Головна Блог сторінка 5654

Стали відомі результати літантипремії Золота булька

Андрухович3 лютого експерти «ЛітАкценту року-2011» оголосили результати книжкового рейтингу. Отож, переможцем у номінації «Художня література» став Юрій Щербак із романом «Час смертохристів», а в номінації «Літературознавство» – Лариса Мірошниченко з книжкою «Леся Українка: життя і тексти».

 

Антипремію «Золота булька» отримав Юрій Андрухович за книжку «Лексикон інтимних міст».

Нагадаємо, що фіналістами рейтингу 2011 року були:

Номінація «Художня література»

Антипович Тарас. Хронос. – Київ: А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га

Іздрик. Underword. – Харків: КСД

Щербак Юрій. Час смертохристів. – Київ: Ярославів Вал

Номінація «Літературознавство»

Агеєва Віра. Апологія модерну: обрис ХХ віку. – Київ: Грані-Т

Мірошниченко Лариса. Леся Українка: життя і тексти. – Київ: Смолоскип

Ушкалов Леонід. Від бароко до постмодерну. – Київ: Грані-Т

Номінація «Золота булька»

Андрухович Юрій. Лексикон інтимних міст. – Чернівці: Meridian Czernowitz

Ільченко Олесь. Моя кохана К’яра. – Київ: Грані-Т

До журі експертів цього року ввійшли відомі українські літературознавці, літературні критики й письменники – Володимир Панченко (головний редактор «ЛітАкценту»), Євген Нахлік, Григорій Гусейнов, Тетяна Трофименко, Євгенія Кононенко, Леся Воронина та Ярина Цимбал.

Цього року премію вручили вчетверте. Нагадаємо, що раніше переможцями рейтингу «ЛітАкцент року» ставали Петро Мідянка і Марко Павлишин (2008), Володимир Рутківський і Роман Піхманець (2009), Андрій Содомора та Ірина Макарик (2010), повідомляє «Буквоїд».

Розправа над Експресом і зняття Цимбалюка ланки одного ланцюга

Наприкiнцi лiта 2011 року цих п’ятьох людей можна було неодноразово побачити разом. Вони зустрiчалися, щоб провести доволi незвичнi переговори. 

Дивлячись збоку, можна було сказати, що це доволi дивне товариство. За одним столом збиралися народний депутат-регiонал Писарчук, його права рука, керiвник фракцiї регiоналiв Грещук, двоє депутатiв, екс-бютiвцi Дубневичi, котрi втекли вiд Тимошенко, як тiльки вона програла вибори. I, як стверджують нашi джерела, один раз участь у переговорах брав бiзнес-партнер одiозних депутатiв, екс-начальник Укрзалiзницi Михайло Костюк. Бракувало у цiй компанiї лише хрещеного батька Доктора Пi, особистого друга Писарчука i члена депутатської фракцiї регiонiв Пасiчника.
Що у цих людях схоже? Безпринципнiсть, жадоба збагачення i гiрлянди вже вiдкритих кримiнальних справ, якi на них висять, i тих, якi ще будуть вiдкритi.
Навiщо цi люди тодi збиралися? Щоб виробити спiльнi дiї, якi мали переконати центральну владу, що вони готовi взяти на себе вiдповiдальнiсть за регiон — за Львівщину.
Центральна влада ставила доволi яснi завдання: стабiльнiсть у регiонi, виконання бюджету, лiквiдацiя боргiв iз зарплати, перемога у восьми з дванадцяти мажоритарних округiв людей, що ввiйдуть згодом у провладну бiльшiсть, повна самоокупнiсть виборчих бюджетiв.
Центр погоджувався вiддати спiльникам право назвати прiзвище нового губернатора, змiнювати голiв районних адмiнiстрацiй i т. iн. I головне: кожному пообiцяли, що за результатами виборiв кримiнальне переслiдування буде припинено.
Теперiшня Банкова нiколи не розумiла Заходу країни. Вона завжди його iнтуїтивно боялася. Вона не знає, що i як тут робити. Тому їй було неважко ризикнути, зробивши ставку на цю групку, цей штрафбат, який зусiбiч обкладений або вже вiдкритими кримiнальними справами, або справами, якi можуть бути вiдкритi будь-якої митi. Як, наприклад, щодо Писарчука, чиє пiдприємство незаконно, без будь-яких документальних пiдстав захопило одинадцять гектарiв землi пiд базар майже у центрi мiста. Чи Грещука, який, пiдробивши документи, обдурив фiнансистiв i фактично вкрав у вкладникiв банку “Надра” понад 17 мiльйонiв гривень.
Одiознi депутати наполягли, що вiзьмуть на себе левову частку витрат, потрiбних для фiнансування цього своєрiдного ГКЧП у бунтiвному регiонi, якщо новий губернатор буде їхньою людиною. Йшлося саме про Костюка, який на цей час уже втомився бiгати по допитах, сидiв без роботи. Набиваючи собi цiну, Дубневичi також переконували, що, хоч i вiдiйшли вiд мiсцевої органiзацiї “Батькiвщини”, цiлковито контролюють її через керiвника пана Iлика, якого свого часу з порушеннями закону посадили у крiсло заступника голови облради.
Пiд час однiєї зi сходок цiєї групи мiсцевих “гекачепiстiв” Костюк як майбутнiй губернатор поставив несподiване, а може, i заздалегiдь пiдготоване питання: що робити з газетою “Експрес”, яка раз у раз заливає чиновникам смальцю за шкiрку.
— Я не хочу, щоб вони мене “сікли”, як Баганця, — сказав Костюк.
Вiн мав пiдстави цього побоюватися.

