Алкоголь? В Тернополі? Вночі? Без проблем….




алкогольЗаборона продавати алкоголь вночі справді діє? Ви пройдіться по центральних нічниках, – звернувся в редакцію телефоном тернополянин Віктор Семага. – Коли тільки прийняли, думав: “Молодці, нарешті порядок буде і менше п’яної швалі..”. Помилився.




Чоловік вважає, що міська влада таке рішення прийняла для своєї реклами, а ще для того аби видавати “неофіційні” дозволи за певну “подяку”.

Подібні скарги ми отримували й раніше. Найбільше порушень – саме в центральних магазинах, переконують тернополяни. Назвали люди й найпопулярніший серед них, де продавці ніколи не відмовляються продати алкоголь. Туди везуть чи не усі таксисти міста, а черга – довга майже всю ніч.

“Скільки народу!”. Рейд розпочинаємо в 22.45 з вулиці Острозького. Із журналістами – й незалежний свідок.

– Ні, ні пива не продам і ніякого алкоголю, – каже продавець з цілодобового магазинчику навпроти філармонії. – То ж заборонено.

До слова, під час одного з наших попередніх рейдів в цьому магазинчику горілку нам таки продали. Можливо, після того як “попалили”, працюють чесно. Мандруємо до “нічника” з зупинки на куті вулиць Збаразької-Галицької. Там також просимо пиво.

 

– Не чіпайте холодильник, пива не продам. – відмовила жінка-продавець.

Тож, не отримавши бажаного, йдемо саме в той магазин, на який найбільше нарікали наші читачі. Він – у багатоповерховій будівлі, яка розташована за зупинкою громадського транспорту на території залізничного вокзалу. На годиннику – 23.20. Біля входу – кілька компаній молодих людей по четверо-шестеро. Вони голосно спілкуються. Дехто п’є пиво, хтось у руках тримає пляшки з горілкою. Заходимо в магазин та займаємо чергу в алкогольний відділ.

– Б..ть, скільки народу, – зауважує хлопець, який стоїть перед нами.

В черзі – чоловік десять. В магазин заходять все нові і нові покупці.

– Люди, можна я фляшку коньяку візьму і сигарет? – каже новоприбулий чоловік з вигляду 45 років. – Мене таксі чекає.

Однак своїми проханнями людей з черги він не розчулив.

– Мужик, та тут на всіх таксі чекає, – відповідає хтось із присутніх.

Тож чолов’яга мовчки займає місце. Перед нами тим часом залишається ще троє покупців. Спостерігаємо за тим, що купують, роздивляємося по сторонах. В очі кидається оголошення, прилаштоване біля алкогольної полиці: “Продаж алкоголю з 22 до 08 заборонено”. Але люди перед нами беруть дві пляшки горілки по 0,7 літра, літр пива, цигарки та чекушку коньяку. Ми теж придбали дві пляшки пива та шейк.

– Пиво беріть і мені дайте, проб’ю, – скеровує жінка-продавець. Проте чеку нам, як і іншим покупцям, не дає.

Коли виходимо з магазину, в черзі залишається 11 чоловік. У коридорі – ще четверо, а на вулиці – з десяток. Один з клієнтів біля алкогольного відділу самостійно стояти не може, опирається на поручні та похитується. До перехожих говорить англійською, проте в мові проскакують і вітчизняні мати. Ми ж йдемо на вулицю викликати міліцію, аби перевірити чи відреагує на злочин. Черговому називаємо ім’я, прізвище. Запитує черговий і адресу.

І блюють і б’ються. Поки чекаємо міліцію, є час ще раз озирнутися навкруги. На стіну будинку опирається рукою чоловік років сорока у світлому костюмі. У нього випала парасоля і він не може її підняти. Ще хвилина – і він починає блювати собі під ноги. Невдовзі чути якісь крики. Один із хлопців напідпитку, якого ми бачили біля магазину раніше, втікає від міліціонера лінійного відділу міліції. Обоє біжать вниз вулицею Б. Хмельницького. Через кілька хвилин правоохоронець та затриманий повертаються назад. Хлопець, похитуючись, не соромиться казати людям в формі, те, що про них думає. Міліціонер веде хлопця за руку у напрямку міліціейського відділку на вокзалі. Дорогою до них приєднуються ще двоє чоловіків у формі. Крики, матюки та навіть бійки, в чому ми переконались, тут не рідкість.

За півгодини приїхали правоохоронці, яких мивикликали – один у формі, двоє в цивільному. Вони йдуть в магазин. Ми – за ними. Міліціонери стають поряд із чергою, але торгівля триває. Жінка-продавець їх ніби не помічає. Дочекавшись поки підходи до продавця звільняться, міліціонери представляються, питають чому магазин порушує закон, просять документи.

– Ви хто такі? – обурюється продавець. – Чого я вам маю щось показувати? Ви шо, якусь перевірку проводите чи що?

Ті пояснюють, що приїхали через виклик, наполягають на ознайомленні з документами.

– Так, все! У черзі можете не стояти, – підійшла продавець з іншого відділу. – Прийдете в восьмій ранку.

Всіх людей продавці попросили вийти. Деякі з покупців на виході лаялися до міліціонерів. Правоохоронці залишаються всередині ще хвилин двадцять.

Після від’їзду міліціонерів ще раз заходимо в магазин. Алкоголю вже не продають. Тож беремо таксі аби їхати додому.

„Я маю, якщо треба…”. – А шо, може хотіли алкоголю купити? Не купите. Нині в місті якийсь рейд, – каже таксист. – Я шойно людей по цілому місті возив. У всіх точках, де продавали, не продають. Завіз їх у бар, а там за фляшку 80 гривень хотіли. То я до сина заїхав, взяв дві в нього. Одну їм продав дешевше – за 60 гривень. А другу маю тут, якшо треба…

Дякуємо “продавцю” і відмовляємось. Дорогою ділимось припущеннями, чому всі точки закриті.

– Варіантів небагато. Або підприємці між собою зв’язок тримають, або, можливо, після дзвінка в міліцію правоохоронці тих, кого “кришують”, попередили, – зауважує один із учасників експерименту. – Або просто співпало…

Добре чи погано те, що діє заборона на продаж алкоголю вночі – вирішувати не нам. Тернополяни на цю тему дискутують і на форумах і на нашому сайті. Прихильників заборони, до слова, більше. Пропонуємо тернополянам проявляти громадянську свідомість та повідомляти правоохоронців про факти продажу алкоголю у нічний час. Правоохоронців ж просимо ретельніше звертати увагу на заклади, які продають алкоголь вночі.“20 хвилин”




Категорії: Тернопіль

Теги:

Залишити коментар

Вашу адресу електронної пошти не буде опубліковано.

%d блогерам подобається це: