Мабуть, усі батьки мріють про блискуче майбутнє для своїх дітей. Однак не всі знають, як цього домогтися. Багато способів виховання сьогодні вже не працюють і призводять тільки до конфліктів із підростаючим поколінням. Так як же зробити дитину щасливою і задоволеною її життям? Ось прості правила для всіх сучасних батьків.
Правило №1. Не диктуйте, що робити, дайте вибір
Діти, як і дорослі, ненавидять, коли їм кажуть, що їм потрібно робити. Це показує їм, що їх не поважають, до їхньої думки не прислухаються, а це дуже боляче. Тому намагайтеся ніколи не ставити дитину перед фактом, навіть у дрібницях. Наприклад, краще не говорити: “Сідай вечеряти!”, а сказати: “Вечеря готова. Ми готові сісти за вечерю?”. Робити вибір – це дуже корисна навичка, яка стане в пригоді Вашому синові чи доньці в майбутньому. Якщо ж необхідно зробити щось терміново, наприклад, зібрати іграшки, бо ви спізнюєтеся, створіть хоча б ілюзію вибору. Наприклад, “Ти збереш іграшки зараз або пограєшся ще трохи і зробиш це через 5 хвилин?” Як бачите, правильний розвиток дитини дуже важливий.
Правило №2. Прислухайтеся до своєї дитини
Ми часом не слухаємо по-справжньому наших дітей, не розуміємо їхню мову спілкування. Часто якусь інформацію вони намагаються до нас донести своєю поведінкою, зовнішнім виглядом, вчинками. Наприклад, сльози, істерики, скандали – це найчастіше спосіб привернути увагу до себе і своїх проблем, щоб ви нарешті занурилися в їхній світ і стали краще їх розуміти. Усамітнення, небажання розмовляти – це теж прояв своїх почуттів, але вже по-іншому. Важливо не ображатися на поведінку дитини, а постаратися усвідомити, що вона хоче до вас донести.
Розвиток дитини це ціла наука. Вам буде корисно розібратися, які потреби і цінності є в сина чи доньки, чого йому або їй не вистачає. Причому про це ви можете запитати в дітей безпосередньо. Ми часто цікавимося тільки тим, що давали в школі на обід або які оцінки дитина отримала. Тим часом, дуже корисно ставити інші запитання. Наприклад, “Що ти відчуваєш?”, “Що ти знаєш?”, “Що ти хочеш, щоб ми визнали?”.
Правило №3. Враховуйте швидкість спілкування
Часто батьки і діти спілкуються і взагалі живуть на різних швидкостях. Через це часом виникає непорозуміння, навіть роздратування. Наприклад, якщо мама говорить швидко, рішення ухвалює за кілька секунд, а дитина вдумлива, до всього ставиться відповідально і просто фізично не може оперативно, по клацанню пальців, покинути свої справи і кудись із нею піти. Тому не варто тиснути і ображатися одне на одного, але можна спробувати запитати, як можна все прискорити. Не зайвим буде також дізнатися особливості характеру дитини, щоб не нашкодити їй своїми іноваціями в плані виховання.
Правило №4. Не засуджуйте і не критикуйте
Хто казав що батьківство проста штука? Але виховання дітей не повинно перетворюватися на тортури для малечі! Не варто оцінювати дитину і приклеювати їй ярлики, наприклад, “Ти невдаха”, “Ти нічого не розумієш” тощо. Також немає сенсу сварити її за погані оцінки або поведінку. Подивіться на ситуацію, виходячи з можливостей свого малюка, зверніть увагу, на скільки він постарався. Наприклад, якщо він отримав трійку, запитайте: “Це найкраще, що ти сьогодні міг отримати?”, “А як може бути краще наступного разу?”. Якщо прочитав одну сторінку книжки, скажіть: “Як чудово! А скільки сторінок ти зможеш прочитати завтра?” Це дасть змогу вашій дитині розвиватися і наступного разу отримати кращі результати.
Правило №5. Дізнавайтеся про почуття вашої дитини
Виховання дітей неможливе без цього нюансу. Не тільки оцінки, спортивні досягнення, домашні завдання… Головне, чим мають цікавитися батьки, це почуттями своїх дітей. Ви маєте розповісти і показати, які емоції взагалі є, як їх варто показувати і переживати, навіщо вони потрібні. Саме це – запорука фундаменту для щасливого життя. Не слід вважати суспільство єдиним важливим параметром! Почуття дитини первинні!
Важливі нюанси психологічного комфорту дитини
Крім того, потрібно пам’ятати, що малюки часто транслюють не тільки свої почуття, а й емоції оточуючих. Вони, як губки, вбирають те, що хвилює їхніх друзів, учителів, однокласників. Якщо, наприклад, класний керівник увесь день була роздратована, підвищувала голос, робила зауваження, можливо, що й дитина ввечері вдома поводитиметься не зовсім адекватно, буде злою чи агресивною. У цьому разі поставте їй запитання: “А чий це гнів?”, “Це злишся ти чи це чужа злість?”, “Чиї сльози ти зараз проживаєш?”. Навіть якщо дитина не зможе відповісти на ці запитання, найімовірніше, вона заспокоїться і змінить свою поведінку.
Численні негативні риси характеру дитини можна заблокувати лишень цими порадами. Не забувайте розвивати комунікативні навички, насамперед свої. Частіше ставте дитині запитання, намагайтеся зрозуміти, на які з них їй цікавіше відповідати. Якщо, наприклад, вона соромиться говорити про якісь свої почуття, можете з нею обговорити фільм або книжку, де в героя схожа ситуація, дізнайтеся її думку. Спонукайте малюка розповідати про те, як у нього справи, що хорошого сталося, а що, навпаки, засмутило. А ще довіряйте собі та своїм дітям, а також тому, що ви робите. Не всі поради експертів можуть підійти саме вам, прислухайтеся до свого внутрішнього голосу та інтуїції.
Фрази, які ніколи не можна говорити дитині
Ось ще один аспект, який безпосередньо впливає на дитяче щастя. Одна випадково кинута батьком фраза може завдати істотної шкоди дитині, підірвати її віру в себе, а згодом – навіть призвести до депресії чи неврозу. Які слова мають бути під забороною для кожного з батьків, що бажає добра своїм дітям? Розбираємося разом із психологом.
Шукайте методи виховання дітей без вербального насилля. Часом найбільш емоційно важкі спогади та наслідки можуть бути пов’язані з фразами, почутими нами в дитинстві від батьків або інших авторитетних дорослих. Це можна пояснити тим, що дитина дуже сприйнятлива і вірить усьому, що говорять і роблять її батьки.
Оскільки діти не вміють “фільтрувати” сказане дорослими і повністю їм довіряють, то несвідомо дитина підлаштовується під слова і фрази батьків. І щойно дитина отримує від значущого дорослого повідомлення про неї, воно стає її уявленням про себе та свої можливості. Відповідно, уся почута дитиною інформація про світ, про людей і про себе визначатиме її подальше сприйняття самої себе, її стосунки з іншими та долю.
“Такий самий недолугий, як батько” (мати, дідусь тощо)
Коли батьки осудливо порівнюють риси або поведінку дитини з рисами родича, якого не приймають, то дитина зчитує ставлення до цієї людини і вважає себе такою самою неприйнятою, такою ж, яку виганяють через ці якості або прояви. Як бачите, такі методи виховання дітей нікуди не годяться!
“Ось донька (син) моєї подруги поводиться добре…!”
Такою фразою батько підживлює конкуренцію та невпевненість дитини. Цією фразою ви не робите кращою вашу дитину, а породжуєте страх не догодити вам, страх втратити вашу любов, створюючи невроз. І зважате на темперамент дитини.
“Припини плакати/злитися/переживати з цього приводу”
Усі емоції потрібні й хороші. Сказавши подібну фразу, ви знецінюєте почуття дитини, забороняєте відчувати і висловлювати свої переживання. Однак почуття нікуди не йдуть, вони залишаються в психіці, не виражені почуття йдуть у тілесний невроз або депресію.
Часто на прийомах у психолога батьки нарікають на те, що дитина невпевнена, замкнута, боязка, почувається нікчемною і нелюбою, що дитина не вірить у те, що у неї вийде, і відмовляється докладати зусиль, щоб зробити що-небудь, боячись, що не впорається. Виявляється, причиною цього та багато чого іншого є деякі батьківські фрази, якими самі дорослі закладають у дитину негативні програми.
