У селі Білокриниця Тернопільської області поховали прес-секретаря сектора “С”, капітан-лейтенанта Дмитра Лабуткіна.
Як розповів “Сегодня” заступник керівника штабу військової операції в Донецькій і Луганській областях полковник Валентин Федичев, Дмитро працював у Дебальцеве, як військовий кореспондент. “От уявіть собі ситуацію: у Мінську йдуть переговори. Російська сторона звинувачує українських представників, що Дебальцеве більше не є українською територією, що місто оточене і сьогодні-завтра впаде. Тому ми, в числі кількох офіцерів, отримали команду висунутися в Дебальцеве, зробити фотознімки на тлі відомих місць, пам’ятників, державних та відомчих будівель, довести, що там є і охороняються українські державні прапори. Після цього наші офіцери, разом з фотознімками, повинні були відправитися до Києва для бесіди з дипломатами – учасниками Мінських переговорів “, – розповідає він .
На думку полковника Федичева, місія була гранично небезпечною, оскільки до цього часу у місті перебували диверсійні групи противника, а також велися постійні обстріли з мінометів в бік штабу військових і 128- гірсько-піхотної бригади. “Прийшов БТР, ми завантажилися туди разом з офіцерами, в тому числі, і Дмитром Лабуткіна. Поїхали в Дебальцеве. Місто палало. Діма під вогнем провів фотозйомку і ми під обстрілами противника повернулися в штаб сектора” С “”, – говорить Валентин Миколайович.
Після цього, за словами полковника, вночі була сформована колона, яка повинні була вивести поранених на “велику землю”, в напрямку Артемівська.
“Наші офіцери з фотодокументами, повинні були відправитися в складі цієї колони, а потім літаком до Києва. До цього часу траса біля Логвинове, між Луганським і Дебальцеве, вже контролювалася бойовиками. Ми вирішили, що колона українських військових на БТР буде прориватися, північніше, по грунтовій дорозі. На жаль, ми не знали, що ця дорога теж перехоплена диверсантами. Тому, наші бронетранспортери потрапили в засідку, був короткий бій, частина наших військових зуміла піти і закріпитися на нових опорних пунктах. Бронетранспортер, в якому знаходився Дмитро, мабуть , був підбитий з гранатомета. Він загинув, ледве встигнувши вискочити з палаючої машини “, – говорить полковник.
Дмитро, за твердженням Федичева, зробив все, щоб під час мінських переговорів Україна довела, що наші збройні сили здатні протистояти російському агресору. “За цей доказ він поклав своє життя. Це гідний офіцер. Всі фотографії, які робив Дмитро, були доставлені до Києва до дипломатів іншим шляхом. Це про нього слова пісні про військові кореспондентах часів другої світової:” Вип’ємо за перемогу, за мою газету, а не пощастить, мій дорогий, хтось почує, хто-небудь напише, хто-небудь згадає нас з тобою “, – згадує полковник.
Нагадаємо, Дмитро Лабуткіна, якому в грудні цього року могло виповнитися 29 років, закінчив Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету “Львівська політехніка”. Проходив службу в Севастополі. Навесні 2014, після окупації Криму російськими військами, виїхав з Криму до Одеси.
21 січня Дмитро прибув до Краматорська і поїхав на передову в якості журналіста. Зник журналіст 16 лютого 2015 в районі Дебальцево. 19 лютого бойовики направили дружині Дмитра відео з записом з місця бою уздовж залізничної колії, де були тіла загиблих поруч з розбитим БТРом. Пізніше інформацію про смерть кореспондента підтвердила волонтер “Офіцерського корпусу” Алла Борисенко.
20 березня 2015 в Дніпропетровському морзі підтвердили, що одне з тіл загиблих українських військових доставлених з Дебальцеве належить Дмитру. Зустрічали Героя 24 березня в Кременці, похорони відбулися в рідному селі його батьків. У офіцера залишилися дружина і дочка.
