Відомий комік, учасник команди «VIP Тернопіль» Тарас Стадницький зворушливо написав про свою дорогу бабню у день її народжння:
“нині моїй бабі Парані 99 років. панянка з 4 клясами школи, яка дотепер цитує «школо, школо, ти погана, мучиш мене ще від рана! я думаю о забаві – а ти сиди на тій лаві. читай книжки дрібним друком – чи хочеш бути неУком?» і пам’ятає портрети Юзефа Пілсудського на стіні школи
якось вечором, як вона була молода і йшла звідкись додому, майже перед самою брамою їх господарки до неї підійшов мужчина зі зброєю і спитав хто вона і звідки йде. перепитав назви найближчих хуторів, переконався шо місцева і не «савєцка» шпіонка – і пішов у ніч…
коли баба виходила заміж – їй було 28, а покійному дідові Степану 19. вони йшли з церкви з наук, і баба така «чуєш, Степане, я тут подумала… я вже стара, а тобі тілько 19, може не будем женитися?». і дід… розплакався (ну та бо встидно, вже про всьо домовились). і слава Богу 
. бо тепер в баби двоє дочок, 6 внуків і 8 правнуків
в часи її молодості баба не раз ходила пішки в Жовкву і Раву-Руську (то десь 20 км між іншим). якось несла звідти 25-кілограмовий мішок муки на плечах
дуже добре пам’ятаю як починалися мої літні дні в дитячому і підлітковому віці. я виходив зранку з хати – і бачив бабу, яка чистила 10-літрове відро картоплі. бо було 5 мужланів в сім’ї, і нас треба було нагодувати. і ота баба на лавці з ножем і картоплиною – то такий символ спокою і шо «всьо буде добре»
ми малими дивилися по тілівізорі “Термінатора”, баба проходила мимо, зупинилась, пару хвилин подивилась на напівоголеного Шварценегра і така: “як з ним жінки в ліжко лягають?”
на Зелені Свята в нас традиція – священик їздить по найвіддаленіших хуторах села і освячує їх, благословляючи всі землі на добрий врожай. минулого року було так само. мама доставила бабу до місця відправи (бо баба вже кілька років не бачить і мало ходить), після служби священик поговорив з бабою – як вона, що вона – побажав їй здоров’я і дожити до 100 років! – та й поїхав
вечором баба щось задумалася, а потім питає маму:
– чуєш, Люба, а то що, отець мені побажав прожити ще тілько 2 роки?
мало не забув – ніколи не чув, шоб баба жалілася. ніколи
просто… коли у вас не грузиться 4G чи в ресторані дуже довго несуть замовлення, мало підписників в інстаграмі або хтось обісрав вас у фейсбуці – згадайте через шо пройшли ваші батьки і ті, хто їх народив. може стане чуть легше”
