Як рейдерські «щуки» захопили ставок в Озерній

“У нашій державі підприємцю не дадуть нормально працювати, а ще як побачать, що у тебе щось вдається, загризуть, як голодна щука”, — обурюється Дмитро Беззубко, який десять років тримає ставок у селі Озерна Зборівського району. Ось уже три тижні чоловік не може підступити до свого господарства, бо група місцевих чоловіків на чолі з кількома “ділками” захопили став і запроваджують свої правила. Та поки там безлад: ніхто не зважає на визначені межі для риболовлі — з вудками й сітками, і це в час нересту (!), хапуги розбрелися по усій водоймі, на берегах замість звичної там чистоти — сміття, та найгірше — страждає риба, бо не отримує належного догляду та харчування, Дмитро Йосипович не з тих, що ідуть “стінка на стінку”. Він вирішив цивілізовано боротися з рейдерами і звернувся за захистом своїх прав до прокуратури. 

«У нього труп на подвір’ї…»
Близько 6 години ранку 30 квітня кілька агресивно налаштованих односельців напали на підприємця біля його господарських будівель і вимагали впустити на подвір’я. Лаялись, ламали ворота, розтрощили місток, а потім “прикрилися” перевіркою начальника головного управління “Тернопільдержрибохорони” Григорія Розізнаного, який терміново прибув на їхнє “запрошення”.
— Намагалися знайти порушення в утриманні ставу, щоб відсторонити від роботи, два тижні стежили за мною, — розповідає Дмитро Йосипович. — Коли побачили, що я зняв чужі (може, й їхні!) браконьєрські сітки, — озвіріли і звинуватили мене у… незаконному вилові риби. “У нього труп на подвір’ї!” — кричали, бо гадали, що маю там тонну-дві риби. Нишпорили у кожному куточку, проте нічого, крім десятка рибин та кількох непридатних до використання сіток, не знайшли.
Десять років в орендаря ставу не виникало проблем ні з місцевими мешканцями, ні з органами влади. Усе почалося, коли хтось із ласих ділків довідався про завершення угоди оренди на земельну ділянку, на якій розташоване рибне господарство. Їх давно “шкрябала” жаба, а тепер буквально задушила. Подейкують, що на став кинули оком ще й два районні високопосадовці, на догоду яким нахабні озерянці пішли на рейдерське захоплення.
— Одна справа, якби громада висловила недовіру, то я б однозначно вступився, але не дають працювати лише п’ятнадцять зацікавлених осіб, — каже підприємець. — Вони зовсім не рахуються із законами — захопили готове і вважають себе господарями. До того ж, у разі недовіри, мене мали б повідомити за півроку, щоб я забрав своє майно, рибу, бо ж за цей час я вклав у господарство півмільйона гривень.
Потрапив
у бюрократичну «сітку»
Під час інциденту пан Беззубко викликав міліцію, повідомив сільського голову, а цими днями звернувся до обласної прокуратури із заявою про вчинення кримінальних правопорушень мешканцями Озерної, передбачених двома статтями Кримінального кодексу: 186 — грабіж, та 206 — протидія законній господарській діяльності. Односельці викрали в підприємця металевий човен вартістю 5 тис. гривень, рибальські сітки вартістю 1,5 тис. гривень та інший реманент, а згодом почали стихійний вилов риби, завдавши збитків на суму 100-150 тис. гривень.
— У 2001 році я взяв колишній колгоспний ставок у занедбаному стані — напівспущений, зарослий вербами та очеретом, тому довелося кілька років добряче потрудитися, аби зробити з нього “лялечку”, — розповідає Дмитро Йосипович. — 24 березня 2003-го уклав договір оренди з сільською радою на десять років для ведення на ставі рибного господарства на основі платного користування земельною ділянкою. Недавно термін завершився. До червня цього року у мене ще діє договір оренди на водні ресурси. Вирішуючи питання продовження оренди, я потрапив у бюрократичну “сітку”, з якої годі вибратися. Виявляється, за цей час став вивели “за межі села”, хоча раніше він був у підпорядкуванні сільської ради. Довелося оббивати пороги у районі. Голова райдержадміністрації підписав розпорядження на продовження договору оренди, проте спеціальна комісія відмовила, оскільки затребувала документи на водні споруди, а потім ще й заговорила про аукціон. Я виготовив усю документацію, але на останньому етапі справа “залягла” у реєстраційній службі, бо ця новостворена структура не знає, як зареєструвати став. Дотепер тягнеться оформлення, але це не означає, що я не орендар ставу, адже, як зазначено у Законі України “Про оренду земель”, якщо договір не був розірваний, то він автоматично продовжує дію.
Ставок годує пів-Озерної
— Гріхом було б дорікати Дмитрові Беззубку, бо ж він годує рибою усе село, — кажуть місцеві мешканці. — Так би й висох став, якби він не доклав своїх рук і грошей. Дозволяє односельцям безкоштовно ловити рибу на одну вудочку, є такі, що за сезон навіть по кілька тисяч гривень заробляють з рибальства. То що ще хотіти?..
У ставі площею 47 га підприємець за час господарювання провів п’ять зариблень, наповнив водойму різними видами риби, укріпив береги, прокопав трикілометровий рів для надходження протічної води, насадив акації та берізки, які створили ще більший затишок.
— Дехто з “рейдерів” хотів би ловити рибу мішками, але ось допомогти ніхто ні разу не зголосився, — каже Дмитро Йосипович. — Їм не подобається, що я не допускаю браконьєрства, роблю зауваження, коли залишають після себе сміття, чи вимагаю плату, якщо хтось кидає спінінги. “Уяви: приходжу у твій магазин і набираю собі кошик всяких продуктів, а платити не хочу! Те ж саме зі ставом: риба — то мій товар”, — пояснював одному.
В Озернянському ставі рибалки ловлять понад десятикілограмові коропи, білі амури, товстолоби, карасі. Росте риба по два-три роки і довше, підприємець не дозволяє собі застосовувати популярні нині біокорми, від яких риба росте, мов на дріжджах.
— Я хотів довести, що все село, а не кілька браконьєрів, можуть користати зі ставу і довів це! — наголошує Дмитро Йосипович. — Люди у мене замовляють рибу на весілля, гостини, бо не кожен має змогу купити готову фаршировану рибину у кафе за 120-150 гривень. У мене можна за ці гроші придбати 15 штук! І ціни я ніколи не “гнав”: якщо на базарі риба коштувала 18 гривень, то у мене — 14, восени навіть 12. Уже традиційно щосуботи розвожу рибу по вулицях — люди замовляють по кілька кілограмів. Інвалідам, убогим літнім людям даю рибу безкоштовно. Своїх точок на ринку не маю, торгую лише на сільськогосподарських ярмарках у Тернополі. Так, мене усі бабусі знають на “П’ятачку”, що на “Дружбі”, бо завжди продаю дешевше.
Дмитро Беззубко каже, що найбільше нині хвилюється, аби у ставі не загинула риба, бо ж ніхто наразі не контролює ситуацію на водоймі, а його туди не підпускають.
— Не дай, Боже, не надійде вода до ставу, риба опиниться без кисню і загине, — бідкається підприємець. — За рибою треба доглядати, а не тільки закидати вудочки та сітки. Запитую у чиновників: а хто буде відповідати, якщо раптом щось станеться на ставі? Вони відказують: “Ти!” Виходить, ставок відібрали, а відповідальність — за мною?!