Баганець — це прокурор, який свого часу, два роки тому, у спiлцi з Дубневичами пробував закрити газету. А Костюк тодi очолював залiзницю i дуже уважно стежив за сутичкою, бо теж був фiгурантом розслiдування газети.
І ось тоді, як свiдчать джерела, розлючений Дубневич категорично заявив:
— Це будуть мої проблеми.
На уточнювальне запитання регiоналiв відрізав грубо:
— Нагнемо. Або закриємо.
Грещук схвально закивав головою. Писарчук теж не сперечався. Його, Писарчука, це цiлком задовольняло, бо вже не раз домагався від вищого партійного керівництва якогось рішення щодо взяття під контроль медіа-простору регіону. Він щоразу казав, що без цього регіоналам на Львівщині не світить нічого. Бо, мовляв, “Експрес” “упереджено ставиться до Партії регiонiв”. Таку ж характеристику він написав в анкеті спеціального дослідження, яку надіслали свого часу з Києва. Переговори про “конструктивну співпрацю” з “Експресом” у нього теж провалилися.
А Костюка пропонований розвиток подiй задовольняв i поготiв. Вiн у всьому довіряв своїм бізнес-партнерам. Вони свого часу зробили його надзвичайно багатою людиною.
План з приборкання газети, як стверджують наші джерела, мав бути реалізований ще у жовтні. Але сталася несподіванка. Газета “Експрес” почала публікацію резонансного розслідування про Доктора Пі.
Втім, це не могло зупинити стратегiчних планів змовників. 2 листопада несподівано для усіх, але цiлком очікувано для вузького кола на Львiвщинi вiдбувається замiна губернатора. У це крiсло сiдає Костюк.
В одній з розмов, що відбулася невдовзі, він нервово нагадав бізнес-партнерам свою умову щодо медіа. Поштовхом могла послужити категорична відмова керівництва телеканалу ЗІК прийти на вимогу нового губернатора на зустріч з ним о 8.00 одного дня, де вiн, губернатор, мав намiр поставити свій ультиматум щодо функцiонування норовливого каналу в ефiрному просторi на частотi мiсцевого держканалу.
Відразу після цього заява з позовом до “Експресу” надійшла в суд. В екстреному порядку на 29 листопада було призначене засідання. Вони дуже поспiшали, оскільки час, що залишався до виборів, катастрофічно збігав. Юристи порадили діяти негайно, рішуче. Мовляв, усі рішення буде ухвалено у період свят, ніхто не встигне отямитись. Уже за три тижнi, 20 грудня, суддя Костів оголосила перше рішення.
Без сторін, але це її й не хвилювало. Вона дiстала гарантії, що її рiшення підстрахують у наступних інстанціях. Тому ухвалила вирок газеті сміливо. У рекордні строки.
Вона, мабуть, і не могла по-іншому. Але про це згодом.
Злочин i кара
Минулого тижня ми свiдомо не розкрили всiх закулiсних подробиць судової розправи над газетою. Зробили це, щоб якийсь час поспостерiгати за поведiнкою режисерiв цього драматичного дiйства.
Ви, мабуть, чули про цей феномен: психологiя у злочинцiв така, що їх завжди тягне на мiсце злочину. Може, через страх, що забули якiсь слiди замести. Може, з якихось iнших причин. Це як з праскою, яку ви насправдi вимкнули, але повертаєтеся додому, щоб перевiрити. Прочитайте “Злочин i кару” Достоєвського, там про це цiкаво написано.
Поведiнка режисерiв судового процесу у справi “Експресу” цiлковито вписується у цю парадигму.
А тепер прискiпливiше проаналiзуємо деякі подiї.
Першою пiсля виходу газети з бiлою незадрукованою першою сторiнкою майже моментально вiдреагувала мiсцева органiзацiя Партiї регiонiв, яку очолює депутат-регiонал Петро Писарчук. Писарчук поспiшно назвав замах на газету “банальними господарськими розбiрками”.
Ще цього дня з’явилася заява обласної адмiнiстрацiї, яку очолює екс-керiвник Укрзалiзницi Михайло Костюк. Щоб не бути суб’єктивними, дамо оцiнку цього документа словами сайта Телекритика: “Облдержадмiнiстрацiя заперечила тиск на “Експрес”, хоча на той момент у заявi “Експресу” конкретно не йшлося про суб’єкт тиску”.
Їх не згадують, а вони поспiшають виправдатися. Неспроста ж.
I останню заяву зробила людина, яка фiгурувала у позовi як його автор, такий собi пан Зинич, що свого часу, як ми з’ясували, перебував на спецiальному кадровому облiку КДБ. Судячи з усього, його появу на публiцi готували аж чотири днi. Вiн виступив з очiкуваною заявою, яка мала посилити враження вiд попереднiх заяв: “Спiр господарський, нiякої полiтики”.
