Так означила творче кредо різьбяра, що вправляється в техніці коренепластики, чортків’янина Віктора Боркути землячка Марія Дребіт, присвятивши йому власні поетичні рядки, надіслані з Португалії. І їх дуже доречно «прив’язати» до крайньої в часі персональної виставки митця, що наразі триває у виставкових залах Збаразького замку, пише Чортків Сіті..
Назва виставки постійна: «Друге життя», бо це вже цикл. Принаймні так пояснює в інтерв’ю для Чортків. City сам автор. Життя, яке він вдихає дереву, що пройшло свій вік – і відмерло. Влаштована вона за пропозицією Національного заповідника «Замки Тернопілля». І це вже п’ята за ліком виставка робіт п. Віктора. Досі він двічі виставлявся в Тернополі, а ще – в княжій Теребовлі та, звісно ж, у Чорткові. Третя за ліком – в часі повномасштабної війни. Тож і концентруємо акценти власне на цьому.
– Тепер часто можна почути, що не пора, мовляв, сьогодні писати картини чи пісні, вправлятися у прикладному мистецтві. Але це неправильно. А як же наш дух, душа? Можна і треба волонтерити (я теж трохи волонтерю), проте не варто втрачати кваліфікацію і дати згаснути Божій іскрі, даній тобі Всевишнім.
На виставці у Збаражі представлено 24 «боркутівських» роботи. Загалом в нього творінь понад сотню. Раніше, каже, творив і з каменю, і класична різьба була. Тепер же його уяву, бачення та процес творчості цілковито поглинула коренепластика. Перелічує нові роботи: «Павич», «На гніздечку», «На раз, два, три», «Монстри океанів», «Пегас». «Звісно, війна не могла не знайти відображення в роботах», – відповідає на провідне, мабуть, з низки моїх запитань в нашій з ним розмові. І конкретизує: «Ангелохоронителям» – вже три роки, та тепер ця скульптура дістала оновлення в постаті українки, що знайшла прихисток поміж двох ангелів. Додалася й жовто-блакитна барва у формі пульсуючого серця. Чи то «Історія України» – з неодмінним тризубом. «Війна» (це з новіших робіт) – гілля врізнобіч в багрянці пролитої крові. А ось «Сніданок Гулівера» – велетенську скибку кавуна екскурсанти під час переглядів «охрестили» «Херсонським кавуном» – і ніяк інакше. Це з беззаперечним натяком, що херсонські кавуни мусять бути таки тільки українськими!
– Атмосфера дуже впливає на сприйняття, – погоджується різьбяр, коли ділюся враженнями від перегляду відеоролика, зробленого ним же самим, як виставка щойно відкривалася (14 липня). Бо й справді: там, у Збаразькому замку з майже 400-літньою історією, стіни якого впродовж століть живить дух наших славних пращурів, що боронили рідний край від ворожої навали, будь-який натяк на зазіхання щодо свободи й суверенітету України сприймається по-особливому. Тим більше – в таких промовистих взірцях.
Не знаю, як кому, та мені, попри широку гаму творінь Віктора Боркути, все ж найбільше імпонують роботи національної, народознавчої, патріотичної тематики. Адже вони несуть в собі особливу енергетику, так потрібну нині для зміцнення нашого духу, внутрішнього протистояння непростим викликам доби. Добре, що сьогодні, попри страх і сум, тривогу та розпач, влаштовуються такі виставки. Погляньмо: в цього слова навіть частинка кореня тотожна до наказу, повторюваного тисячами українців самим собі день у день: «вистояти!». Неодмінно вистояти і перемогти.
Скріншоти з відео Максима Огородника
