Головна Суспільство Чому волонтерство шкодить дітям, які перебувають в інтернатах

Чому волонтерство шкодить дітям, які перебувають в інтернатах

Зазвичай, волонтерство видається доброю і благородною справою. Тим паче , коли мова йде про допомогу дітям в інтернатах, які часто позбавлені любові та уваги. Ти віддаєш свій час потребуючим дітям, нічого не вимагаючи на взаєм. Проте не все так просто. Про «підводні течії» волонтерства в інтернатних закладах розповідаємо нижче.

Часто-густо церкви в США збирають кошти на те, щоб їх члени могли поїхати, за кордон (наприклад, до Уганди) і стати волонтером у притулку, з яким вони співпрацюють. Повернувшись до дому вони показують фотографії членів церкви з дітьми і суспільство схвалює їх роботу, розповідає видання Words in the Bucket. Такий сценарій волонтерської діяльності типовий для багатьох релігійних чи філантропських організацій. У багатьох випадках волонтеру не потрібні ніякі попередні навички для участі у таких проектах.

Як вже зазначалося, переважна більшість дітей, що живуть в закладах інституційного догляду і виховання у всьому світі, не є сиротами. Як правило, це діти з бідних сімей. Дослідження, проведені такими відомими мережевими організаціями як Better Care Network і Save the Children, підтверджують, що бідність є основною причиною, через яку діти потрапляють до інтернатів, оскільки батьки прагнуть поліпшити матеріальні умови проживання для своїх дітей і забезпечити доступ до освітніх та медичних послуг.

Відомо чимало випадків, коли інтернатні заклади фактично працюють для забезпечення діяльності сфери так званого «сирітського туризму». Вони діють як отримуючи вигоду від іноземців, які жертвують їм кошти і працюють там волонтерами. Так за даними організації Save the Children, для задоволення попиту так званих «волонтерів-туристів» у багатьох випадках керівники інтернатних закладів забирають дітей у батьків, переконавши їх, що там їхнім дітям буде краще.

Відірвані від батьків і опікунів, маленькі діти швидко звикають або навіть прив’язуються до волонтерів і можуть відчувати себе покинутими, коли ті йдуть. За даними ЮНІСЕФ, без суворої перевірки волонтерів та персоналу інтернатних закладів діти, що ростуть в них, також стають об’єктами сексуальної експлуатації та наруги. Діти в інтернатних закладах часто змушені виконувати певні дії, щоб догодити донорам. Іноді дітей навмисно тримають в поганих умовах, щоб викликати співчуття у «туристів» і отримати більше грошей для власників.

Особливий недолік інтернатної форми виховання полягає у тому, що діти в них позбавлені приватності й індивідуального піклування і догляду у залежності від своїх особливостей. Персонал інтернатів, як правило, працює за змінним принципом. Інтернатні заклади часто відвідують різні люди, донори, волонтери, інші відвідувачі. В результаті діти, які ростуть в таких закладах, часто мають проблеми з формуванням і підтриманням стосунків у дорослому житті.

Світова практика говорить, що інтернатні заклади потрібно використовувати лише тоді, коли немає інших варіантів влаштування дітей до сімейних форм. Причому це стосується усіх без виключення інтернатів. Навіть коли вони є сумлінними організаціями з передовим досвідом та гарним матеріально-технічним забезпеченням. Крім того, слід зазначити, що інтернатні заклади є дорогим і неефективним способом боротьби з бідністю. Наприклад, дослідження, проведене Better Care Network, показало, що догляд дитини в інтернатних закладах є ніж у сім’ї.

Директор організації «Міжнародний захист прав людей-інвалідів» Лорі Ейгерн в інтерв’ю «Голосу Америки» говорить, що так званий «сирітський туризм» також поширений і в Україні: “Незнайомі люди приходять в дитячі будинки, до дітей, які вже мають проблеми з прив’язаністю і емоційним розвитком. Як правило, вони платять, щоб бути волонтерами. Дитячий будинок отримує частину грошей, ще частину грошей отримує «агент», який це влаштовує”. За її словами, волонтери часто мають найкращі наміри, але у результаті вони шкодять дитині. Тому правозахисниця радить не допомагати інтернатним закладам.

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Модернізація системи соціальної підтримки населення України», який реалізується Міністерством соціальної політики згідно з Угодою про позику між Україною та Світовим банком.

Упродовж 2019 – 2020 рр. консорціумом організацій у складі Oxford Policy Management Limited (Велика Британія), Міжнародної благодійної організації «Партнерство «Кожній дитині» Україна, COC Кіндердорф Інтернешнл та Українського фонду «Благополуччя дітей» будуть надаватися консультаційні послуги з розробки та впровадження Регіонального плану стосовно збільшення обсягів надання послуг з догляду на сімейній основі (реформування інтернатних закладів для дітей) у Тернопільській області.

Ситуація в Тернопільській області є мікромоделлю масштабної проблеми інституційного догляду дітей по всій Україні. В області проживають майже 200 тисяч дітей. Серед них 4,6 тисячі – це діти з інвалідністю, а понад тисяча – діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування. Станом на початок 2019 року в Тернопільській області діє 19 закладів інституційного догляду і виховання, в яких цілодобово перебувало 1248 дітей, з яких 90% мають батьків, котрі не позбавлені батьківських прав.

Численні наукові дослідження щодо раннього розвитку дітей вказують на те, що перебування дітей до 3-х років в інтернатних закладах навіть відносно короткий проміжок часу може негативно вплинути на їхній розвиток та поведінку в дорослому віці.

Відповідно до Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки, основною метою реформи є зміна системи інституційного догляду та виховання дітей на систему, яка забезпечує догляд і виховання дитини в сімейному або наближеному до сімейного середовищі. Досягнення мети можливе через розвиток соціальних послуг підтримки сімей з дітьми у складних життєвих обставинах і запобігання необхідності влаштування дітей до інтернатних закладів, активізацію подальшого розвитку альтернативних сімейних форм влаштування для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки та безпосередню трансформацію інтернатних закладів і створення на їх базі нових послуг для громади.