Чому в це мало хто повiрив? Одразу з двох причин. По-перше, органiзатори прес-конференцiї всiляко намагалися не дати можливостi поставити цьому пановi уточнювальнi запитання. По-друге, коли журналiсти все-таки наполягли на своєму, пан Зинич страшенно занервував. Телекамери зафiксували, що руки у нього тремтiли ще бiльше, нiж свого часу у члена ГКЧП Янаєва. Щоб надпити воду зi склянки, вiн був змушений взяти її двома руками i iз зусиллям пiдносити до рота. Що ж так змусило нервуватися позивача? Одне доволi невинне запитання:
— З якого часу i на якiй посадi ви працюєте на пiдприємствi, власниками якого є одiознi депутати, що перебiгли на бiк влади?
Одiознi депутати — це тi ж два персонажi iз прiзвищем “Дубневич”, що свого часу були викритi нашою газетою внаслiдок резонансних журналiстських розслiдувань — “Схеми Кирпи” та “Соратники Лозинського”. У першому розслiдуваннi йшлося про оборудки пiдприємства цих депутатiв з коштами постачального пiдприємства Укрзалiзницi на суму майже мiльярд гривень. За матерiалами статтi порушено кiлька кримiнальних справ. Друге розслiдування стосувалося порушень у процедурi набуття родиною депутатiв прав користування на майже двадцять тисяч гектарiв мисливських угiдь лише в одному iз районiв Львiвщини.
Позивач вкрай знервовано заявив, що з одiозними депутатами нiчого спiльного не має, нiколи на їхнiх пiдприємствах не працював.
Це було абсолютною неправдою. Ось чому так затремтiли руки у пана Зинича.
Дві брехні
Чому одіозні депутати були такi впевнені у тому, що їм вдасться усiх “нагнути”? Бо вони вважали, що мають козир — так, того ж таки пана Зинича. Пан Зинич збрехав, що не знайомий з Дубневичами. Насправді він на них давно працює — на зборах трудового колективу ТзОВ “Енергія консалтинг”, яке належить одiозним депутатам, його вiдрекомендували як консультанта.
Він мав особистий інтерес у потенційній війні змовників проти “Експресу”: по-перше, його спіймали свого часу на масштабних зловживаннях, за що й звільнили з роботи, але не від відповідальності. Тому він сподiвався, що, зробивши послугу депутатам, зможе сховатися у них за плечима, а їхнi зв’язки врятують його від кримінальної відповідальності за махінації на підприємстві.
По-друге, він переконував, що “Експрес” можна не лише закрити, його можна за певною юридичною схемою взяти під контроль. А в нього, мовляв, є досвід і зв’язки, щоб згодом очолити пiдприємство, здобуте через суди.
Це запалило одіозних депутатів, адже вони вже давно мріяли помститися за викриття у газеті. А помста у такій формі цілковито вдовольнила б їхню хижу натуру.
Це була хитра гра Зинича, але зi своєю базовою освітою депутати, які звикли більше рахувати, ніж думати, не змогли її розкусити. Тим бiльше, що обіцянка Костюковi зобов’язувала.
Вони погодилися профінансувати витрати на суд. Лише поставили умову, щоб усе було “рєзко і надьожно”.
“Война план покаже”
Губернатор відразу після рішення суду наполіг, щоб йому організували зустріч з головним редактором “Експресу”. Звiсно, лише для того, щоб вiдвести вiд себе пiдозру i принагiдно ще раз поставити свої умови.
На зустрічі ми прямим текстом сказали у вічі Костюковi, що застосовані супроти газети силові прийоми — це нечесна гра. Губернатор навіть не сперечався. Він лише посміхався. Декілька разів демонстративно запропонував “конструктивну співпрацю”. Прощаючись, вимагав негайно передати йому скаргу на суддю. На заперечення редактора, що губернатор не має права втручатися у роботу суду, дуже хитро посміхаючись, сказав:
— Ви, головне, несіть заяву. Там все побачите.
Уже наступного дня прес-секретар Костюка запропонувала редакцiї надрукувати великий матеріал про… візит губернатора до Ватикану. Ми сказали, що не бачимо у цьому сенсу. Хоча б тому, що про візит української делегації вже писали.
Як видно, вони чекали не такої вiдповiдi. Ми це зрозумiли, коли через кiлька днів отримали з апеляційного суду документ про склад колегії, яка мала слухати нашу апеляцію. Юристи газети відразу помітили, що двоє з трьох суддів — це люди, чиї рішення у деяких справах нашої медіа-групи вже неодноразово скасовували у вищих інстанціях. За якийсь час єдиного потенцiйно об’єктивного суддю теж замiнили. На такого ж, як згаданi двоє.
Це означало, що призначено не просто колегію. Пiдiбрано розстрільну команду. Це означало, що губернатор дуже образився, що межу перейдено. Що було далі — ви знаєте. Газета вперше за двадцять років вийшла у світ з білою першою шпальтою.
Ми написали на ній лише чотири слова: “Ми вимагаємо справедливого суду”…

