Останнім часом “жахалки” про закриття шкіл на Тернопільщині розповсюджують різні політичні сили. Оптимізація і реорганізація освіти стали предметом спекуляцій, та маніпуляцій. Однак, визначальним фактором для існування школи є наявність учнів – кількість яких з кожним роком невпинно скорочується, а школи, як були так і залишаються.
Журналісти нашого видання на тему реорганізації та оптимізації поспілкувалися із директором департаменту освіти Тернопільської ОДА Іваном Григоровичем Запорожаном.
«Реорганізація чи закриття проходить тільки за згодою територіальної громади. Визначальне рішення завжди приймає громада. Але слід зауважити, що громада не забезпечує фінансування освітніх об’єктів» – зазначив Іван Григорович Запорожан, також наголосивши, що будь-які остаточні рішення приймає громада села, а всі рішення органів державної влади мають рекомендаційний характер, і над цим здійснюється дуже пильний нагляд прокуратури.
«Вартість одного учня» є однією із визначальних категорій про яку говорять при прийнятті рішень про реорганізацію закладів освіти. «Щороку ця сума змінюється. Змінюється заробітна плата вчителя, змінюється вартість енергоносіїв. 8 тисяч гривень йде на одного учня в середньому по Україні на рік в загальноосвітніх навчальних закладах, я не кажу про учнів інтернатів де є інші витрати на утримання, харчування і т.д., а якщо подивитися на практиці, як воно є, то візьмемо міську школу порахувати всі видатки які йдуть на школу і поділити на всіх учнів то ми побачимо, що вартість коливається від чотирьох, деколи може і менше до чотирьох з половиною тисяч гривень. А візьмемо для порівняння меншу, сільську школу то тут суми значно вищі. В нас є приклади коли вартість учня в такі маленькій школі становить 25-35 тисяч гривень» – зазначив Іван Григорович.
Однак йдучи шляхом за будь-яку ціну утримати школу в селі, ніхто не задумується про якість освіти в малій школі, де значна частина коштів йде на утримання приміщення та оплату праці вчителям, а на поповнення методичної бази вже коштів не залишається.
За словами директора департаменту освіти Тернопільської ОДА в області на даний час є 79 шкіл в яких навчається менше 10 учнів. В цих школах рівень освіти надзвичайно низький. Якщо при класній формі навчання на тиждень для роботи з учнями початкової школи для вчителя відводиться 20 годин, то в малокомплектній школі, де форма навчання індивідуальна – лише 5, а в кінцевому результаті страждає якість знань учня.
«В цьому році ми зробили зрізи знань і звернули увагу на четверті класи і саме мало комплектні школи. Ми хотіли подивитися, яка ж якість на виході в цих маленьких шкіл. Я би десь радив батькам звернутися до цих матеріалів. Вчитель не є союзником в оптимізації мережі, адже він залишиться без роботи. І коли на батьківських зборах вчитель зустрічається з батьками і говорить, що в вас дуже хороша дитина і гарно вчиться, а коли подивитися на картину зрізів то вона зовсім не оптимістична. Виходить іншою і картина коли дитина закінчує початкову школу і приходить в старші класи в базову школу, то виходить що інші вчителі гірше вчать, але вчителі вчать добре, а рівень знань не той що би мав бути. І батьки мають бути зацікавлені в тому щоб дитина отримала кращі знання» – розповів Іван Запорожан.
На даний час велика увага приділяється дошкільній освіті. В сільській місцевості постає питання про відкриття іншого рівня шкіл та навчально виховних комплексів та навчально-виховних комплексів І-ІІ ступеня. Адже приміщення нові в сільській місцевості не будуються, кількість учнів в школах зменшується, натомість виникає потреба в дитячих садочках в зв’язку із введенням обов’язкової дошкільної освіти. Тому департамент освіти Тернопільської ОДА рекомендує сільським громадам використовувати наявні приміщення шкіл для організації навчально-виховних комплексів, які фінансуються із районного бюджету якщо це НВК І-ІІ ступенів, і з бюджету громади якщо це НВК – початкова школа.
Отже, сліпе бажання маніпулювати певними поняттями без розгляду цілісної проблеми якісної освіти, без розгляду не лише проблеми закриття та реорганізації, але і якості знань і можливості отримати освіту, а не просто відвідувати школу неможливе.
