У Будинку культури с.Лозова відбувся урочини до 75-их роковин депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Любачівщини, Холмщини, Південного Підляшшя та Західної Бойківщини. Нагадаємо, що у ті роки примусово виселили близько 700 тис. людей. Західний кордон СРСР був визначений без врахування етнічного розселення українців та поляків. Тож комуністична влада вирішила врегулювати це, просто насильно переселивши людей із їхньої батьківщини. 9 вересня 1944 року в Любліні СРСР та Польща уклали угоду про “взаємний обмін населенням”.
Про ці трагічні події спогадами ділилися під час урочин переселенці, а нині жителі громади. Про гіркоту та біль пережитого вони розповідали зі сльозами на очах і невимовним болем.
Отець Ігор Бойчук, парох місцевої церкви, зауважив, якою трагедією для людей була депортація. Очільник громади Анатолій Кулик наголосив, що зараз навіть складно собі уявити біль і розпач людей, котрі полишили рідні домівки. «І що найстрашніше, полишивши все, вони їхали в нікуди. Але сила духу, непереборне бажання жити, віра в Бога зробили цей народ непереможним», – додав він.
Найбільшого колориту вечору додали пісні у виконанні народного аматорського лемківського хору «Конар Лемківщини» БК с.Соборне, вірші та пісні аматорів сцени. Також звучали лемківські мотиви у виконанні дитячого вокального ансамблю «Солодка нота» БК с.Лозова та зразкового аматорського фольклорного колективу «Чернелівські забави» БК с.Чернелів-Руський.
Після урочистостей отець Ігор Бойчук відправив панахиду біля пам’ятного знаку «Депортація 1946-2016».