До речi
Про що було рішення суду
Наша медiа-група функцiонує як система пiдприємств. Так безпечнiше в непевних полiтичних умовах. Позивач колись працював в одному з них на керiвних посадах. Жив завдяки цьому з розмахом. Мав величезну зарплату, два авто. Оформив на себе коштом пiдприємства двi квартири в елiтному районi. А потiм його — три роки тому — звiльнили, коли за ним виявили масштабнi зловживання на сотні тисяч гривень.
Вiн нiколи не мав жодного стосунку до ТзОВ “Експрес медiа груп”, засновника i видавця найпопулярнiших українських газет. Але завдяки iмiтацiї конфлiкту позивача з пiдприємством, де вiн ранiше працював, до справи, без будь-яких на те пiдстав, залучили саме “Експрес медiа груп”. Це схоже на ситуацiю, коли ви вирiшили розлучитися iз дружиною, але, щоб нi ви, нi вона притiм нiчого не втратили, вирiшили подiлити майно сусiда. Правда, без вiдома i згоди на те самого сусiда.
Реалiзовуючи цю, дуже схожу на рейдерську, схему, суд без жодних на те пiдстав скасовує… один iз найважливiших засновницьких документiв “Експрес медiа груп”. Це поставило пiд загрозу вихiд усiх популярних україномовних газет, що їх видає компанiя, бо виштовхує її в поле дiяльностi в нелегiтимних умовах. Це як їзда на авто пiсля того, як у вас вилучили водiйськi права, а замiнника не дали. А в засiдцi вже чатує патруль.
То було дуже примiтивно, дуже грубо. I це не тiльки наша думка. А думка аудиторiв зi свiтовим iм’ям, якi аналiзували обставини цiєї справи.
Усе це позивач знав. Ось чому в нього так тремтiли руки.
Його господарi знали це теж. Ось чому вони так швидко почали виправдовуватись.
Злочинець завжди повертається на мiсце злочину. Почитайте, будь ласка, Достоєвського.
P.S. Чи погоджувала центральна влада замах на найбiльшого видавця україномовних газет в Українi? Скажемо так: ми звикли викладати на паперi лише неспростовно доведенi факти. Тому вiдповiсти на це останнє запитання, на наш погляд, кожна розумна людина спроможна сама.
P.P.S. Деякi художнi прийоми, використанi в текстi, просимо вважати вимогою жанру.

