Тривимірну модель підірваного радянською владою парафіяльного костелу Матері Божої Неустанної Помочі створює тернополянин Віктор Хара у згадку про свого батька – нащадка маріупольських греків. Проектом віртуального відтворення пам’ятки, яку збудували у 1904-11 р. і якій судилося простояти тільки 51 рік – до 1954 р., ентузіаст займається уже чотири місяці. До завершення робіт – ще місяць-півтори, передає Католицький оглядач
У підсумку з допомогою комп’ютерної графіки кожен зможе не тільки оглянути знищену будівлю ззовні, а й зсередини і навіть віртуально вийти на 69-метрову вежу храму та поглянути з висоти на довоєнний Тернопіль – той, що зберігся тільки у світлинах.
Віктор Хара – не професійний дизайнер, а перекладач з англійської та німецької мов.
“Справа складна, адже й архітекторів багато, а собори проектують тільки одиниці. Як я наважився взятися за таку роботу? Комп’ютерна графіка – моє хобі. Якось допомагав своїм дітям-студентам у виконанні графічного завдання і побачив фото костелу. Та ще й статтю із назвою “Пам’ятники, втрачені безповоротно” прочитав. Це й зачепило, адже про людей також кажуть: “йде безповоротно,” розповів кореспонденту РІСУ Володимиру Морозу автор проекту.
Із тернопільським парафіяльним костелом у В. Хари пов’язані ще й спогади про батька, Олександра Хару.
“Його після війни 20-річним скерували у Тернопіль з Донецької області. Наша родина походить із так званих маріупольських греків. Тато викладав математику. Він дуже добре малював і, як людина з гарним смаком, зумів оцінити це все мистецтво,” продовжує тернополянин.
Про зруйнований храм Олександр Хара неодноразово розповідав синові.
“Люди тепер не можуть побачити того собору. Комп’ютерна графіка дозволяє відтворити його і я вирішив зробити це, залишити спогад про батька,” говорить ентузіаст.
Наразі в автора уже є окремі ескізи. Для відтворення зовнішнього вигляду довелося збирати і порівнювати ретро-світлини, що подають пам’ятку під різними кутами зору. Справжньою знахідкою став проект храму Теодора Тальовського – він дозволив пришвидшити роботу. Але й тут виникають труднощі, бо ж коли проект передбачав висоту костелу у 62 м., під час будівництва в нього внесли зміни і висота сягнула 69 м., відзначає В. Хара.
“Але зовнішнім виглядом не обмежуся. Всередині, куди теж можна буде зайти, будуть арки, склепіння, канделябри, підсвічники, вітражі. Матеріал інтер’єру теж підібрав. Це – мармур. Проблема – у складності графічного відтворення купола через його складну конструкцію і брак старих фото. Адже те, що у підписах часто подають як купол парафіяльного костелу – насправді єзуїтський костел, що теж стояв у Тернополі,” каже автор.
В. Хара, за його словами, отримує від роботи величезне задоволення. Його підтримує сім’я, зокрема дружина, яка закінчила Академію мистецтв у Санкт-Петербурзі.
“Моя велика мета – змоделювати місто. 3D проекти можна використати для створення комп’ютерної гри чи анімації. Також, наприклад, можна відтворити бойові дії ІІ Світової війни, у яких місто поруйнували. Адже Гітлер оголосив Тернопіль неприступною фортецею, воротами у Німеччину,” пояснює В. Хара.
Та для завершення роботи потрібно віднайти більше світлин костелу – рідкісних, тих, яких немає в Інтернеті. Після оголошення про роботу з відтворення храму В. Хара уже отримав деякі нові матеріали від до того незнайомих людей – через поштову скриньку cinema4dt@gmail.com.
Історична довідка
Ідея звести парафіяльний костел Матері Божої Неустанної Помочі у Тернополі виникла у 1897 р. Кошти на її втілення розпочав збирати римо-католицький парох міста о. Кирило Янер. Після його смерті роботу продовжив о. Болеслав Твардовський. Ділянку для зведення храму виділила громада міста і після закладення 5-метрового фундаменту 6 листопада 1904 р. освятили наріжний камінь. Будівництво здійснювали на основі одного із чотирьох проектів, які архітектор Теодор Тальовський подавав на конкурс із будівництва костелу св. Єлизавети у Львові – теперішньої церкви свв. Ольги і Єлизавети.
Костел освятили 11 листопада 1911 р. Але далі тривали роботи з внутрішнього оздоблення святині. Під час Першої світової війни пам’ятка зазнала ушкоджень, але її відновили. Значно більші руйнування спричинила Друга світова – під час боїв за Тернопіль навесні 1944 р. храм, як найвища споруда Тернополя, слугував мішенню для прицілювання артилерії. Згодом його стан визнали аварійним, хоча костел можна було відновити – потребували укріплення стіни і вежа. Та все підірвали протягом декількох днів у 1954 р. Спершу на цьому місці планували закласти центральний міський парк, але вже у 1959 р. тут відкрили Центральний універмаг, що й стоїть досі.
