У світі фіксують випадки мавпячої віспи. Але відомо про цю вірусну інфекцію було ще у 1958 році. Про це повідомив епідеміолог Тернопільського обласного центру із контролю хвороб Володимир Паничев.
За його словами, шляхів передачі цього інфекційного захворювання не так багато, як при COVID–19. Захистити від нього у 80% випадків може вакцинація від натуральної віспи. Але більшість країн, починаючи із 80 років минулого століття, щеплення проти натуральної віспи уже не роблять. Аналогічна ситуація в Україні, повідомляє Суспільне.
“Люди, яким 42 і менше років, вони не щеплені проти натуральної віспи. А отже імунологічно не мають захисту проти вірусу мавпячої віспи. Не варто дуже перейматися. ВООЗ оцінює загрози, пов’язані з цією патологією, як дуже низькі. Контагіозність цього захворювання, або заразність, доволі низька. Передача вірусу можлива при прямих тісних контактах, або в умовах спільного проживання, довготривалого контакту. Факторами передачі є біологічні рідини хворої людини, такі, як кров, слина, сперма, а також деякі предмети вжитку – постільна білизна”, – розповів Володимир Паничев у програмі “Сьогодні. Головне”.
Чоловік каже, інкубаційний період мавпячої віспи – 6 днів, максимальний – 21 день. Але передається інфекція лише при тривалому, або специфічних контактах.
“Тому не потрібно сильно боятися. Шляхи передачі не можуть бути реалізовані на вулиці, в приміщенні, в закладі. Потрібен тривалий і тісний контакт з хворим. На щастя, ця хвороба має типові ознаки – це везикули на шкірі і це неможливо не помітити. Як любе інфекційне захворювання, першими ознаками можуть бути – нездужання, підвищення температури, загальна слабкість. Але за інформацією ВООЗ хвороба піддається лікуванню”.
Епідеміолог повідомив, що загрози пандемії мавпячої віспи у світі немає:
“Це захворювання доволі нескладно лікується. Якщо система протиепідемічного нагляду і захисту населення налаштована відповідно і є діючою, не буде проблемою оця патологія для нас. Для тих людей, які в’їжджають в Україну, абсолютна більшість людей ніяких ризиків не мають. Більше того, наскільки я знаю, як працює європейська система, тих людей, які мали ризики зараження будучи в колі контактних з хворими, така інформація одразу надійде в країни громадяни яких попали в це коло контактне. У країнах з низьким рівнем медичної допомоги відсоток летальності близько 1%. Але з’явилася інформація, що може коливатися у межах 15%. Проте із цих понад 200 випадків, зареєстрованих у світі, повідомлень про летальне завершення хвороби немає”, – каже Паничев.