Експрес

Схожі статті:

Газета Експрес вийде з чистою шпальтою – знаком протесту

Президент звільнив Михайла Цимбалюка, після критики Азарова

 

Як Муца обставляють на окрузі

ЖеліховськийЗаступник голови – керівник апарату облдержадміністрації Юрій Желіховський провів робочу зустріч із головами сільських рад Шумського району щодо розвитку регіонів і залучення нових інвесторів.

На нараді також були присутні голова управління «Укр/ін/банку» Володимир Клименко, голова районної державної адміністрації Віктор Садовський, начальник служби автомобільних доріг в Тернопільській області Микола Гнатів.
«Президент України Віктор Янукович наголошує на запровадженні механізму участі громадян в прийнятті рішень і наданні місцевим громадам реальних важелів впливу на державну політику, – сказав Юрій Желіховський. – Підтримується така ініціатива і головою облдержадміністрації Валентином Хоптяном, який наголошує на важливості ведення діалогу безпосередньо з населенням. Керівництво області тримає під особистим контролем питання, що стосуються участі територіальних громад в житті району чи області».
Найбільшу увагу присутні приділили питанню ремонту доріг. Шумському району попередньо вирішено виділити кошти в сумі біля 50 млн. грн.
Крім цього, розглянули питання можливості залучення інвесторів в розвиток соціально-економічної сфери, а саме: житлово-комунальне господарство, благоустрій, розвиток малого та середнього бізнесу.
Крім дороги державного значення Острог-Кремецець-Почаїв-Радивилів (9,2 км), планується також ремонт доріг місцевого значення: Шумськ-Білокриниця (22,5 км), Катеринівка-Борсуки (10 км), Андрушівка-Стіжок (30,5 км), Шумськ-Кути (8,9 км), Шумськ-Боложівка (10 км), Піщатинці-Якимівці ч/з Гринківці (9,5 км), по м.Шумськ (3 км), на Матвіївці (2,5 км), на Шкроботівку (3,6 км), на Залісці (4 км), на Цеценівка (3 км), на Люд вище (1,8 км), на Садки (9,9 км), на Ново став (12 км).

Тернопільські митники на стражі культурних цінностей

митницяЧайний та кавовий сервізи, тарелі, тарілки, салатниці та блюдця були передані Тернопільською митницею Тернопільському обласному краєзнавчому музею відповідно до рішення Міжвідомчої ради з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей. 


Про це ЗІКу повідомила прес-секретар Тернопільської митниці Інна Павловська.

Ціі речі перебували на митному складі з серпня 2010 року.

За попереднім висновком Тернопільського обласного краєзнавчого музею, вони мали музейне значення. По закінченню терміну зберігання на складі митниці власники не задекларували ці речі до відповідного митного режиму, що спричинило поступлення їх в розпорядження держави.

Коли в Тернополі встановлять диво-смітник?

Міська влада Тернополя розпочала свою владну ходу з цікавих технологічних поектів, зокрема Тернопіль чи не єдине місто в Україні де працює  теплий тротуар, тролейбуси оснащені GPS- навігаторами та можновладці запевняють, що у найближчому майбутньому для пільговиків будуть електронні соціальні картки… Тож пропонуємо меру задуматися, а чи не пора і в нашому місті впроваджувати подібний проект із високотехнологічними смітниками.

У Лондоні почали встановлювати високотехнологічні сміттєві контейнери, оснащені LCD екранами, які дозволяють перехожим ознайомитися з останніми новинами і туристичними пропозиціями.

Проект Renew Bins був розроблений і запропонований до розгляду ще кілька років тому. Проект вирішили затвердити, оскільки в Лондоні будуть проходити Олімпійські ігри 2012 року. Крім основної функції (збір сміття), дані, язик не повертається сказати, сміттєві ящики мають два LCD дисплеї і можуть навіть запропонувати безкоштовну точку доступу в Мережу.

Вартість кожного такого “сміттєвого відра” становить близько 30.000 фунтів стерлінгів. А з 21-однорічним контрактом на підтримку ціна зростає до 500.000 фунтів за штуку. На даний момент в місті встановлено 25 таких сміттєвих баків, а в майбутньому збираються встановити ще більше 75 таких самих.

Павленку не подобається як дітей зараховують в інтернати

сиротаТернопільська область стала першою в Україні, де взяли на облік дітей заробітчан. Про це під час прес-конференції у Тернополі заявив Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко.

  За його словами, усього нарахували 3539 неповнолітніх, чиї батьки виїхали на роботу за кордон.

“За кожною дитиною на рівні громади встановлена опіка”, – зазначив він.

Як саме діє цей громадський контроль, уповноважений не знає. Але сприймає його як позитив.
“Це неповний перелік, лише перший крок. Але на цей досвід потрібно звернути увагу і розповсюдити його на інші області”, – переконаний Павленко.
При цьому він наголосив, що дітей заробітчан на Тернопільщині удвічі більше, аніж сиріт.

Павленко також зауважив, що йому не подобається ситуація зі спрощенням процедури віддачі дітей до інтернатів. По Україні загалом і на Тернопільщині зокрема для цього достатньо лише заяви одного із батьків.
“Направлення в інтернат має розглядатися як надзвичайна подія районного чи обласного рівня. По кожному такому випадку я буду просити обласну адміністрацію зробити аналіз, встановити причину цього рішення”, – акцентував Павленко.

Олена ДЗІК, gazeta.ua

Googl штрафують за безкоштовні для користувачів сервіси

ГУГЛGoogle виплатить півмільйона євро для французької картографічної компанії за рішенням суду. Французький комерційний суд ухвалив, що інтернет-гігант зловживав лідируючим положенням програми Google Maps на ринку, повідомляє The Guardian.На засіданні суду, що відбувся на цьому тижні, Паризький суд зобов’язав Google виплатити € 500,000 компенсації позивачу – картографічній компанії Bottin Cartographes і ще € 15,000 штрафу. Як заявили в суді, додаток Google Maps перешкоджає здоровій конкуренції на ринку, надаючи послуги безкоштовно.

