Днями Бучаччину відвідала делегація української діаспори в Сербії. Гості влаштували в районному будинку культури надзвичайно захоплюючий концерт українських пісень та танців.
До Бучача завітали нащадки галичан, котрі 125 років тому пішли шукати кращої долі у Боснії. Після Другої світової війни багато українських родин переселили в сербські міста Кулу та Вербас. Історики стверджують, що це переселення – комуністичний намір «перемішати» етнічних українців з іншими національностями цього краю, таким чином «братаючи» і «єднаючи» народи для підґрунтя нової загальної нації Югославії. Узагальнити українців не вдалося – через роки і покоління передавалася рідна культура і мова.
Тепер 5 тисяч українців Сербії мають 11 початкових шкіл де вивчається українська мова і звичаї, щомісяця виходить друком газета української громади «Рідне слово» та дитячий журнал «Соловейко»,є також і свій пісенно-танцювальний фестиваль «Калина», а також «Веселка» для дитячої творчості, діє шість культурних українських товариств та п’ять осередків «Просвіти»,працює Українська національна рада, українською мовою виходять програми на радіо та телебаченні. Також у 2006 році українська мова отримала статус офіційної у Сербії та Чорногорії, що може дати певні гарантії її збереження. Це насамперед стосується ЗМІ та викладання української у школах. Прямим доказом цього є те, що на сцену Бучацького районного будинку культури вийшли майже пів сотні людей різного віку, які народилися в Сербії, які ніколи до цього часу не бачили України, але які гордо звуть себе українцями, знають прабатьківську мову, традиції, пісні і танці. «Коріння наше тут – на Галичині: Тернопільщині. Івано-Франківщині та Львівщині!», – на початку концерту наголосила представниця українського товариства міста Вербаса, та запросила на сцену пана Славка Барановського, батько якого народився у селі Бариш. Чоловік розповів: -«Мій дідусь за австро-угорщини у пошуках кращого життя з малими дітьми поїхав колись до Боснії з Бариша, бо велася така агітація про тамтешній рівень життя, мовляв там плоти з ковбас. Реалії виявилися далекими від обіцянок. Дали трохи поля та лісу, але цього було недостатньо аби прогодувати багатодітні сім»ї переселенців. Вже по Другій Світовій війні, коли наші батьки перейшли на сербські землі, жити стало легше. Згодом ми почали домовлятися з руснаками, які вже жили тут понад сто років про об’єднання в якісь товариства, щоб мати можливість підтримувати свою культуру, щоб це товариство стало оберегом нашої свідомості. Товариство вирішили назвати «Карпати». Згодом ми спромоглися на дім в якому збиралося наше Товариство .За минулих 13 років через Товариство перейшло сотні членів, не тільки українців чи руснаків, але й інших народностей, які полюбили нашу пісню, наші танці і нашу мову. В рамках Товариства, від сезону до сезону, працює 10 секцій: літературна, секція декламаторів, етнографічна, танцювальна, хор, драмгурток, шахматисти, секція живопису, секція оркестру та співаків та організаційна секція».
Отож свої творчі надбання українське товариство Вербаса охоче демонструвало буча нам. Глядачі були вражені високим рівнем виконання і оркестрантів і співаків. А танцюристи ,під керівництвом хореографа Славка Микитишина перевершили всі сподівання – за танець гопак з усіма його складними елементами зал аплодував стоячи. Від всієї глядацької зали та Бучаччини загалом дорогих гостей привітав голова Бучацької районної ради Олег Михайлів: -« Я вдячний за ваш приїзд, я вдячний за те, що ви так любите Україну. Сьогодні від пана Славка Барановського ми почули ту мову, якою розмовляли колись у нас в Бучачі, в Бариші і по всій Галичині. Це наша мова, яку треба любити і пам’ятати. Я також хочу нагородити подякою Бучацької районної та міської рад, Бучацької адміністрації українську діаспору в Сербії. Ми завжди раді зустрічати вас в себе».
Також голова Бучацької районної ради Олег Михайлів подарував квіти найстаршій учасниці українського фольклорного ансамблю міста Вербаса та щиро подякував всім учасникам концерту.
Виявляється, що серед учасників є не тільки етнічні українці, але й серби, які вподобали собі наші співи і танці.
Цей візит став першим кроком до побратимства Бучача і Вербаса. Разом з українським Товариством прибув представник мерії Даріан Захоріанскі . Він спільно з міським головою Бучача Йосифом Мосціпаном обговорили деталі майбутньої угоди про партнерство. Пан Даріан передав вітання буча чанам від мера Вербаса Мілана Станимировича. Варто зазначити, що кошти на поїздку Українського Товариства в Україну виділила мерія Вербаса. Під час зустрічі українці Вербаса зазначили, що будуть раді вітати бучачан у себе.
Ярослава Шмига, buchachnews.com
