Головна Новини Чоловіка з Тернопільщини, що пропав безвісти у Польщі, знайшли завдяки 10-річній донечці

Чоловіка з Тернопільщини, що пропав безвісти у Польщі, знайшли завдяки 10-річній донечці

— Коли син пропав, у поліції сказали, щоб сама їхала в Польщу його шукати. Додумалися таке порадити бабі з дитиною на руках, — каже 71-річна Таїна Олексіївна з села Козачки Лановецького району на Тернопільщині. Майже сім місяців шукала сина, який поїхав на заробітки. Знайшли після того, як онука 10-річна Софія ПОГОРІЛЕЦЬ написала про зниклого батька в соцмережі “Фейсбук”, пише  gazeta.ua

Онуку Таїна Олексіївна виховує з чоловіком. Батько дівчинки майже 2,5 року живе й працює у Польщі. У квітні перестав дзвонити.

— Ми набирали за кількома номерами, які нам лишив син, але відповіді не було, — розповідає Таїна Олексіївна. — Тільки по-польськи щось говорило. Знайомі підказали, що номери відключені. Не знала, чи живий син. Поїхала до Тернополя, написала заяву на розшук. Кілька разів навідувалась у поліцію, а вони тільки розводили руками. Казали, нічого вдіяти не можуть. Просила поліцейських хоча б запит якийсь дати. Вони й цього не робили. Якби мала можливість, то сама поїхала б у Польщу. Швидше було б.

Недавно сиділи з онукою на кухні, — про­довжує. — Софія сумна була. Шукала в планшеті фотографію батька. Я в техніці не розбираюся. Спитала онучку, чи могла б вона викласти оголошення про його розшук в інтернеті. Вона так і зробила. За 2 години нам почали дзвонити люди, які бачили зниклого. Одна жінка з Новограда-Волинського з ним працювала довго. Запевнила, що живий-здоровий. Сама подзвонила в Польщу й навела шуму. Того ж вечора син нам передзвонив. Виявилося, втратив телефон, а з ними і всі наші номери. Поліція скільки шукала — не знайшла, а Софії ­вдалося.

Таїна Олексіївна із чоловіком раніше жила в Тернополі. 10 років тому вийшла на пенсію. Переїхала в село до батьківської хати.

— Син давно з колишньою невісткою розлучився. Вона пішла нову сім’ю собі влаштовувати. Син поїхав на заробітки. Дитину на мене лишив, — розповідає. — Коли йшли Тернополем, а мала бігла до мене зі словами “матусю”, молоді жінки озиралися. Думали, на старості баба з ума зійшла. То ледве перевчила онуку мене так називати. Зараз каже по-різному, але “бабуся” рідко вживає.

Син працює на меблевій фабриці. Більше ніж за два роки від нього отримали тільки одну сумку. Каже, нема ким передавати, бо в селі живе. Про матір Софії довго не чули. Цього року приїхала на день народження доньки. Показала 10-місячну сестричку. Я хворіла тоді, лежала. Вона зайти не захотіла. Софія повернулася до хати й сказала: “У мами нова сім’я вже”.

Софія добре вчиться у школі. Бабі допомагає поратися по господарству.

— Онука до всього намагається братися, — каже Таїна Олексіївна. — Але вона ще мала, тому важкого не даю їй робити. Тримаю дві корови. Софія, бува, вирве у мене відро й побіжить до однієї швидко, щоб першою почати доїти. Психологічно вона набагато доросліша за свій вік. Тільки за батьком інколи сумує.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here