Арабська весна
Події на Близькому Сході, що почалися в 2011 році, можуть стати переломним моментом політичного розвитку всього століття. Регіон, ще недавно здавався «сплячим» і повністю контролюється військовими і теократичною елітами, прийшов в рух. В результаті – крах відразу декількох несхожих один на одного режимів у Єгипті, Тунісі, Лівії і Ємені. Нервує і сирійська диктатура. Площа Тахрір у Каїрі стала новим символом народних виступів – майже так само, як український Майдан 2004 року. Але, як і у випадку з «помаранчевою революцією», вельми непросто передбачити наслідки відбулися народних виступів. Єдиною країною, в якій після повалення влади вже пройшли вільні вибори, виявився Туніс – і тепер спостерігачі намагаються зрозуміти, чи зможуть перемогли на цих виборах ісламісти зберегти світський характер туніського суспільства. Ситуація в Єгипті виглядає ще більш невизначеною: тут народним виступом скористалася армія, відтіснивши від влади клан президента Хосні Мубарака – вихідця з генералітету, який спробував замінити військове правління сімейним. Але популярність військових слабшає, населення вимагає вільних виборів, а генерали не хочуть відмовлятися від привілеїв, отриманих армією після захоплення нею влади в 1952 році. Проте це ще не криза в порівнянні з Лівією, де диктатор Муаммар Каддафі фактично знищив зачатки не тільки політичної структури, але й самої держави, перетворивши країну на конгломерат племінних інтересів. Невизначеною виглядає і ситуація в Ємені, президент якого погодився піти у відставку після кількох місяців протистояння в Сирії. Кажуть про «мусульманському тренді», вже проявилася і в Тунісі, і в Марокко, де ісламісти також перемогли на парламентських виборах. Майбутній рік покаже, як далеко готові зайти ісламські партії.
Криза довіри в Європі
Європейський союз пережив у 2011-му один з найскладніших періодів у своїй історії. І цей час аж ніяк не завершено, так що 2012 рік обіцяє відповісти на питання, якою буде конфігурація європейської єдності і доведеться щось міняти в суті відносин на континенті. Дискусії про це розпочалися вже сьогодні, коли виявилося, що європейські локомотиви – Німеччина і Франція – повинні занадто багато платити за оздоровлення економік неблагополучних країн Європи. Греція, Португалія, Іспанія, Ірландія, а до кінця року ще й Італія з Угорщиною опинилися в зоні цього ризику. Масові демонстрації проти скорочення соціальних виплат, падіння урядів (у відставку довелося піти навіть «непотоплюваного» італійському прем’єру Сильвіо Берлусконі), сумнів в тому, що виділяється допомога виявиться ефективною, побоювання щодо долі євро – все це аж ніяк не сприяє знаходженню шляхів виходу з європейської кризи . Поки що пожежа «гаситься» фінансовими вливаннями, але завтра можуть знадобитися вже структурні зміни.
Російська рокіровка
Очікування можливих змін у політичному житті Росії після закінчення першого терміну повноважень президента Дмитра Медведєва змінилися апатією після того, як на з’їзді «Єдиної Росії» Медведєв і прем’єр-міністр Володимир Путін оголосили про рокіровку, яка відбудеться в наступному році: Путін буде балотуватися на пост президента від правлячої партії (ніхто не сумнівається, що він буде обраний, в Росії самі вибори – формальність), а Медведєв стане прем’єр-міністром. Розуміння, що змін не буде, призвело до емоційної реакції навіть у чиновницькому середовищі: віце-прем’єру і міністру фінансів Олексію Кудріну, якому активно пророкували прем’єрське крісло при новому президенті Путіні, довелося залишити свій пост після публічної перепалки з поки ще президентом РФ Медведєвим. Ігнорування громадських настроїв продовжить ерозію російського режиму, чиї можливості забезпечити соціальну стабільність зменшуються з кожним роком, незважаючи на відносно високі нафтові ціни.
Пострадянський авторитаризм
Через 20 років після краху Радянського Союзу не тільки Росія виявилося країною, авторитарні тенденції в управлінні якої не залишають перспектив на майбутнє. Президент Білорусі Олександр Лукашенко був обраний на черговий термін після 18 років правління – і жорстоко розігнав переконаних у фальсифікації виборів співвітчизників. Знову був обраний президентом Казахстану беззмінний правитель цієї країни Нурсултан Назарбаєв. Наприкінці року російський прем’єр Володимир Путін запропонував створити Євразійський союз – об’єднання, здатне стати знаряддям захисту авторитарних режимів від їх власних народів. Ініціатори його створення не приховують бажання бачити в ньому Україна, тенденції розвитку якої також придбали чітко виражений авторитарний відтінок.
Талант Стіва Джобса
Кончина творця знаменитої компанії Apple, нагадала, що навіть у наш час високих технологій і штучного розуму особистісні якості, талант і вміння бачити майбутнє залишаються визначальними рисами, пов’язаними з розвитком людської цивілізації. Джобс вже за життя був культовою фігурою для багатьох своїх сучасників, здебільшого молодих, які не визнають жодних авторитетів. Його смерть викликала реакцію в усьому світі, змусивши замислитися, чи зможе компанія Джобса, ще недавно задавала тренди на комп’ютерному ринку, залишатися так само несподівано сміливою.
За матеріалами Контракти
