Андрій Рудий з Тернопільщини захищав Україну на сході з перших днів війни. Брав участь в АТО. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, знову став на захист Батьківщини. Був командиром протитанкового взводу. Знищив 8 російських танків. Загинув на Харківщині під час виконання бойового завдання. Нагороджений орденами “За мужність” другого та третього ступенів, а також відзнакою “Сталевий хрест”, пише Суспільне.
Мати військовослужбовця ЗСУ Олександра Руда розповіла, що в будинку, де народився і виріс Андрій Рудий, починаючи від воріт, усе нагадує їй про сина.
Андрій. Фото: Суспільне Тернопіль
“Колись в нас були ворота старенькі, ще як батько поставив. Коли вже Андрійко почав вже свою роботу, військову службу, а особливо, коли розпочалася війна, він дуже подорослішав, і так казав: “Мам, нам треба навести лад на подвір’ї, в першу чергу поміняємо ворота. Ви готуйтеся, я прийду, обов’язково це зроблю”. Він загинув у вересні і десь застигло все, нічого не хотілося робити, а в листопаді збудилася. Значить так, син “прийшов” додому, значить мені треба зробити ворота. І я замовила ворота. Він в мене лев. “Вісімдесятка” львівська — це леви. І отут, на воротах, я так і зробила лева”.
Лев на воротах. Фото: Суспільне Тернопіль
У садку біля хати Андрій висаджував декоративні рослини та кущі.
“Жимолость його. Він садив так само, вишукував, казав: “Мам, це корисні ягоди”. Ягоди завжди гарні були. Коли вже була війна, Андрійко воював, я йому знімала відео. Оленка зі Святославом зривали ягоди, а він відписував: “Мені лишать трошки, чи ні?”.
Олександра Руда. Фото: Суспільне Тернопіль
Олександра розповіла про кімнату Андрія.
“Любив тут бути, він читав багато, його книжки тут. Читав патріотичні, читав про Степана Бандеру. Історію дуже любив. Тут його нагороди. Нагороди, які він здобув і під час АТО. Він має медаль, має годинники. Вже тепер, коли Андрійко загинув, його нагородили ще двома орденами. Це “Сталевий хрест”, наскільки я знаю, виконуючи обов’язки офіцера, він не був ще тоді офіцером. Він чекав якраз на офіцерське звання. І його нагородили орденом “За мужність” II ступеня. Орден “За мужність” III ступеня він мав ще при житті, у квітні 2022 року. Це тоді, мені здається, вони визволили Ізюм. Є берет, який подарували молодшому, коли ми з Андрійком прощалися, також є його булава. Він їздив в Карпати і казав, що кожен український козак має мати булаву”.
Речі Андрія. Фото: Суспільне Тернопіль
В одній з кімнат, де завжди збиралися сім’єю за святковим столом, жінка влаштувала домашній музей пам’яті сина. Тут десятки фотографій, які розповідають про важливі події у житті Андрія.
Домашній музей пам’яті сина. Фото: Суспільне Тернопіль
Олександра розповіла, що Андрій з дитинства хотів стати військовим. Однак, щоб не засмучувати їх з батьком, закінчив Чернівецький університет за фахом “правознавство”.
“Подарував мені диплом і сказав: “Те, що Ви хотіли. То Ваше. А тепер я буду робити те, що я хочу”. І відразу після закінчення університету він пішов, попросився у військкомат і пішов служити військову службу. Його відібрали в десантники. Втішився дуже, бо це елітні війська”.
Андрій Рудий. Фото: Олександра Руда
Далі була служба в АТО. Там Андрій відбув дві ротації та продовжив контракт на військову службу.
“Він приїхав після другої ротації з АТО і сказав: “Мам, мій контракт закінчився. Я його поновив ще там на війні. Я буду військовим. Це не обговорюється, я буду військовим. Я планую поступати у військову академію”. Після того зібрав документи, але почалася війна”.
Андрій на війні. Фото: Олександра Руда
На війні Андрій з позивним “Фокстрот” був командиром протитанкового взводу.
Андрій на війні. Фото: Олександра Руда
Разом з побратимами-десантниками вони знищували ворожу техніку окупантів. На особистому рахунку військовослужбовця 8 підбитих танків.
Андрій з побратимом. Фото: Олександра Руда
Під час звільнення Харківщини Андрій Рудий загинув. Йому було 25 років. За бойові заслуги його нагородили орденом “За мужність” другого та третього ступенів, а також відзнакою “Сталевий хрест”.
Мати загиблого бійця. Фото: Суспільне Тернопіль
Сестра Андрія Рудого Олена розповідає, старший брат завжди був для неї найкращим другом і порадником, ділився своїми планами на майбутнє.
“Він хотів під Львовом маленький будиночок з бункером. Маленький такий будиночок, щоб зразу був бункер. Збирав помаленьку гроші. Казав, що до 30 я не буду женитися. Після 30 він хотів женитися, хотів сім’ю, щоб всі були щасливі, щоб мама була задоволена”.
Сестра Андрія Рудого. Фото: Суспільне Тернопіль
Пишається старшим братом і 12-річний Святослав Рудий. Хлопець каже, Андрій в усьому був для нього зразком.
“Андрій займався спортом для того, щоб бути мужнім, силу мати, бути військовим. Він мені боксерську грушу зробив, ще щось купив. Казав, що треба займатися спортом, щоб захистити свою сім’ю, захистити себе, захистити сестру, маму, захистити Україну”.
Святослав Рудий з мамою. Фото: Суспільне Тернопіль
Загиблий військовослужбовець. Фото: Олександра Руда
