Представники національних меншин Тернопільщини просять сприяння місцевого керівництва у створенні єдиного центру національностей. Таким чином можна вирішити майже 80% проблемних моментів, з якими зустрічаються товариства у процесі своєї діяльності. Зараз причиною практично усіх неприємностей організованих нацменшин є відсутність приміщень. Інколи нестача квадратних метрів обмежує право на самовираження представників інших національностей та змушує їх почуватися ущемленими, стверджують члени національно-культурних товариств. Вони розуміють, що виділити великі приміщення кожній національності місто не може, тому пропонують створити єдиний центр, де кожен матиме свій «куточок», а частина приміщень використовуватиметься спільно.
Євреї Тернополя не можуть приступити до спільної молитви
У Тернополі проживають представники близько сотні народностей. Щоправда, організувати себе у повноцінні товариства зуміло лише п’ять національностей: поляки, німці, болгари, єврей та азербайджанці. Найбільш чисельною організацією серед об’єднань національних меншин є «Єврейська община», яка налічує 718 членів. Єврейська релігійна громада складає 256 людей. Представники нацменшини організували недільну школу, де молоде покоління вивчає культуру та традиції свого народу, а 12 представників товариства навіть вивчають іврит. У п’ятницю та суботу єврейська громада збирається на шабат, так звану зустріч суботи. Щоразу на зібрання приходить близько півсотні людей. Крім того, організація співпрацює з товариством, яке сприяє виїзду єврейського народу в Ізраїль на постійне місце проживання, навчання, лікування. Загалом справи у єврейської громади йдуть непогано. Втім не обходиться без ложки дьогтю. Головними проблемами для общини є відсутність приміщення та вандалізм. Уже кілька років об’єднання намагається повернути бодай одне приміщення колишньої єврейської власності, яких у Тернополі є близько 40. Свідченням цього є архівні довідки.
Сьогодні члени організації збираються у приміщенні, виділеному міським керівництвом за адресою Київська, 37а. Проблема в тому, що дане приміщення зовсім не відповідає вимогам молитовного будинку. До того ж після 18 години воно закривається на ключ. Натомість шабат (спільна молитва) у літній час починається о 21 годині. Щоразу на шабат збирається півсотні людей. У святкові дні їх кількість ще більша, тому громаді потрібно збиратися два дні. Представники національності вважають, що таким чином обмежується їхня ідентифікація.
– Тернопіль – єдиний обласний центр в Україні, де немає молитовного будинку для євреїв. Громада не хоче повернути більше, ніж нам потрібно. Наприклад, на Парковій, 12 більше чотирьох років пустує та руйнується приміщення дитячого садочка. Раніше ми орендували там приміщення. Зробили дороговартісні ремонти за 40 тис. грн. і з’їхали. Аналогічні роботи зроблено і у приміщенні на Київській, 37. Зараз на адресу організації прийшов лист за підписом начальника управління комунального майна міської ради Володимира Мединського з вимогою до 31 жовтня переукласти договір оренди. З 2013 року дане приміщення надаватиметься в оренду тільки на платній основі. Виникає запитання: хто нам поверне гроші, які громада вклала у ремонт? – каже голова Тернопільської обласної організації «Єврейська община» Ігор Банзерук.
Інша проблема, яка бентежить єврейську громаду, – вандалізм. Його прояви зустрічаються на усій території України. Тернопільщина не є винятком. Мова йде про єврейські цвинтарі, поховання, пам’ятники. 16 років тому у Петрикові силами громади було встановлено пам’ятник загиблим під час розстрілу євреям. 19 вересня сталася жахлива подія – пам’ятник облили фарбою. Від імені членів організації у райвідділ міліції надійшла заява про даний злочин. На жаль, досі громада не отримала жодної відповіді. Натомість днями представники общини власними силами повертали пам’ятник до життя. Повністю відновити його, звичайно, не вдалося, та принаймні наблизили до колишнього вигляду.
300 етнічних поляків хочуть, але не можуть вчити рідну мову
Не менше проблем і в польській общині. Втім не всі вони пов’язані з органами місцевого самоврядування. Більшість неоднозначних ситуацій спричиняють нечисті на руку чи то, пак, совість, псевдополяки. Скажімо, у господарському пані поляки мають ті ж проблеми, що і євреї. Мова йде про тісні приміщення, у яких зібрати усю велику общину поляків не реально. Сьогодні польське товариство знаходиться на вул. Шевченка, 21. На зборах люди не поміщаються у тісному приміщенні, тому частина членів організації змушена стояти у коридорах та проходах або переповідати сказане тим, хто не почув. Таке сусідство не зовсім тішить організації, які знаходяться поряд. І голова Польського культурно-освітнього товариства в Тернопільській області Петро Фріз цілком їх розуміє. Крім того, приміщення давно потребує ремонту і товариство готове його зробити. Але де гарантія, що у новому році організацію не попросять з’їхати? Голова польської общини пропонує органам місцевого самоврядування укладати договір оренди як мінімум на три-п’ять років. Тоді у громади буде упевненість у завтрашньому дні і стимул облаштовувати своє обійстя.
Неприємно дивує членів польського товариства ситуація з відкриттям віз у Польщу. Навіть з початку роботи центру візової підтримки у Тернополі ситуація не змінилася. Відкриття віз і далі блокується, тому міняти потрібно серце візової системи, переконані українські поляки. Труднощами обертаються будь-які спроби групових поїздок на національні святкування, візити делегацій та звичайні гостини у родичів.
Нашестя псевдо-поляків у товаристві викликала карта поляка. Її має право отримати громадянин, який може довести свою приналежність до польської національності. Крім цього, потрібно бути активним членом товариства не менше трьох років. Меркантильна мета змушує жителів області писати заяву на прийняття у члени товариства. Потім вони пропадають, а через три роки приходять і вимагають карту поляка, розповідає Петро Фріз. Голова товариства знайшов вихід з цієї ситуації, однак сам факт такого явища його зовсім не радує. Якщо учасник понад шість місяців без поважних причин не приходить на збори товариства і не бере участі в організованих ним заходах, його виключають зі списку учасників. Щоправда, така ситуація не дозволяє визначити точну кількість членів товариства. Плинність громадян дуже велика, тому помилитися у підрахунках надзвичайно легко.
У планах польського товариства організувати школу для вивчення польської мови. На адресу організації надійшло близько трьох сотень заяв від бажаючих вивчити мову найближчих сусідів українців. Наразі у товаристві є лише одна дипломована людина, готова виконувати цю роботу. Однак впоратися з такою кількістю учнів їй не під силу, тому керівники відшукали ще одного вчителя, але розділити учнів на класи практично не можливо. Перепоною є маленьке приміщення. З цієї ж причини у товаристві пропадають книги. Організація має одну з найбільших бібліотек в області, однак зберігати книги ніде.
Менше невирішених питань у представників болгарського та німецького товариства, хоча вони цілком підтримують ідею створення центру національностей. Кожна з організацій повинна мати там своє невелике приміщення та спільний актовий зал для проведення зборів, з’їдів, святкувань. Таким чином більшість проблем національних меншин зникне, а всі подальші кроки національно-культурних організацій будуть спрямовані не на господарські питання, а на посилення культурних зв’язків Тернопільщини із зарубіжжям.
Зоряна Гарасимів («Номер один»)
