Головна Суспільство Від Лоз до Хмелівки: Великодній кошик на мапі Тернопілля

Від Лоз до Хмелівки: Великодній кошик на мапі Тернопілля

Відомий краєзнавець, журналіст, енциклопедист Віктор Уніят опублікував власне дослідження топонімів, Тернопільщини пов’язаних із циклом великодніх свят.

Посвятили ми лозу (села Лози – Збаразького, Лозівка – Підволочиського і Теребовлянського, Лозова – Тернопільського, хутори Боськи поблизу с. Біла Чортківського і Дерилози біля с. Городниця Гусятинського районів) на Вербну неділю (села Вербів – Бережанського і Підгаєцького, Вербовець – Лановецького, Вербівці – Теребовлянського), посвяченою лозою привітали родину звісткою про Великдень, побажали всім здоров’я і поставили на видному місці – хай береже оселю цілий рік.
Аби Великдень був справжнім святом для душі, а не для тіла, – ідемо за Божим благословенням (і за прощенням) до села Божиків Бережанського району. А отримавши його, повертаємося до земних клопотів. Оскільки в селах лози багато, то яку не використали на посвячення, вибрали найкращу, аби сплести з неї великодній кошик. Хто плести не вміє, мусить його купити, а для цього потрібні гроші. Гривень, які є на хуторі Гриваки, поблизу с. Шпиколоси Кремнецького району може не вистачити, тому мусимо завітати на хутір Бакси у с. Крижі Кременецького району, а потім, щоб придбати кошик – у с. Кошилівці Заліщицького району.
Що ж, кошик є, тепер треба скласти для освячення всі традиційні продукти до великоднього столу. У кошику мають бути сир (с. Сировари Зборівського району) і масло (хутір Масольщина поблизу с. Старий Вишнівець Збаразького району). Але щоб мати сир і масло, спочатку потрібно купити молоко на хуторі Корованець поблизу с. Котюжини Збаразького району, також корови можуть бути і на хуторі Худобина поблизу с. Біла Чортківського району.
Звичайно, у великодньому кошику має бути паска. Тож вирушаємо за борошном у села Млиниська (Теребовлянського), Млинівці (Зборівського і Кременецького) і Млинки (Бучацького) районів. Отож, борошно придбали, просіяли на хуторі Мукосіївка поблизу с. Мала Білка на Лановеччині, але тепер потрібно обережно їхати, обминати хутір Мукоїди поблизу Малого Кунинця Збаразького району, аби там провізію не з’їли.
А який же Великдень без яєць? На хутори Когутівка, поблизу сіл Бурядківці Борщівського і Залав’є Теребовлянського районів їхати не будемо, візьмемо яйця у с. Курники Тернопільського району. Якщо там не буде, бо вже розібрали, то завітаємо у с. Іванчани Збаразького району, до якого у 1953 році приєднали с. Курники (Зарічне), або ж на хутір Курячий поблизу с. Тростянці Монастириського району.
Отже, маємо вже сир, масло, паску і зварені яйця. Тепер їх потрібно розписати. А де? Прямуємо в с. Писарівка, що на Бережанщині.
Ще нам до великоднього кошика потрібен хрін, щоб не чіплялися всякі хвороби. Здається, росте він у кожному населеному пункті, але назва зустрічається лише одна – колись у східній частині с. Зарубинці Збаразького району був хутір Хрони.
Також важливо не забути покласти до кошика кільце ковбаски і шиночки. Для цього їдемо у села Свинюхи (нині Очеретне) Кременецького, Поросячка (приєднане до с. Нагоряни) Заліщицького районів. Правда, ще можна до великоднього столу докупити сала і зробити це в с. Салівка (нині приєднане до с. Ягільниця Чортківського району), або на однойменному хуторі Салівка поблизу с. Прошова Тернопільського району. Але ж м’ясця ніхто сирим їсти не буде. Тому зробити з нього смачну ковбаску, чи закоптити можна у славному місті Копичинці Гусятинського району. А щоб м’ясні страви добре смакували, не забудьмо про сіль, яку ми придбали у с. Солоне Заліщицького району. Ну і наостанок кладемо у кошик свічку, яку придбали на восковій фабриці у Кабарівцях Зборівського району чи на зводі в Почаєві, які функціонували у 19 столітті.
Отже, великодній кошик зібрали, накриваємо його вишитим рушником і… до Великодня готові.
Зранку у Дзвенигороді Борщівського і Звенигороді Бучацького районів весело задзвонять дзвони і сповістять: «Христос воскрес!».
P.S.
Та ні, дещо таки забули. Бо які ж свята без спиртного, тож заїдемо до хуторів Ґуральня, які були поблизу багатьох сіл нашого краю, або на хутори Біла Корчма, Чорна Корчма, Зелена Корчма, Червона Корчма, – але ж кажуть самогон там гнали добрий, що відразу наступало Гуляйполе – з цих 5-х хуторів утворилося село Гори-Стрийовецькі на Збражчині. Можна й придбати й «чемерґес» на хутір Чемерівка. Хочете випити чогось вишуканішого? Їдемо по «зубрівку» у с. Зубрець Бучацького району. Буває, що горілки замало, тоді її можна конфіскувати (бо з тих уже досить) на хуторі Синяки поблизу с. Крижі Кременецького району. А вже про те, що було з нами наступного дня у селі Хмелиська Підволочиського району, оповідати не будемо, самі знаєте…

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here