Google має намір оскаржити рішення суду, заявляють у компанії.

“Ми переконані, що безкоштовні і високоякісні картографічні сервіси однаково вигідні, як для користувачів, так і для інтернет-сайтів. Ми відчуваємо сильну конкуренцію в цій галузі”, – повідомив офіційний представник Google.
Претензії до додатка Google Maps виникли вперше за весь час його роботи. На початку року Google заявив про намір ввести плату за занадто “інтенсивне” використання даного сервісу.У березні 2011 року французький суд вже штрафував Google на суму € 100,000. Тоді пошукового гіганта звинуватили в порушенні приватності при зборі інформації для запуску сервісу Street View.

Джерело: ТВнет

Боротьба за толерантність з присмаком футболу і демагогії

Я б утримався від цієї репліки, якби вихід тексту «Публікація тернопільської газети – гол у ворота України» не наклався на страхітливу подію: масову бійку між футбольними вболівальниками на стадіоні в єгипетському місті Порт-Саїді, наслідком якої стали понад сімдесят трупів і понад тисяча поранених.

А тепер цитата з тексту, опублікованого МС: «На думку всіх учасників конференції, стаття не тільки ображає та принижує іноземців, але й становить ризик для міжнародного іміджу України, що особливо актуально напередодні Євро-2012. Присутній на конференції Валід Арфуш, заступник гендиректора НТКУ й активіст руху проти расизму, сказав, що останніми днями йому постійно телефонують колеги-журналісти з Франції, Бельгії, Голландії, Англії: “Вони переживають і запитують – як нам бути під час Євро, якщо я чорний, індус чи азіат, то чи варто взагалі приїжджати в Україну?”».

Інтерполюючи логіку учасників зазначеної конференції на трагедію в Єгипті, слід визнати, що вона мала б раз і назавжди знищити, по-перше, імідж Африки (звісно, всієї – як стаття маргінальної тернопільської газетки нищить імідж усієї України), по-друге, імідж футболу як гри, що вбиває людей. І кожен, хто збирався в Хургаду або Шарм-ель-Шейх погрітися на сонечку, мав би бігти здавати путівку, адже в цій дикій країні тебе неодмінно вб’ють лише за те, що ти вболіваєш не за тамтешню команду, а за «Динамо» чи «Шахтар».

Заяви учасників прес-конференції – черговий приклад того, як чемпіонат із футболу, що його наша країна має провести цього року, приплітається до речей, які ніяк не стосуються спорту й спортивного туризму, і стає засобом демагогічних зловживань. Пан Арфуш багато років використовує жупел боротьби з расизмом для захисту від будь-якої критики, яка стосується ніяк не його ліванського походження, а певної специфіки його бізнесу та стосунків із владою. Це не дивує – він у своєму репертуарі. Дивують адекватні представники громадських організацій, які підписуються під подібними меседжами.

За прогнозом Da Vinci AG, Україна може втратити на проведенні Євро-2012 до восьми мільярдів доларів. Розуміючи, що вдале й фінансово вигідне для країни проведення чемпіонату, яке могло би підняти рейтинг Партії регіонів перед виборами, їй точно не світить, влада дійшла до того, що розміщує «соціальну» рекламу «Ми чекаємо на Євро» по всій Україні, а також тулить згадки про Євро-2012 скрізь, де тільки можна. Намагаючись, вочевидь, підвищити значущість самого факту проведення чемпіонату на території України, хай там як це позначиться на її економіці. Гордість за Євро стає лейтмотивом новорічних і навіть різдвяних привітань можновладців. А вслід за ними чемпіонат як аргумент за або проти будь-чого починають використовувати всі, кому справжніх аргументів бракує.

Не хотілося б удаватися до надмірних узагальнень – зрештою, футбол є спортом мільйонів, і серед цих мільйонів є різні люди, – але кожен, хто був на футбольному матчі, знає, який дух гуманізму й толерантності панує на трибунах. Під приречене бубоніння «вияви расизму та ксенофобії заборонені» з мегафонів збуджений і нетверезий народ вигукує таке, що тернопільські «мавпи», «чорносраки» й «курви» просто ховаються. Предметом нетолерантних висловлювань є не лише раса й національність спортсменів, а також сексуальна орієнтація рефері, але й буквально будь-що, що потрапляє в поле зору шанувальників футболу. Наголошую: не лише завсідників фанатських секторів, а й звичайних громадян, що на загальних засадах прийшли подивитися матч.

