…Хоча бабі Наді давно вже було за вісімдесят, вона давала собі раду. Аж поки навесні (всі події відбулись минулого року) вічно п’яний Василь, старший із синів, жорстоко побив стареньку. Декілька місяців потому син забив найріднішу людину до смерті. Потім обмив та одягнув тіло і пішов у сільраду за довідкою про смерть – пише Номер один
Він і раніше не раз на маму руку піднімав, але сильно не бив. Скривджена старенька відсиджувалась десь у куточку, а вже наступного дня, гірко плачучи, пенсіонерка вставала та йшла поратись по господарству. Але після побиття навесні старенька почала ходити, спираючись на дві палиці, і надвір вже майже не виходила. Потихеньку шкутильгала на кухню, розпалювала пічку та починала готувати. У селі дивувались, чого Ф-ки живуть у старій хаті, коли поруч побудували гарний, сучасний будинок, де було підведено газ і воду. Включили б газ і палили, а не дровами, як-от зараз, у чорній від диму хаті. Хоча у Білокриниці, що на Кременеччині, односельці знали, живуть вони з Василем на пенсію матері. Сам 55-річний пияк уже двічі був розлучений, причому колишні дружини навіть чути про нього не хотіли. Грошей, як зазначалось, на виховання сина він не давав, бо не мав – пропивав і власне зароблене, і пенсію матері.
Того ж рокового дня на початку червня Василь прокинувся від стукоту: у матері впала палиця і вона важко нахилилась її підняти. Встати вже не встигла. Важкий кулак опустився їй на голову. Бабця спробувала захиститись руками, але розлючений пияк бив, куди влучив. Схопив з підлоги палицю, і почав бити нею. Тяжко відсапуючись, зупинився. Старенька тяжко стогнала, голова сіпалась у конвульсіях, закривавлена рука лежала у калюжі крові.
«Ах ти живуча, стерво», – зло подумав ще п’яний, розлючений син.
Підійшов та різко підняв стареньку, кинув на ліжко й почав душити. Мати сіпнулась і затихла, дивлячись на озвірілого сина повними жаху очима.
Натомість Василь по-господарськи спокійно переступив через ноги вбитої, приніс із кухні відро води, підібрав на підлозі закривавлену хустку рідненької, прополоскав її та почав обтирати тіло. Потім акуратно витер підлогу. Ще раз озирнувся. Зауважив, що у матері одяг у бурих плямах. Дістав із шафи стару, але чисту кофтинку, чорну спідницю, намагаючись не дивитись, сяк-так вбрав її, а закривлений і брудний одяг сунув і у піч та підпалив.
Зітхнув із полегшенням і зателефонував своєму «колезі» по пляшці й розповів про «горе». Богдан щиро поспівчував і запропонував: «Я сам зайду в сільраду, а ти краще за пляшкою збігай. Покійницю треба пом’янути». Так і домовились.
Тож товариш причалапав на подвір’я Ф-ів, «згорьований» вбивця у сусідній з трупом кімнаті накрив стіл для поминок, поставив пляшку горілки, підігрів смажену ще матір’ю картоплю, порізав сало.
Практично одночасно з Богданом до воріт під’їхала швидка допомога. Лікар спитала, де померла. Василь якось одразу спохмурнів і показав рукою на кімнату, де поклав матір. Медики підійшли до тіла, лікар одразу зауважила темні плями на шиї померлої і щось стиха сказала фельдшеру. Та дістала з сумки мобільний і лише сказала в трубку: «Приїжджай, це у вашій компетенції», – і продиктувала адресу.
Василь з Богданом встигли розпити пляшку оковитої, коли на порозі побачили дільничого.
«Ви за мною? Вже так швидко?», – розгубився Ф.
«Васька, заспокойся, всі колись помремо, а твоя мамка і так вже 85 років мала», – хотів спинити його Богдан.
«Ні, це я її побив, а потім задушив», – матеревбивця схилив голову на руки й схлипнув.
«Зізнався і добре, пішли», – зазначив міліціонер.
Кременецьким районним судом Василя Ф. засуджено до 8 років позбавлення волі.
Варто зазначити, що у потерпілої був ще один син, Микола.
«Я живу з сім’єю у Кременці в однокімнатній квартирі, – зізнався брат вбивці. – Мама не раз скаржилась на Ваську, але куди я міг її забрати? Він же постійно обіцяв кинути пити, піти працювати. І от тобі…».
Валерія Нечаєва («Номер один»)
