У Збаражі багатодітна родина залишилась жити в аварійному будинку




Понад місяць тому під одинадцятим будинком по вулиці Грушевського, що у райцентрі Збараж, обвалився шмат фундаменту, зрушивши із собою низку застарілих проблем. Постала нагальна потреба терміново переселяти сім’ю, що там мешкає, у більш безпечне місце. Та зробити це непросто, оскільки вільного житла у місті роками немає. Різноманітні служби, представники влади заходились допомагати потерпілим від лиха, але всі старання поки що не увінчались успіхом. А все тому , що жодна з пропозицій не підходить цій сім’ї, яка хоче лише трикімнатну нову квартиру. – Ситуація з даним будинком,– відзначив міський голова Роман Полікровський, – дійсно непроста. Проблема виникла давно. Ще з 1999 року будівля була визнана аварійною.




З часом стан її лише погіршувався, виникли проблеми з проживанням там людей. Накопичився цілий клубок невирішених питань, вирішувати які випало на долю нашої команди, яка прийшла до влади у 2014-ому році. На наше замовлення архітекторами була підготовлена проектно-кошторисна документація для проведення реконструкції та виведення цього будинку з аварійного стану. На жаль, і житлова проблема сім’ї Кісіль, яка там досі живе, впродовж багатьох років не була вирішена. Навіть тоді, коли переселяли мешканців аварійних будинків з центральної частини міста у новозбудований багатоквартирний будинок на вул. Грушевського, 70.

Чому так сталося, ми не знаємо, адже розподіл квартир відбувався за попереднього керівництва. Тепер же, як відомо, надати нову квартиру немає можливості, оскільки житло державою не будується і в розпорядженні міської ради його немає. Проте, ми знайшли цілком прийнятний вихід із проблеми. Ми запропонували сім’ї тимчасово переселитися у будинок по вул. П. Мирного, 4. Поки що спорожніла квартира у ньому ще не готова для вселення, але за два місяці усе буде зроблено. Разом із МКП «Збараж» ми там проводимо капітальний ремонт. Уже замінили дах, встановлено укріплювальний армопояс, замінено електропроводку, поштукатурено внутрішні і зовнішні стіни, встановлено броньовані двері, фасад готуємо до утеплення згідно із сучасними нормами енергоефективності, буде встановлено нове опалення, сучасна сантехніка, душова кабіна, належно облаштована прибудинкова територія. Словом, тут будуть чудові умови для проживання.

Люди зможуть жити до тих пір, коли вирішиться їхнє питання з постійним житлом. Тож ми аж ніяк не стоїмо осторонь проблем багатодітної сім’ї, а пропонуємо їй реальну допомогу, на відміну від окремих політичних сил та засобів масової інформації, які проблеми сім’ї лише використовують заради рейтингу та власних інтересів, не ставлячи за мету їй допомогти практично. Вони лише створюють ажіотаж, від чого сім’ї легше не стає. Я як багатодітний батько дуже добре розумію, наскільки важко виховувати дітей, забезпечувати їх, давати дорогу в життя. Тобто, народжуючи дітей, батькам необхідно усвідомлювати, наскільки це висока відповідальність. Адже коли назріла кризова ситуація і конструкція почала руйнуватися, постало питання про негайне виселення сім’ї і тимчасове її проживання в гуртожитку центру соціально-психологічної допомоги «Родина», що й було запропоновано службою у справах дітей та районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді, на що отримали відмову. Тоді міська рада почала шукати житло у громадян, які б згодились поселити у себе дану родину, небайдужі люди були готові навіть заплатити за їхнє проживання, але охочих прийняти потерпілих не знайшлося і сама сім’я також не знайшла для себе нічого, що їм би підійшло. Питання залишається відкритим. А подальша доля аварійного будинку буде вирішена після отримання висновків відповідних експертів. Можливо, якщо буде таке рішення, його перебудуємо за кошти міської ради та фонду регіонального розвитку.

