На Бучаччині в урочищі Папірня, на березі Стрипи, стоїть кам’яна фігура Св. Антонія Падуанського з маленьким Ісусом на руках роботи невідомого скульптора (1829 р.). Яким чином вона тут опинилася, чому її поставили тут – на окраїні села? – пишуть Бучацькі новини
Відомо, що св. Антоній Падуанський народився у 1195 році в Лісабоні (Португалія), був католицьким священиком, проповідником та ченцем ордену францисканців. Господь творив його руками багато чудес, за що його відразу наступного року після смерті (1231) віднесли до лику святих. Його вважають покровителем загублених речей та зцілення хворих. Також його вважають покровителем подружніх пар. Святого Антонія зображують з немовлятком Ісусом на руках, а символом святого є лілія. Найвідоміші із його чудес були створені у місті Ріміні. Щоб заставити слухати свої проповіді, він промовив слово Боже до риб і вони підпливли до берега та, виставивши голови з води, уважно слухали його проповідь. Інше чудом було те як віл, якому три дні не давали їсти, відвернувся від запашного сіна, а підійшов до св. Антонія і став на коліна перед святою облаткою. Із ХІІІ століття відома релігійна традиція звертатися до святого для віднайдення загублених предметів та духовних цінностей.
Існують два повір’я про причини встановлення цієї фігури коло Підзамочка. Хоча, загалом, досить схожі одне до одного. Ось перше.
В кількасот метрах від місця встановлення фігури знаходилася будівля, котра із другої четверті ХІХ століття стане добре відома за межами краю. Тут розташується славнозвісне золототкане виробництво. А на початку ХІХ століття тут розташовувався паперовий млин – “папірня”, власниця якої жила у Кракові і лише два рази на рік її відвідувала. Під час одного з візитів на папірню, вона випадково загубила золотий перстень з коштовним каменем. Це був фамільний перстень, який передавався з покоління в покоління. Тому був для неї дорогий як пам’ять, а не як коштовна річ. Довго шукали цей перстень, але знайти не змогли. Так вона засмучена і поїхала додому не знайшовши персня. Навіть вдома не могла заспокоїтися – переживала за пропажею і почала молитися до св. Антонія. Через якийсь час цей перстень знайшов робітник, який працював на папірні. Про цю радісну подію дали звістку господині в Краків. Та приїхала на радощах на честь св. Антонія поставила фігуру, яка стоїть і до нині. Незабаром папірню продала і більше сюди не поверталась.
Друге повір’я описане в книзі М. Станкевича “Бучач та околиці”.
Граф Потоцький в оточенні багатьох гостей любив розважатися на ріці неподалік паперового млина. Якось одна із панянок, плаваючи в човні, впустила у воду коштовний перстень. Слугам негайно наказали розшукати його, пообіцявши велику винагороду тому хто його знайде. Десятки плавців обнишпорили кожен камінчик під водою, решетами просіювали пісок, але все марно. Перстень зник. У відчаї панянка почала ревно молитися до святого Антонія, і сталося чудо – коштовність знайшлася… на дні човна. Всі були вражені незвичайним випадком. А Граф доручив спорудити пам’ятник святому на березі Стрипи.
Останніми роками жінки з Нагірянки доглядали територію та фігуру, багато разів покривали фарбою, що завдало їй пошкоджень. Пам’ятник св. Антонію на західній околиці села. Світлина Миколи Василечка.
В реставраційну майстерню фігуру святого привезли місцеві жителі за ініціативи п.Романа.
«Це унікальний приклад, коли ініціативу щодо реставрації виявила сама громада, не державні органи, які повинні дбати про збереження культурної спадщини. Це дуже важливий прецедент, який свідчить, що спадщина не належить комусь, а належить громаді. Так є у цілому світі. Держава не перешкоджала у цьому процесі», – розповів Олег Рибчинський. Фігура була дуже понищена. Реставрація цієї пам’ятки – це дипломна робота студентки Катерини Плахотнюк. Студентка працювала над скульптурою п’ять місяців.
«Тішуся, що вдалося переконати їх не лише реставрувати саму скульптуру, але й базу, стан якої був дуже поганим. Вона розсипалася на кілька частин – наслідок впливу різних факторів. Нам таки вдалося переконати людей, що слід реставрувати усе в комплексі. Хоча на це пішло близько п’яти місяців, відтак, люди привезли пам’ятку з Бучача до Львова. Впродовж кількох місяців тривала реставрацію», – сказав Олег Рибчинський. Він наголосив, що в процесі реставрації виявили багато цікавих фактів. «Було віднайдено імена фундаторів, чиїм коштом і поставили фігуру Святого Антонія. Власне, довкола цього були різні легенди, але виявилося, що всі вони – вигадка. На постаменті чітко видно імена меценатів – Франц Родаковський та Валєнтей Жолєцкій. Це були два мешканці колишнього села Підзамочок, що біля Бучача. (с. Підзамочок Бучацького району Тернопільської області )», – сказав Олег Рибчинський.
Окрім того, реставратори виявили, що хибним було і датування скульптури Святого Антонія.
«Тепер змінено датування пам’ятки, адже вдалося чітко визначити, що фігура зроблена у 1829 році, а не у 1809, як вважали до цього. На жаль, автора визначити не вдалося з тих причин, що нема підпису. Скульптура була замальована фарбою різних кольорів у 10 шарів і це спричинило до сильного осипання каменю, бо камінь не міг дихати та віддавати вологу. Фарба вкрила камінь щільною плівкою. Також було втрачено кілька важливих деталей, які перешкоджали сприйняттю пластики. Тепер скульптура повністю відреставрована та законсервована», – сказав Олег Рибчинський.
А 16 липня цього року коло фігури багаточисельно зібралися люди з Підзамочка, Бучача на освячення відреставрованої фігури Св.Антонія.
Освячення та молебень проводили о. Петро Жук, ректор Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ та о.Володимир Гнилиця з Прокатедрального собору Благовіщення Пресвятої Богородиці м. Бучач.
На закінчення семінаристи в честь освячення фігури дали невеличкий концерт.
Потрібно сказати, що всі фінансові витрати пов’язані з реставрацією, транспортуванням фігури та відновлення фундаменту і тумби взяли на себе дві родини, які не бажають себе розкривати і зробили це на славу Божу. Долучилися до справи і різні люди з добровільними пожертвами. Хоча фігуру встановили, але роботи по благоустрою території ще не завершені і меценати були б раді фінансовій допомозі чи працею.
