Головна Новини Тернополянка емоційно описала контрасти, які бачить, подорожуючи світом

Тернополянка емоційно описала контрасти, які бачить, подорожуючи світом

Чи довго ми ще будемо лузерами, які постійно шукають виправдання своїм ганебним вчинкам? – запитую у своєму фейсбуці тернополянка Mariana Hutsul.

“Писала від усього серця і з великою надією достукатись, бо дуже хочу, щоб було краще. Мовчати вже важко…

Проїхавши пів світу, коли ти з неба бачиш різні країни, це красиво. Але потрапляючи в небо над Україною, подих захоплює, і це не тому, що це моя Країна, такі відгуки чуєш і з уст іноземців. Лісосмуги, різнотрав’я, луги, поля, ріки, які наче жили розділяють суходіл. Чого лише з неба вартий Дніпро, Карпати? Однозначно – ця картина мальована з особливою Божою любов’ ю, це нагорода і благословення родитись і жити на такій землі!
________________________________________
І коли ти приземляєшся, захоплений красою, серце розпирає гордість, і тут тебе б’ є, безжально і фатально, тебе просто вбиває – розчарування. Цього разу воно мене настигло, ще швидше, не на український землі, а в Римі, в аеропорту, бо летіла я МАУ, з українцями, хоча я б не стала їх так величати, бо українці висловлюються таки українською мовою.

А тепер по порядку.
—————————————————————-
МАУ летіла вперше, це була пересадка, тому контраст мій зашкалював. Перше, що неприємно вразило, немає особистої стійки реєстрації, на борт пропускали не українські працівники, а італійські. Очевидно, вони вже знають українське “паньство” тому їхня фірмова усмішка була відсутня. Вони намагалися всадити народ, який навчений тримати чергу, як в останнє, пропихався, щоб першим стояти біля стійки посадки. Італійський працівник аеропорту пояснювала різними мовами, мовляв, не стійте в черзі, не перекривайте прохід (там були ще інші посадкові зони, і люди проходили на свою посадку, а черга на пів аеропорта, блокувала їм прохід), ви і так маєте квитки, всі сядуть, усі встигнуть! Про те ні, посадка ще неоголошена, а черга стоїть, пхають один одного, сваряться, висувають свої версії, чому ще не пускають, це не спроста і так далі!!!!)))) Особливо вперед продиралося “паньство” з класу “priority”, стояли, пхали і сварилися, як в останнє! Мені не хотілося розуміти і приймати, що ця дич, це люди, які топчуть з тобою одну землю, тому що моєї України, такої мальовничої і світлої ці російськомовні, навіжені особи, не варті.
________________________________________
Далі МАУ.
Це особлива історія. Почнемо з того, що інформацію від капітана, старшого стюарта, капітан і стюарт оголошують трьома мовами!!!!! В усьому світі – державною і англійською, а МАУ ще й російською!!!!, що російська мова має до українських авіаліній??? Далі ситуація була очікувана, адже в страждальній черзі я не стояла, а сиділа в зоні очікування і чекала, щоб зайшов злий натовп, а отже зайшла останньою, і тут вуаля, мої законні місця для ручної клажі – зайняті. Активна жіночка “у розквіті сил” і дідусь (італієць, дууууже старенький) свої сумки і чемодани, поклали на моє місце. Вони зайняли свої полички, а потім і наступні, мене, звичайно, цікавило запитання, чи МАУ дотримується стандартів багажу (бо по сумках “наших” громадян, я цього не помітила), а може і тут можна “порішати” та часу це з’ясовувати не було. Я питаю жіночку і дідуся, чи то їхнє, дідусь махає головою і пробує щось відповісти італійською, а жіночка, розуміє, що я зараз буду вимагати забрати їхні речі, починає до мене також говорити італійською
🤣
уявляєте?!!! Далі зі стюартом цілу дорогу вона сварилася на чистій раші, а тут НІ, її заорало, а може моя українська їй італійською здалася, концерт, одним словом, я якось з горем попхала їхні сумеги і проштовхнула свій рюкзачок.
________________________________________
Час перекусу. Рейс недовгий, усього 3 години, зазвичай, на таких рейсах пропонують снеки, чай, каву, сік, вафельку, водичку. В нас, на трьох мовах, капітанважливо оголошує, що є меню гарячих страв можна обрати собі довподоби, в мене шок, я мерщій лізу в кишеню, шукаю меню, думаю, ото МАУ, ото Україна, такий короткий рейс, а вони годують, ще й з меню обираєш!!!! Дістаю, і мить гордості за МАУ розбито навіки і поховано … ВСЕ! ВСЕ за євро, навіть не за гривні, навіть кава і ЧАЙ, ВСЕ! Той встид, який я пережила, я вам не можу передати, я навіть не знаю, перед ким мені соромно? Не перед ким, а за кого? сором. .. важкий і глибокий сором, а зараз сум…Водичку налили за рахунок компанії МАУ, і за те дякую..
________________________________________

Прилітаємо ми на нашу рідну Землю, нас не випускають, бо з ” business class ” випустили, якусь блондинисту “пані” з чадом, за нею прямо в посадочну зону прибув бус, хлопці в салатових жилетах погрузили чемодани, і їх було явно більше ніж два дозволених, а тоді почали випускати нас смертних.
________________________________________
Аеропорт. Гарний і новий, але якийсь недоглянутий, без любові, в туалетах не пахне, не вештаються прибиральники, як в італійському, наприклад, не виявилось туалетного паперу, люди просто йдуть, сумні, інколи злі, працівники аеропорту не посміхаються. Паспортный контроль: підходимо ми з донечкою, посміхаємось, на нас по злому глянув офіцер, віддав паспорт і не “ласково просимо” , не “щасливо” , чи “гарного дня” , а просо віддав і все (в Римі, в Чікаго кожен раз на перевірці до нас жартували, питання: «Are you sister?» стало для мене звичним)
________________________________________
Люди. Київ, столиця, місто, яке бачилао майдан, смерть, запах свободи. Усі, подавляюча більшість російськомовні. Не посміхаються. Не вибачаються. Не дякують. Злі, роздратовані або без емоцій, байдужі з пустим віддаленим поглядом. Штовхаються в метрополітені, або матюкають, якщо ти не в ритмі. Можуть казати, що “понаехали”.

_______________________________________
Місто.
Київ – красень! Дійсно, мені не соромно за нього, він величний. Але мене цікавить, чому його велич достойно не доглядають? Поряд з архітектурою купу реклами, і не лише українською!!!????, а знову ж таки купу оголошень мовою агресора. Вулиці з вибоїнами, не прибрані, на центральному вокзалі вже більш як пів року розбили табір цигани, будинки в спальних районах облуплені, страшнецькі, зате де-не-де постелена бруківка, і це ще більш гнітить, бо розумієш, що це відмивання грошей, просте і банальне. Прийшли в свої апартаменти, в під’їзді сморід. Як можна гадити в себе вдома?
________________________________________
До чого я це все, чому не полінувалась і пишу в поїзді, дорогою додому ці слова. Бо це крик, крик душі, серце стискається, я мушу це виплеснути, бо так не можна! Так не може бути, в такій моїй, такій любимій, рідній і найкращі, наймальовничіші Україні!
Кругом усі незадоволені! Всі кажуть країну довели до зубожіння, влада наживється, все погано, треба тікати.

Так, може і треба, але…

Прості питання:

Ваші рідні чи близькі колись голодували в часи голодомору, спеціально організованого росією?

Ваших рідних, близьких чи знайомих вивозили на Сибір, мучили, катували, переслідували російські шакали?

Ви, ваші знайомі, рідні, чи близькі були ошукані советскою владою, у вас забрали ваші заощадження?

Зараз ваші близькі рідні чи знайомі вмирають і далі від рук не тих самих російських «сусідів», що вже століттями не дають нам спокою?!!!??? Вони ненаситні, постійно крадуть у нас минуле, сьогодення, і майбутнє, а ви, так легко берете і спілкуєтесь щоденно їхньою такою чужою мовою, маючи таку солов’їну і рідну. Якщо не поважаєте себе, поважаєте тих, хто століттями лиє свою кров, за нас і нашу можливість говорити українською і жити в Україні. Якщо ж ви “русский человек”, вперед, росія велика.
Погана влада? Корупцонери? Так!!! Але чи вони матюкають нас в метрополітені, чи вони пісяють у наших під’ їздах, чи смітять у парках, вони розмальовуть стіни чи не прибирають за собаками, вони обдурють вас на ринку, вони заставляють вас давати хабарі, чи халтурити на роботі?
Так, влада в нас жалюгідна, але посміхатися, дякувати, вибачитися, бути справедливим, чесно працювати, не миритися з корупцією на місцях, не брати і не давати хабарі, боротися за правду, допомагати скривдженим, ми можемо і маємо!!!, в супереч їм і на подяку нашим Героям, яких щодня, то більше. Влада змінюватиметься, і вона таки зміниться (вони не вічні, і якщо ми їх не виженемо, то повмирають) , та якість нашого життя залежить лише від нас!

Кого до влади може привести таке суспільство? Таких як самі!!!???
________________________________________
За кордоном.
Поїхали, влада інша, корупції немає, робота є, наче б то усе як в людей, працюємо, заробляємо, халтурити не дають, тут усе по іншому, оплата погодинна, а й далі Україна не дає спокою))), бо через неї, нездалу, тут горбачусь! Є й такі, на власні очі бачила, кажуть “Слава Україні”, що на заробітках, а чому не сказати, що ганьба совку, який методично, століттями нас рушив. І я переконана, якби в Україні ми працювали так сердобольно і чесно, як закордоном, то зміни б відбулися швидше і якісніше. А якби ще й так один одному посміхалися, перепрошували і дякували, то опинилися б ще за життя, в раю!!!
________________________________________
Я закликаю, прошу і молю усіх Українців, хто любить Свою землю, хто гордиться нею і хто не ганчірка, а справжня Людина, з волею, завзятістю, гордістю і козацькою впертістю.
Дорогі мої, браття і сестри, ми маємо чудову нагоду змінити хід історії, ми маємо чудовий шанс на майбутнє. Потрібно лише декілька простих речей змінити у собі і для себе:

