Ні роки шкільного навчання у комуністичні часи, ні служба в радянській армії, ні десятиліття роботи на високих посадах у столиці не зруйнували прищеплену йому батьками віру в Бога. З раннього дитинства щонеділі і свята Зеновій разом зі старшими членами великої родини Холоднюків у рідних Улашківцях прямував до храму Божого і в молитвах просив у Всевишнього здоров’я для рідних, щастя і добра Україні.
Минуло з того часу півстоліття. Тепер Зеновій Васильович сам глава дружної родини. Разом з дружиною Лесею виховав двох дітей, кожну вільну хвилину старається присвятити спілкуванню з онуками. А ще обов’язково знаходить час, аби відвідати своє рідне село, в міру своїх сил і можливостей допомогти землякам, помолитися біля власноруч спорудженої каплички.
Зеновій Холоднюк вважає, що віра в Бога допомагає людині віднайти спокій і надію на краще, звільнитися від важких думок. Бог – це любов, і людина, яка живе з Богом, несе в собі цю любов через усе життя.
Мабуть, саме любов до Бога і людей спонукала Зеновія Васильовича до того, щоб у рідних Улашківцях спорудити дві каплички. Завдяки землякові мешканці та гості села мають змогу помолитися біля фігури Матінки Божої, попросити у Пресвятої Діви Марії допомоги у справах та заступництва у непростих життєвих ситуаціях.
«Покинувши село, вирішив залишити в Улашківцях пам’ять про себе, – каже пан Зеновій. – Хоч село тепер зовсім не таке, що було в часи мого дитинства, я досі люблю свою малу батьківщину і добрих, щирих своїх односельців».
Уже майже двадцять років Зеновій Холоднюк також доглядає ще за однією каплицею в Улашківцях і вже чимало літ піклується також про капличку в невеличкому селі Гадинківці, що в Гусятинському районі. А на сусідній Хмельниччині завдяки пожертвам Зеновія Васильовича постала церква.
Уже коли пан Зеновій жив і працював у Києві, часто його шлях до рідного села пролягав через Івахнівці, що в Чемеровецькому районі. Запам’ятав це невеличке село, бо побачив, що у важкий для країни час там почали споруджувати церкву. Якось зауважив, що будівництво йде надто повільно, тож вирішив поцікавитися, в чому річ.
«Зупинився я в тому селі, знайшов священника, поговорив з людьми. З’ясувалося, що з фінансами у громади дуже сутужно. Вирішив, що допомагатиму», – згадує Зеновій Васильович той час.
Нині мешканці Івахнівців завдячують Зеновієві Холоднюку не тільки тим, що мають змогу молитися у новій церкві Успіння пресвятої Богородиці. У цьому селі цей жертводавець і меценат спорудив ще й капличку.
«Якщо б люди вірили в Бога, дотримувалися Його заповідей, то нині і в селі проблем було б менше, й долі людські складалися зовсім по-іншому», – пояснює Зеновій Васильович.
А зовсім нещодавно, у величне свято Різдва святого Івана Хрестителя, яке християни відзначають 7 липня, Зеновій Холоднюк, який балотується до Верховної Ради у 166-му виборчому окрузі (Гусятинський, Теребовлянський, Бучацький, Монастириський райони), отримав архієрейське благословення на добрі справи та перемогу.
Цього дня в рідному селі кандидата – Улашківцях – відбувся відпуст у монастирському храмі отців-василіан. У це святе місце, як і щороку, прибув Зеновій Холоднюк зі своєю родиною. Усе найкраще, що перейняв від батьків і земляків на малій батьківщині, Зеновій Холоднюк прагне передати своїм дітям і внукам.
