Початок розмови з Олександром Смиком читайте тут.
Про обласну спілку письменників
«Сьогодні я очолюю спілку письменників і скажу вам – це ціла проблема. Надто, коли доводиться всіх зібрати. Це люди старшого віку, розкидані по селах, зі своїми проблемами. Правда, у нас є самородки – неординарні талановиті, але не визнані особистості. Їх помалу вишукуєш, долучаєш.
Знаєте, хто такий голова спілки? Це людина-камікадзе, яка погоджується без заробітної плати, допомоги держави, спонсорів захищати інтереси спілки на належному рівні. Організовувати поїздки, залучати, допомагати у виданні книги. Ми зробили неабиякі речі, про які ніхто й словом не обмовився. Зокрема, започаткували літбати, провели Всеукраїнське засідання молодіжних письменників, перший Міжнародний симпозіум «Тернопіль європейський». Письменників усього 1817 в країні, художників – ще менше. А як до них ставляться? А саме ці люди визначають рівень привабливості та інтелекту нації.
«Є тернополяни, визнані у світі, та незнані у Тернополі»
«Ми не вміємо цінувати своє! Я звернувся до видавця, щоб видати останню з моїх книг. Той мені «загнув» ціну – половина моєї річної зарплати разом із преміями. То я повинен підтримувати українського видавця? Чи приходять до мене хлопці і кажуть, що хочуть пісню «запустити» на телебачення, а їм заявили: «Давайте 300 євро». То що, я маю йти і просити? Не буду! І таких, як я, назбирався цілий легіон. А натоміть на шпальтах газет, екранах ТБ скачуть, начебто співають незрозумілі люди, зате з грішми в кишенях. Ними й захоплюються. Водночас є тернопільські науковці, яких справді визнали у світі. Проте, парадокс, їх не знає Тернопіль.
Творчість і влада – поєднання непоєднуваного
«А чим влада мені заважає? Що ж, вони не бачать, що потрібно зробити ремонт у школі, бібліотеці тощо? Бачать і роблять. Удосконалюємо наші будинки культури. Зайнялися відродженням бібліотек. І хочу зауважити, що вони у нас найкращі в Україні. Тепер треба ще приділити увагу читачам, щоб вони теж були кращими (усміхається).
То ж чим мені ця влада заважає? Більше того, вона зробила за сім років стільки, скільки всі попередні разом узяті. Чомусь ми боїмося собі в цьому зізнатись. Парки, став, двори, дороги, майданчики, підтримка громадських проектів тощо».
Продовження буде…