Чортківські чиновники розікрали 70 тисяч доларів, подарованих благодійником з Австралії?

загруженное-1У 2011 році на Чортківський комунальний краєзнавчий музей звалилося велике щастя — 74 тисячі австралійських доларів, або 598 тисяч гривень за тодішнім курсом. Дехто розгубився від щастя, дехто зблід від заздрощів, а в декого засвербіли руки — і почалося… Донині на чортківському музеї висить табличка «Ремонт». Коли він закінчиться — поки невідомо, пише Золота пектораль

Директор музею, відомий краєзнавець Яромир Чорпіта розповів, що понад 20 років листувався із мешканцем Австралії Данилом Горожанським. У 2011 році Яромирові Івановичу написала опікунка пана Данила. Повідомила, що той помер і заповів чортківському музею 74 тисячі доларів. Директор повважав за потрібне поставити до відома начальника відділу культури райдержадміністрації Галину Чайківську, адже ощасливлений заклад перебував у підпорядкуванні цього відділу.
Спершу музейники думали створити громадську раду, яка контролювала б витрати цих коштів. Радилися, телефонували навіть до Києва, але ніхто не міг нічого путнього порадити, бо чи не вперше в Україні манна небесна впала на музей. Однак тодішній голова райдержадміністрації Ярослав Стець і Галина Чайківська порадили перерахувати суму на спеціальний рахунок музею в казначействі. Яромир Іванович запевняє, що на нього чинили тиск, навіть лякали криміналом. Узяли, мовляв, за горло і возили, як гестапо.
Певна річ, шанованому науковцеві та ще й у такому поважному віці не хотілося плямувати свою репутацію криміналом. Тож Чорпіта не витримав тиску. Гроші опинилися в казначействі, а їхнім розпорядником стала місцева влада.
— Того ж року ми закупили вікна, двері, — пригадує науковий співробітник музею Ольга Чорпіта. — А восени прийшли бригади і почали дивитися, що до чого. Передусім робили заміну електропроводки. Працювали дві бригади електриків, дві — майстрів і один чоловік робив сходовий майданчик. Одна бригада хлопців, не одержавши плати, поїхала на будову до Києва. А недавно до нас приходив хлопчина, котрий уже рік не може дочекатися заробленого. Його тато загинув на заробітках, мамі потрібна операція, а грошей вибити не може.
Горе-ремонт триває майже три роки. Одна бригада стелила ламінат в одному залі, друга — в іншому. Хоча фахівці кажуть, що 245 квадратів приміщення дві бригади могли б відремонтувати за три місяці.
До ремонту в музеї було понад 12 тисяч експонатів, але не всі його пережили. Скільки втрачено — дасться чути згодом, коли все втрясеться. Люди порозбирали стенди, бо ж обіцялося все оновити. Досі на смітнику, між будівельним мотлохом, лежать оригінали старих світлин і… синьо-жовтий фанерний прапор. А чого було дріб’язкувати? Грошей — валом. І на прапор новий мусило вистачити…
Але ж ні. Освоїли з манни небесної майже 400 тисяч гривень, а 200 десь застрягли. З них 34 тисячі — борги, тож фактично на завершення ремонту залишається близько 170 тисяч. Але із січня цього року їхній розпорядник змінився. У зв’язку з тим, що Чортків став містом обласного підпорядкування, музей перейшов із-під крила районного відділу культури, туризму, національностей та релігії у підпорядкування міського. Новий начальник Володимир Довгань, оцінивши обсяг виконаних ремонтних робіт у музеї та їхню вартість, засумнівався, чи насправді одне відповідає другому. Директор музею звернувся в прокуратуру, вона доручила міліції провести перевірку. Міліція жодних порушень не виявила — і Володимир Атанасійович вдав, що заспокоївся. Він готовий завершити ремонт. Гарантує: щойно відділ культури отримає гроші, через місяць музей працюватиме.
Щодо купи будівельного сміття, то за його вивіз, якщо вірити акту, проплачено майже 3,5 тисячі гривень.

Ліля Костишин, “Вільне життя плюс”

Категорії: Регіони

Теги: ,

Loading...

Залишити коментар

Вашу адресу електронної пошти не буде опубліковано.

%d блогерам подобається це: