пенсію, починаючи з жовтня 2009-го року.

Ця судова епопея давала надію й іншим пенсіонерам, які на схилі літ опинилися за межами Батьківщини, домогтися пенсії з цього ж часового відліку – починаючи з жовтня 2009 року. Як-не-як проблема стосується дуже великої кількості людей – за кордоном перебувають мільйони українців, чимало серед них пенсіонерів.

Однак, виявляється, пенсіонерам-емігрантам досі доводиться вибивати пенсії через суд. 20 січня у Верховному Суді розглянули справу з Тернопільщини з такого ж питання. Тернополянці, яка виїхала у США на постійне місце проживання, припинили виплачувати пенсію з травня 2017 року, мотивуючи тим, що вона проживає за межами території України, а між Україною та Сполученими Штатами Америки не укладено договору щодо пенсійного забезпечення.  Жінка судилася й виграла у Тернополі та в апеляційній інстанції у Львові. І хоч є уже стала судова практика, Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області вперто не визнавало своєї неправоти й звернулося з касаційною скаргою.

Так от, судді касаційної інстанції вкотре нагадали і про рішення Конституційного Суду від 2009 року, і судову практику ЄСПЛ. Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.

Поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування.

Невиконання державою покладених на неї обов’язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян породжує масові звернення до суду з позовами про визнання неправомірними дій органів ПФУ, що, серед іншого, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб’єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати в старості з боку держави в обмін на свою трудову діяльність справедливий соціальний захист, констатували судді. І ПФУ вкотре прогнозовано програв, й зобов’язаний поновити колишній тернополянці пенсію.

Ольга КУШНЕРИК

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here