Можливо, в якихось просунутих країнах Європи футбольні фани вигукують цитати з Махатми Ганді й обіймаються після матчу з шанувальниками команди суперника. Але преса про них мовчить. Натомість у толерантних до наркотиків, рас і сексуальних девіацій Нідерландах фани нищать автобуси; це відео дає уявлення про миролюбність італійських шанувальників футболу; а ось багатотисячні збори агресивних футбольних фанів у Москві. Масові заворушення після матчів, результати яких не вдовольнили фанів, часто можна бачити в новинах інформаційних телеканалів світу. За запитом football fans riot у ґуґлі ви можете знайти сотні публікацій і відеороликів із усіх країн, африканські й азійські – не виняток.

Це, звісно, лише радикальне крило футбольного фанатизму – «хуліганізм». Але людей, які люблять футбол і часто бувають на стадіоні, неможливо здивувати, розчарувати чи відлякати виявом нетолерантності. Адже вся футбольна субкультура замішана на агресії, ворожнечі, неконтрольованому викиді як позитивних, так і негативних емоцій.

А дбати про безпеку іноземних туристів, коли ми вже запросили їх до себе в такій величезній кількості, необхідно. Але забезпечити її повинні ті органи, які ми за звичкою називаємо «правоохоронними». Нехай припиняють шмонати офіси «Простопринту» й Ex.ua і починають стежити за порядком на вулицях, біля клубів, дискотек і стадіонів. Можна ще повернути вкрадені гроші й витратити їх за призначенням – на ремонт доріг, щоб автомобілі туристів не розсипалися, на спорудження готелів, освітлення міст. І хоча б один нормальний сайт, де грамотною англійською (хоча б) мовою без машинного перекладу й макіївського акценту буде викладено допоміжну інформацію для приїжджих шанувальників футболу.

Безперечно, публікація «Нової тернопільської газети» з заголовком «Біля “Орнави” лилась “чорна” кров… Араби з неграми бились за наших курв» – це вияв варварської ксенофобії (притаманної, на жаль, декому з українців), ігнорування журналістських стандартів, а також відсутності почуття смаку й міри. Одначе вияв цей одиничний і маргінальний. Про існування «Нової тернопільської газети» дотепер не знав ніхто поза Тернополем, та й у Тернополі, напевно, знали не всі. Тож почати обговорення цього інциденту варто було б із називання речей своїми іменами: нікому не відоме напівкустарне видання, орієнтоване, очевидно, на невелику «печерну» аудиторію, вирішило привернути до себе увагу хамською вихваткою.

Справжні масштаби цієї події не зрозумілі тим, хто довідався про неї з CNN або інших поважних західних медіа, тож вони, звісно, можуть вирішити, що Україна – держава, де тільки й роблять, що нищать вуличних тварин та ображають представників інших рас. Із таким самим успіхом, переглянувши сюжет про німецьких неофашистів, українська пенсіонерка може залишитися свято впевненою, що в Німеччині відроджується гітлерівський режим. А войовничі вигуки божевільних комуно-маразматиків на севастопольській набережній у бік американського військового корабля необізнаний глядач може потрактувати як оголошення Україною війни Сполученим Штатам.

Така дискримінікація неминуча за умов вільної конкуренції інформаційних каналів і меседжів. Завжди є ризик, що випадкове повідомлення спотворить чиюсь картину світу, спричинившись до виникнення невиправданих стереотипів та упереджень. Вже не згадаю конкретних імен, але під час Помаранчевої революції один американський журналіст звинуватив українських протестувальників у расизмі. Пояснив це тим, що на телекартинці з Майдану не видно «кольорових» облич – отже, протестувати вийшло лише біле населення. Що тут скажеш…

Я всім серцем співчуваю мешканцям інших країн, які з тих чи інших причин живуть, працюють, навчаються або гостюють в Україні. Іноземцям тут справді є чого боятися. Починаючи з аеропорту, де їх можуть принизити, безпідставно затримати й промаринувати в черзі до пропускного пункту кілька годин без жодних об’єктивних причин. Їх можуть обманути таксисти, назвавши космічну суму за проїзд від аеропорту до міста. В місті їм можуть вказати неправильну дорогу, надурити, пограбувати, обрахувати. Вони можуть отруїтися неякісним алкоголем або несвіжими харчами. Вони мало де побачать вказівники українською мовою, їх можуть зупинити й обшукати на вулиці, – особливо «осіб негритянської національності», яких можуть мати за продавців із Шулявки. На них чатує маса інших небезпек. І небезпека почути на свою адресу слово «мавпа» – найменша з них.