Проблемами даної сім’ї зайнялись і працівники служби у справах дітей. – Сім’я Кісіль опинилась у кризовій ситуації,– відзначив керівник служби у справах дітей РДА Юрій Мархивка, – тому, турбуючись про безпеку дітей, ми запропонували сім’ї пожити деякий час у гуртожитку обласного центру соціально-психологічної допомоги «Родина» у Тернополі. Там можна жити до шести місяців. Також була ще одна пропозиція – гуртожиток Тернопільського коледжу з посиленою військовою та фізичною підготовкою у Збаражі. Жодна з них не влаштовує маму з трьома дітьми та їхню бабусю. На даний час вони подали звернення до райдержадміністрації про виділення коштів на купівлю трикімнатної квартири. Таке рішення можуть прийняти лише депутати районної ради на своїй сесії. Важко сказати, чи знайдуться такі кошти у районному бюджеті, адже багато статей у цьому році і так недофінансовані. Тож ми досі намагаємось знайти спільну мову з мамою – Надією Кісіль, щоб вона погодилась на тимчасовий переїзд. Гуртожиток у центрі «Родина» – найкращий варіант на даний момент. Далі, якщо житло, яке ремонтує міська рада, буде придатне для проживання, сім’я зможе пожити там.

–Дана родина, – продовжує т. в. о. директора районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді Галина Коп’як,– знаходиться у нашому банку даних як сім’я, що опинилася у складних життєвих обставинах. У Надії Кісіль, одинокої мами, є троє діток – семи, п’яти, півтора років. У даній ситуації вона не мала б ризикувати життям своїх дітей, тому ми радили їй пожити в гуртожитку «Родина». Таку пропозицію ми їй робили ще 15 листопада 2016 р. після обстеження побутових умов. Ще тоді вони були непридатні для проживання малолітніх дітей: обвалена частина стелі, стіни з тріщинами, а в кутках цвіль. Але отримали офіційну відмову. Коли ж 21 лютого впала стіна, ситуація стала катастрофічною, ми повторили пропозицію, але ніхто на неї не зреагував належним чином. Зараз стіну підмурували, але небезпека залишається. Чому мати так поводиться, залишається тільки здогадуватись.

– А відмовляємось ми від таких пропозицій тому, що усе це житло тимчасове. Якби щось було надійне, де можна було б жити постійно, то чому не пішли б, – каже 35-річна Надія Кисіль. – «Родина» нам не підходить , бо туди нас з мамою не візьмуть. А саму її я не лишу . Вона хворіє. Стільки років пропрацювала і не має мати нормального житла? А в збаразькому гуртожитку немає умов, які потрібні дітям. Та хата, яку нам ремонтує міська рада, така ж стара, сторічна, як наша, там також тріщать стіни і невідомо доки вона простоїть. І що , тоді знову шукати житло? Через пару років прийде нова влада і скаже, що житло у нас уже є. Ми ж з дітьми не можемо кочувати з місця на місце, зривати їх з садочка, школи, збирати усе майно, меблі. Нам мали дати квартиру ще тоді, коли переселяли мешканців аварійних будинків у новозбудований по Грушевського, 70. Але не дали.

Тоді був інший міський голова, то з кого тепер питати? Нам здається, що нас хочуть виселити звідси спеціально, бо хтось уже зазіхає на цю частину будинку. Стіна ж обвалилася не у нас, а з іншої сторони будинку, де розміщена адвокатська контора. У нас же нічого не валиться. Тому поки що ми звідси нікуди не збираємось іти.

Завершуючи тему, відзначимо, що, міський голова запевнив, що, незважаючи на усю складність даної ситуації, міська рада зробить усе для того, щоб проблема вирішилась позитивно і багатодітна сім’я отримала житло.
(с) Ірина СИСКО




Категорії: Регіони

Теги:

Залишити коментар

Вашу адресу електронної пошти не буде опубліковано.

%d блогерам подобається це: