Сильними і рішучими нас зробили дві революції – Помаранчеква революція 2004-го року, яка була святом Свободи і Революція Гідності 2013-го року. Це був надзвичайно важкий іспит, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи – саме так пояснив Президент України Петро Порошенко указ про відзначення щорічно 21 листопада Дня Гідності та Свободи.
Підставою для прийняття указу, стала позиція та діяльність тернополян. Я добре пригадую Майдан 2004 року, коли разом із земляками їздив до Києва, бо саме там вирішувалася доля України. Прагнення свободи, захисту гідності і справедливості, обурення проти обману, насильства, приниження, і свавілля з боку влади змусили мільйони громадян вийти на мирний протест по всій Україні.
Помаранчева революція почалася 22 листопада, як реакція на масові фальсифікації, що вплинули на результат президентських виборів. Тоді українці гуртом зупинили беззаконня, відстояли свою свободу вибору та захистили власне волевиявлення.
Ще свіжі у пам‘яті події кінця минулого – початку нинішнього року, які дуже вдало назвали Революцією Гідності. Ми протестували проти того , щоб по нашій гідності брутально не топталися на кожному кроці, не обкрадали, не зневажали. Тернопілля, як завжди, було на передовій, на барикадах. У цій боротьбі з кримінальним режимом, з системою рабського плазування перед східним сусідом наш край недорахувався найкращих своїх синів: Олександра Капіноса з села Дунаїв Кременецького району; Устима Голоднюка зі Збаража, Назара Войтовича з Травневого на Збаражчині; уродженців села Зубрець Бучацького району Василя Мойсея та Ігоря Костенка; тернополянина Тараса Слободяна… Їх вічно пам’ятатиме вся Україна, бо хлопці поклали свої молоді життя не лише за власну, а й нашу з вами свободу та гідність. І, як зазначає в Указі Президент України Петро Порошенко, «постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору».
Мало хто міг передбачити, що сучасна українська молодь, так гідно перейме від своїх батьків прапор свободи і не випускатиме його з рук до повної перемоги, навіть, ціною власного життя. А зараз ці молоді люди, за влучним висловом президента Українського католицького університету владики Бориса Гудзяка, є, безперечно, найціннішим національним багатством України, справжнім вкладом у майбутнє країни. Цей скарб ми не маємо права дозволити собі втратити чи зруйнувати, ні через трагічні обставини, ні через руйнівний розпач.
А між тим свобода і гідність завжди були в традиціях, у крові українського народу: козаки йшли на палю за віру, ідею і волю, студенти під Крутами здогадувалися, що загинуть, але йшли на смерть, бо знали за що. Цей бій між 4-тисячною більшовицькою армією Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва, що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків, тривав 5 годин. А згадаймо повоєнний український визвольний рух. Повстанці підривали себе гранатими у криївках, бо не хотіли існувати в комуністичному рабстві, без свободи, втративши гідність…
В моєму розумінні, гідність – це почуття, яке грунтується на фундаменті давніх героїчних традицій, це переконання людини, які своїми коренями сягають витоків вільнолюбства, боротьби за незалежність, національної гордості. Вони можуть співпадати з інтересами інших, а можуть не співпадати. Але гідною є, перш за все, та людиною, яка вміє цінувати свої ідеали і вміє їх захистити від нападок.
Сьогодні ми напружено спостерігаємо за подіями на сході нашої держави. Залишатись осторонь неможливо – щотижня я передаю допомогу нашим бійцям, теплий одяг, продукти, медикаменти. Вдалось передати два автомобілі, вважаю прямим обо’вязком кожного, хто не може воювати там, максимально долучатись до підтримки хлопців. Мій рідний брат Олег Барна, спільно з іншими свідомими українцями, пішов добровольцем на фронт. Відвідуючи його, під час перебування в зоні АТО, я переконався, що тільки люди з високим почуттям власної гідності, яка так успішно трансформувалася в національну, можуть, не задумуючись, віддати свої життя за свободу і незалежність країни у мирний час на Майданах. І зараз віддають їх у якійсь незрозумілій, але непростій, війні проти московських загарбників.
Я ціную і поважаю жертовність молодих людей, які з періоду Революції Гідності відстоювали інтереси всієї держави, допомагали пораненим побратимам і тепер продовжують захищати нашу незалежність і гідне життя. Для мене всі, хто боровся тоді, отримував поранення, жертував життям, долав пережитки минулого режиму, – залишаться взірцем справжнього українця, для якого Україна понад усе! Це й вирізняє свободолюбиву особистість і завжди викликатиме повагу та прагнення наслідувати, бажання йти за тими, хто сповнений цього почуття.
І саме тому День Гідності та Свободи, який ми, відповідно до указу Президента України Петра Порошенка, будемо відзначати щороку 21 листопада, стане для мене одним із найбільших свят.
Степан БАРНА,
Керівник обласної організації партії «Блок Петра Порошенка»
