Всі нормальні люди влаштовують свята. Свято – це особливий день, коли людина згадує про те, що йому дорого і свято. Цього дня кожна людина залучається до об’єкту своєї радості. Свята бувають рiзнi: сімейні, державні, релігійні. Вони нагадують історію сім’ї, країни, спілкування людей з Богом. Всі свята – віддзеркалення нашої культури, це об’єднуючий чинник різних поколінь.
Цілком можна перефразовувати відоме прислів’я – “скажи, які свята ти святкуєш, і я скажу – хто ти”. Але зараз в Українi складається дивна ситуація – в короткий час з’явилися “свята” чужі і навіть ворожі нашiй культурі. Варто тільки дивуватися, як наша сучасна людина здатна довірливо, без аналізу і міркувань приймати всі культурні покидьки, які йому пропонують ЗМІ і прояви західної або американської культури споживання. Скажуть – “Іване, сьогодні у нас “Хеллоуін”, і “Іван” покірно справляє свято, коли за кельтськими уявленнями на землю виходить всяка нечисть. Або: “Іване, сьогодні всесвітній день святого Валентина!” – і наш “Іван” вдаряється у всі тяжкі. Що тут скажеш, – в Європі прорвало культурну каналізацію, а у нас все спливає.
Отже, про день святого Валентина.
Всі ми почули про це не дуже давно – буквально кілька років тому по телебаченню, на уроках іноземних мов стали говорити про “прекрасне європейське свято – день святого Валентина – день всіх закоханих”. В день 14 лютого потрібно всім закоханим посилати листи, признаватися в коханні, дарувати подарунки, зустрічатися і т.д. Це “свято” стали відзначати діти, студенти і, як виявилось, дорослі люди.
Давайте все-таки з’ясуємо, хто такий Валентин.
В інтернеті можна виявити багато сторіночок, присвячених цьому дню. У них розповідається наступна історія. У 269 році н.е. при імператорові Марку Аврелії Клавдії II Готському жив священик Валентин. Імператор не дозволяв одружуватися своїм солдатам, а священик Валентин таємно їх вінчав, писав любовні листи, зводив людей. За це його кинули в темницю, де він зцілив дочку тюремника, в яку був закоханий. І, ведений на страту, він написав їй любовний лист і підписався “Твій Валентин”. Звідси, нібито, повелося дарувати коханим листи і подарунки.
Можна зустріти твердження, що це свято православне, мовляв, святий-то – християнський священик. Якщо так, це означає що Церква підтримує цей “день всіх закоханих”, i сплеск блудних пристрастей – справа нормальна?
Ні, дорогі мої, все набагато складніше.
По-перше, це “свято” не православне. 14 лютого в православних храмах не згадується святий Валентин. Але якщо ми відкриємо святці, то побачимо, що із старовини Свята Православна Церква почитала трьох мучеників на ім’я “Валентин”: мученика Валентина Доростольського, що постраждав за віру в Христа в 228 році (пам’ять 7 травня), священномученика Валентина єпископа Італійського, убитого за те, що він християнин, в 273 році (пам’ять 12 серпня) і священномученика Валентина пресвітера Римлянина, замученого за проповідь про Бога в 269 році (пам’ять 19 липня). Всі дати пам’яті – це дні, коли мученики прийняли кончину від рук язичників.
Дивно, що співпадає рік (але не дата) загибелі священномученика Валентина Римського з роком смерті “передбачуваного” Валентина. Чи не про нього мовиться в романтичній історії “дня всіх закоханих”? Давайте вивчимо житіє священномученика Валентина Римського.
Про святого ми дізнаємося, що він був схоплений за сповідання Христа, закутий в кандали і приведений до імператора Клавдія для допиту. “Що ти думаєш про богiв Зевса і Меркурія?” – запитали його. “Нічого іншого я не думаю, – сказав святий Валентин, – як тільки те, що вони були жалюгідні і нечестиві люди, які час життя своєю провели нечестиво, в пороках і задоволеннях”. Своїм мучителям він так само розповідав про Христа, про порятунок, пропонував імператорові покаятися. Оскільки святий Валентин був чоловіком поважним і мудрим, імператор Клавдій вирішив віддати його освіченому сановникові Астерію, для того, щоб перемогти віру Валентина в словесних спорах. Прийшовши в будинок Астерія, святий молився Богові. Астерій почув, як святий Валентин називає Ісуса Христа Світлом істини, і сказав: “Якщо Христос освічує кожну людину, то я тепер же випробую, чи істинне те, що ти говориш. У мене є донька, що осліпла раніше дворічного віку, і якщо ти ім’ям Христа твого повернеш їй зір, то я зроблю все, що ти побажаєш”. Святий погодився, а Астерій поспішно пішов і привів сліпу дочку. Після гарячої молитви маленька дівчинка прозріла, і всі домочадці Астерія увірували в Христа, і після підготовки Астерій зі всім своїм будинком, в якому було 46 чоловік, прийняв Таїнство Хрещення. Почувши про хрещення Астерія багато християн прийшли в будинок його, де і були схоплені імператорськими солдатами і кинуті у в’язницю. Після довгих мук християни з’явилися перед судом імператора Клавдія, який “дав наказ без пощади побити святого Валентина палицями і потім відсікти йому голову мечем”. Потім також постраждала решта всіх схоплених християн, зокрема Астерій з своєю сім’єю. От така iсторiя…
Вивчаючи справжнє житіє святого мученика Валентина, ми не відмітимо нічого спільного з сучасною його версією. Немає в нім ні таємних вінчань – загальновідомо, що вінчання як Таїнство благословення шлюбу в Церкві було встановлене набагато пізніше. Не знайдемо в житті мученика ні зведення, ні писання любовних листів. Навіть інтрига закоханості в зцілену дівчину – дочка тюремника, всього лише “слон”, якого роздули сучасні любителі “полунички”. Воістину має рацію прислів’я, що говорить, що свиня скрізь грязюку знайде.
По-друге, 14 лютого – це “свято”, яке не може називатися християнським.
Не християнське воно тому, що що святкування його прямо порушує сьому заповідь, – не перелюбствуй. Любов в сучасному розумінні – це не романтичні відчуття, а хтиві розмови і погляди, а то і постільні сцени. Все це здійснено відверто пропагують ЗМІ, розпусні контори та іншi. “День всіх закоханих” не у відвернутих міркуваннях, а за фактом життя став днем розпусти, днем свинства. Ні, дарма я худобу згадав, тварини з’єднуються лише в певний час і лише для продовження потомства… означає це “свято” нижче за свинство, коли людина втрачає своя людську зовнішність і стає в своїй похоті гірше за тварину. Не може такий стан, а значить і таке “свято”, називатися християнським. Не може, тому що Господь говорить нам, що “всякий, хто дивиться на жінку з пожаданням, вже перелюбствує з нею в серці своєму” (Мф. 5, 38). Те, що цей день відзначає частина європейців, зовсім нічого не означає. Ми стали забувати приказку: “що для німця добре, для руського (читай – і українця) – смерть!”
14 лютого – “день святого Валентина”, “свято всіх закоханих” – це ідеологічна диверсія проти української культури. Явно відбувається підміна понять, спотворення уявлень, підрив традицій і заміна їх на інші – чужі, ворожі, руйнівні. Не можна, щоб відкрито пропагувалася розпуста, розповсюджувалася розпуста, руйнувалися сім’ї. Інакше чекає нас виродження і смерть, як в цьому житті, так і в майбутньому.
