Одна з найавторитетніших і найуспішніших людей в світі, уродженець Тернопільщини: Що б я не робив – був гордий від того, що це робить українець.
Думати глобально – діяти локально – ось один із принципів, який щиро наслідує один із найвідоміших та найуспішніших українців світу, людина-легенда Богдан Гаврилишин. Цей старенький, низенький, сивочолий чоловік, простий у побуті, щирий у розмові, цікавий до життя, талановитий у роботі, і є найрозумнішим українцем.
Народився він у 1926 році в селі Коропець на Тернопільщині. Батько його, підприємливий селянин, спонукав сина до навчання, який, хоч ріс хворобливим, був дуже допитливим та непосидючим. Підлітком та в юності Богдан Гаврилишин зазнав тяжких випробувань: радянська окупація 1939 року, Друга світова війна, поневіряння у таборі для переміщених осіб на території Західної Німеччини, нелегка праця лісоруба в канадській провінції Онтаріо. Коли в таборі представники канадської фірми почали шукати карпатських лісорубів, Богдан зголосився одним із перших, бо розумів, що шляху на Україну для нього немає: тих, хто під час війни побував на території Німеччини, у більшості випадків вивозили на суворі землі північної Росії, повернутися звідки було вкрай важко. Кожного дня після виснажливої роботи він вивчав по 20 англійських слів, паралельно займався із сусідами по бараку, збираючи таким чином кошти на навчання. Пізніше працював офіціантом і став одним із перших українців-емігрантів, що вступив до Університету Торонто та отримав інженерну освіту. Почався новий період у житті Богдана Гаврилишина: завоювання того світу, де все залежить тільки від тебе самого, а країна – від таких, як ти: підприємливих, працьовитих, кмітливих, мислячих, мріючих, готових вчитись та удосконалюватись. Запорука його успіху – шалене бажання реалізувати свої мрії, чого б це не коштувало, і, як вважає пан Богдан, саме мрія додає відваги, бо переступає межі уявних можливостей.
Після трьох років плідних досліджень та роботи інженером Богдана Гаврилишина відправляють на навчання до Міжнародного інституту менеджменту у Швейцарії. Це було здійснення його мрії, що вплинуло на все подальше життя. Під кінець курсу, який тривав всього рік, Гаврилишина викликав директор інституту та запропонував стати своїм наступником, що з часом і сталося.
У 1960 році Богдан Дмитрович разом із родиною переїздить до Швейцарії та керує навчальними програмами в Міжнародному інституті менеджменту в Женеві, викладає курси з економічного розвитку, світового бізнесового середовища, керування міжнародними операціями та державного управління. У 1968 році Гаврилишин стає директором цього навчального закладу та очолює його вісімнадцять років. Інститут став альма-матер для багатьох спеціалістів менеджменту світового рівня.
Богдан Гаврилишин читає лекцію для Наглядової ради Центру навчання менеджменту. Женева, 1968 р.
У 1971 році пан Богдан вирішив відсвяткувати 25-річчя Міжнародного інституту менеджменту, обравши місцем проведення симпозіуму Давос, що у Швейцарії. З того часу щороку в Давосі проводиться Світовий економічний форум, участь у якому беруть відомі бізнесмени, голови світових корпорацій, прем’єр-міністри та президенти багатьох країн. Давоський форум вважається однією з головних щорічних економічних подій світу.
Сьогодні Богдану Гаврилишину присвоєно почесний ступінь Доктора права у ряді університетів світу. Він є громадським діячем та членом багатьох організацій: Римського клубу, іноземний член Національної академії наук України, член Міжнародної Академії Менеджменту, Світової Академії Мистецтва та Науки, Ради Фонду Жана Моне для Європи, Наглядової Ради Української Правничої Фундації, академік Міжнародної Академії менеджменту та Світової академії мистецтва та науки та ін.
На 18-му Світовому конгресі з менеджменту. Нью-Делі, Індія, 1978 р.
Під час зустрічі з прем’єр-міністром Індії Індірою Ганді. Нью-Делі, 1981 р
Пан Богдан має світовий авторитет консультанта з питань державного управління та міжнародного бізнесу, тому його часто запрошують стати доповідачем, модератором та головою на міжнародних наукових конференціях та семінарах у понад 70 країнах світу. Презентуючи свою книгу “Залишаюсь українцем” в Одеському університеті, він сказав: “У всіх країнах, куди б мене не запрошували, що б не було мені доручено, що б не робив там, я був гордий від того, що це робить українець…”
Богдан Дмитрович переконаний у тому (і доводить це власним прикладом), що жити можна в будь-якій країні, але важливо залишатися українцем, патріотом і служити своїй Батьківщині. Живучи у Німеччині, Канаді, Швейцарії, він ніколи не полишав думками Україну і в 1988 році починає працювати на громадських засадах на Батьківщині.