Отар ДОВЖЕНКО, Медіаграмотність

Голови Західноукраїнських облрад звернулися з нагоди дня створення ОУН

ОУНСьогодні Україна та кожен її національно свідомий громадянин святкує знаменну дату – 83-ю річницю з дня заснування Організації Українських Націоналістів (ОУН). Організації, яка поклала початок формуванню нової когорти української національної політичної еліти. Організації, яка у своїй діяльності керувалася інтересами української нації і прагнула всіма силами відродити незалежність нашої держави.
Не маючи власної української держави, ідейні наставники та лідери ОУН не жалкували сил і ціною власного життя раз по раз доводили відданість нашому народу. «Здобудеш Українську Державу або загинеш у боротьбі за Неї», – твердить перше з десяти правил українського націоналіста.
ОУН наголошувала на важливості формування сильної політичної еліти, національної солідарності та опори на «свої сили». А що ми бачимо тепер?… Можна сказати лише одне: у часи створення ОУН було українське керівництво, яке за будь-що прагнуло мати свою єдину країну, та, на жаль, тоді не було такої української держави. А зараз є українська держава, але немає такого керівництва, яке би дійсно дбало за народ.
Нині, коли за плечима – більше 20 років незалежної України, у нас немає політичної еліти. Української. Національної. По духу, по крові, по ідеї. Ми маємо свій Герб, Прапор та Гімн. Маємо всі атрибути суверенної держави, але не маємо української влади. Нам зі сторони пропонують, просувають українофобський «напівфабрикат», який роки біля владного корита не може назвати Україну Україною, обмежуючись лише словами «ета страна». Який не може вивчити української мови, видаючи щораз нові «перли» суржикового походження. Який хоче, аби наші діти про своїх героїв дізнавалися тільки з кількох речень чи одного абзацу в підручнику з історії України. Нам набридла брехня, фальшива вірність нашій державі та обіцянки “покращення життя”. Хіба нам потрібна така влада? Хіба таку «еліту» хотіли бачити біля керма держави ОУНівці, що життя поклали за служіння національній ідеї?
Саме Організація Українських Націоналістів була тим вогником на тлі історичних поневірянь нашого народу, який не давав згаснути ідеї єдиної державності та зумів відродити в жилах наших предків поклик націоналізму. Ми – послідовники ОУН. І український націоналізм сьогодні як ніколи актуальний, адже завдяки йому держава ще живе!
Потрібно бути справді великою людиною, аби цілу націю називали її іменем. Серед таких людей і провідники ОУН. Іменем Степана Бандери називали кожного свідомого українця – “бандерівець”. Тому перше, що мала би зробити влада незалежної України, – це визнати внесок Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії в національно-визвольну боротьбу і належно вшанувати героїв. Натомість – нинішня українофобська влада забирає звання Героїв. Та вони були, є і будуть нашими Героями. Ніхто, жоден суд, не має права і не зможе забрати від нас пам’ять про справжню історію України та провідників держави. Вони боролися за українську Незалежність. 20 років тому ми отримали цю Незалежність. Треба пам’ятати одне: основне наше завдання – побудувати Україну українською за змістом. До цього прагнули усі наші попередники, до цього маємо прагнути і ми!

 

Якими будуть позачергові місцеві вибори 2012?

вибориЗ соціологічної точки зору ці вибори будуть хорошим виміром для мажоритарників, і можливістю скоригувати свої виборчі програми.

Про це ІА RegioNews повідомив політолог АЦ Соцінтел Руслан Павленко, коментуючи майбутні вибори до місцевих рад.
“В тіні великих парламентських виборів 2012 року в Україні залишилися позачергові вибори (18 березня 2012) до місцевих рад.”
“Втім, всі місцеві вибори будуть проходити під знаком обкатки мажоритарних команд. Великі партійні машини завжди мало цікавилися місцевими виборами, значима роль була за загальнонаціональним рейтингом партійних лідерів. Поява мажоритарників трохи зміщує акценти. Мажоритарникам для проходження до Верховної Ради необхідно працювати ретельно і точково. Підтримка партій і лідерів буде грати не найзначнішу роль. Більш дієвими будуть прямі контакти з виборцями. Місцеві вибори – найкращий спосіб підтягнути і перевірити місцевих лідерів громадської думки, технологів, побудувати сітку”, – запевняє експерт.
“Крім, всі інші вибори будуть проходити в сільській місцевості – 50 сільських голів і 7 селищних. Вважаю, що, нарешті, технологи дійдуть і до сіл. І стане зрозуміло, наскільки дієвий адміністративний ресурс, і як можна йому протистояти. З соціологічної точки зору ці вибори будуть хорошим виміром для мажоритарників, і можливістю скоригувати свої виборчі програми”, – підсумував Руслан Павленко.

 

1...5 6535 6545 655...5 781сторінка 5 654 з 5 781

Новини