1. Любіть і спілкуйтеся своєю рідною мовою, вона унікальна, мальовнича, вона важка для більшості світу цього, тому ми в якомусь сенсі, є обрані! Працюймо над її досконалістю, пропагуймо її! Навіть якщо ви далеко, на чужині, не дайте вашим дітям забути мову свого рідного дому.
2. Любімо один одного, посміхаймось один до одному, дякуємо один одному. Ваша посмішка, “дякую” чи “вибач” змінить набагато більше, ніж вам здасться, але в першу чергу вона змінить вас.
3.Любіть свою домівку, прибирайте її, прикрашайти її, і звичайно ж не гадьте. Наша домівка продовжується за межі вашої хати чи квартири, це вулиця, під’їзд, обочина і т. д. Вчіть дітей своїх оберігати свою землю від бруду, будь-якого походження.
4.Не крадіть і не обманюйте, не давайте хабарів, не проклинайте, не халтурьте на роботі! Бо це все ви робите для себе! Добро чи зло, яке йде від вас, воно в першу чергу й для вас.
5.Не лінуйтеся пояснювати і говорити з тими людьми, які роблять щось з вище перечисленного, до кожної людини можна достукатись.
6.Не вірте, що десь краще. Ту країну, в яку ви хочете втекти, будували громадяни тієї країни і для себе, а ви там завжди чужинці, будуйте краще свій дім. І як не крути, від себе не втечеш)!
7.Якщо ви вже таки поїхали, так сталося, працюйте на славу України, створюйте враження про українців, чесних, обдарованих, працьовитих! Ви лице України в світі! Не обливайте брудом Землю, яка вас народила! Якщо ж не можете сказати щось хороше, не говоріть нічого. Просто дайте їй спокій.
________________________________________

НЕ ВСЕ ТАК ПОГАНО!

Є Люди і в нашій Країні.
Люди, які люблять себе в Україні та Україну в собі!
Ті, які не зневіряються, які працюють на благо своєї держави, тут і у світі. Ті, які віддають життя за Неї, за колоскову нашу рідну Землю. Ті, які пишаються і прославляють її, вкладаючи усю любов, які маленькими кроками йдуть до великої омріяної мети.

Попереду вибори і я прошу, особливо молодих Українців, обирати своє майбутнє, ми живемо в часи, коли не можемо бути аполітичними. Я вірю, що наша молодь мудра і не байдужа. Я не вірю совковому поколінню, більшість з них так і не зрозуміли, який дар вони отримали в 1991 році.
—————————————————————-
І колись, я знаю, моя мрія буде реальністю!

Я блукатиму українськими вулицями і чутиму солов’їну, наче пісня мову. Ми посміхатимемось один до одного, дякуватимемо за відчинені двері в магазині, ми вибачатимемось, коли ненароком зачепимо когось в натовпі.
Я бачу безтурботні розмови щасливих українців на затишних вулицях , які пахнуть липою та кавою, де чути цвірінькання птахів і рух доріг. Вони спілкуються про погоду, тварин чи ще про щось, а не про політику. Я бачу туристів, які захоплені нашим сервісом, я вже відчуваю, як піднімаюсь у небо на новітній розробці наших авіатехнологів, і нас годують українськими вареники, борщиком, і всі мріють літати лише українськими авіалініями, бо тут найкращий сервіс, і тут можна почути таку важку але таку милозвучну українську мову. Я бачу розвинуті українські міста, які чисті, привітні, але мають свій, особливий домашній колорит, який і робить Україну особливою. Я бачу щасливих дітей, які із захопленням вчаться в школі, бо вчителі їх люблять, бо вони просто діти. І їм не важливо, хто їхні батьки: мер, суддя чи будівельник, головне в школі – це любов, мудрість, щирість і справедливість. Дітки вчать свою історію, мову і гордяться нею. Я бачу стареньких, які подорожують, бо ціле життя чесно і важко працювали, а тепер мають час на відпочинок. Я бачу великий розвиток нашої науки, медицини. Я бачу дотримання вічних людських принципів, національних звичаїв, якими дивується весь світ і наслідує їх. Я бачу велику, могутню, християнську Україну, яка усіх дивує і захоплює.

Правда гарно????
І я впевнена, що мої мрії будуть реальністю, і що лише МИ це можемо зробити, якщо ставитемо до СЕБЕ правильні вимоги і запитання, а не шукатимемо винних і не оправдовуватимемо свої похабні вчинки, наслідком поганої системи! Якщо ми не здаватимемось і не спихатимемо все на владу, а усвідомимо, що ми і є влада!
Давайте наведемо порядок у собі, у своїй голові, в своїй країні!
Будьмо єдині, бо саме цього і боїться століттями наш “сусід” і саме це він прагне знищити!”

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here