У 1990 році Богдан Гаврилишин засновує в Києві Міжнародний Інститут Менеджменту (МІМ), який вперше у Радянському Союзі почав готувати магістрів бізнес-менеджменту. За роки незалежності України Богдан Дмитрович стає радником президентів, прем’єр-міністрів та голів Верховної Ради України.
Завдяки йому в 1989 році в Україні створено Міжнародний благодійний фонд «Відродження», що фінансується Джорджем Соросом. З початку діяльності фонду і до 1998 року Богдан Дмитрович очолював Наглядову раду цієї громадської організації, головна мета якої – розвиток в Україні засад громадянського суспільства в культурній, освітній, науковій та соціальній сферах.
У 2009 році створено Благодійний фонд Богдана Гаврилишина, який підтримує талановиту молодь України.
Пан Гаврилишин – автор більш як 100 наукових статей на теми менеджменту, освіти в галузі менеджменту, економічного та політичного середовищ. Також Богдан Дмитрович написав книгу «Дороговкази в майбутнє: до ефективних суспільств», що видана дванадцятьма мовами, та книгу-спогади «Залишаюсь українцем» – оптимістична, життєствердна настанова сучасному молодому поколінню. Його життєвий шлях – добрий приклад для юних, як важливо не боятись мислити самостійно і досягати задуманого навіть за найскрутніших обставин.
Важливу роль у житті Богдана Гаврилишина відіграла Національна скаутська організація України «Пласт», членом якої він є ще з 1940 року та належить до куреня Лісові Чорти від 1946 р. Роки членства у Пласті заклали певні істини, які він реалізовує і сьогодні.
Із пластунами. 1992 р.
Своє життя та кар’єру пан Гаврилишин зумів вибудувати без сторонньої допомоги, всі рішення він відповідально приймав сам, не чекаючи подарунків від долі. Його успіх можна пояснити титанічною витривалістю, постійним самовдосконаленням, бажанням реалізовувати свої мрії та навчатися.
У Богдана Гаврилишина і сьогодні (хоча йому вже за вісімдесят) насичене життя. Оглядаючись на пройдені роки, згадуючи свою родину, дитинство, еміграцію, вчителів, пройшовши шлях від лісоруба до шанованої у всьому світі людини, Богдан Дмитрович вивів прості правила, що складають мистецтво жити:
1. Важливо вчитися у життя, а не тільки від учителів та з книжок.
2. Віддавати щось – більше задоволення, аніж отримувати самому.
3. Необхідно ризикувати, припускатися помилок та вчитися на них і продовжувати мріяти.
4. Слухати – важливіше, ніж говорити.
5. Щодень необхідно робити якесь добре діло, бути дисциплінованим, розвивати лідерські риси характеру.
6. Кожна людина наділена добрим і поганим. І, якщо ти бачиш в ній добро, стимулюй його.
7. Вирішуйте самі, що є добро, а що – зло, що є правда, а що – неправда.
8. Пошук гармонії, уникнення конфліктів – внутрішніх та з іншими – це і є запорукою повноцінного життя.
Сьогодні Богдан Дмитрович радить молоді, щоб, працюючи в науці, у бізнесі, політиці, соціальній сфері, вона обирала ті види діяльності, у яких знання, досвід, особисте ставлення поєднуються і дають значний ефект у створенні нового й корисного. Це дозволить зробити прорив, який залишить помітний слід у людей, в організаціях, у країні й, може, навіть у світі. Вчитися, мріяти, діяти з ентузіазмом, оптимізмом, захопленням.
Богдан Гаврилишин – яскравий приклад втілення успішності людини, яка, сповідуючи принципи порядності, досягла кар’єрних вершин у світовому контексті, приклад того, як розум у поєднанні з порядністю може бути високо оціненим інтелектуальною світовою спільнотою, світовими політичними та бізнес-елітами. В інтерв’ю гезеті “Експрес”(30 серпня-6 вересня 2012 р.) цей геніальний чоловік сказав: “Я справді те відчуваю – щастя бути корисним своїй Батьківщині. Це фантастика! Це велике благословення! Тому й тепер в Україні підтримую десятки молодіжних проектів. Упевнений, та допомога моїй Батьківщині стане в пригоді, ті, підготовлені з нашою допомогою люди, відіграють свою роль у будівництві її нового майбутнього. І гарантую, що українці будуть щасливі!”
Біля хати, в якій народився в с.Коропець, що на Тернопільщіні. 1989 р.
Завантажити книгу Богдана Гаврилишина “Залишаюсь українцем” можна на сайті Благодійного фонду Богдана Гаврилишина.
