Арсеній Яценюк і партія “Батьківщина” – за крок до ухвалення доленосного рішення про участь єдиним списком у парламентських виборах 2012 року.
За інформацією “Української правди”, переговори, які ведуться вже декілька місяців, перебувають на останній стадії. І джерела стверджують, що Яценюк схильний прийняти пропозицію, але з урахуванням деяких умов.
Водночас сторони вирішили, що незалежно від того, якою буде домовленість, вона має бути досягнута до 1 квітня.
Тобто чи піде Яценюк на чолі “Батьківщини”, чи “Фронт змін” буде балотуватися окремим списком, остаточна позиція має бути вироблена до початку другого місяця весни. Причина – далі неможливо затягувати час, тому що і перша, і друга стратегія вимагає запровадження її в життя.
Тобто рішення має бути оголошене вже наступного тижня.
Як повідомляють джерела, “Батьківщина” і “Фронт змін” попередньо узгодили розподіл можливого спільного списку. Як раніше писала “Українська правда”, він буде формуватися на базі партії Тимошенко. Квоти передбачено поділити в пропорції 55% для “Батьківщини” та 45% – для “Фронту змін”.
Цей варіант вигідний Яценюку, оскільки рейтингу його партії суттєво відстає від рейтингу “Батьківщини”.
Прощавай, “Фронт змін”?
Неузгодженість стосується взаємних зобов’язань між Тимошенко і Яценюком. Ідеться про те гіпотетичне майбутнє, коли буде усунутий Янукович. Так, ув’язнена Качанівської колонії прагне отримати гарантії, що Яценюк підтримає її на президентських виборах та працюватиме в тандемі на посаді прем’єр-міністра.
У свою чергу, лідер “Фронту змін” запропонував іншу формулу: з пари Тимошенко-Яценюк кандидатом від опозиції на виборах президента має стати той, хто за соціологією може перемогти Януковича в другому турі.
Ця формула грає на руку Яценюку, тому що в двобої Тимошенко – Янукович соціологія завжди віддавала перевагу чинному президенту. Тоді як опитування про вибори в парі Яценюк – Янукович, фіксувало перемогу лідера “Фронту змін”.
Ще один момент, який стримує Яценюка – це втрата власного бренду. Участь у виборах на чолі “Батьківщини” та неучасть у них “Фронту змін” фактично знищує його окремий політичний проект. Такий-сякий, але “Фронт змін” існував, і підпорядковувався він Яценюку.
Відмова від участі у виборах робить “Фронт змін” напівмертвою структурою. Ці фобії Яценюка підсилюються тим, що соратники Тимошенко дуже активно запрошують його до свого списку – чим породжують підозри про поглинання. А у здатність Яценюка командувати “Батьківщиною” в нинішньому вигляді не вірить він самий.
На одній з нарад навіть обговорювалася можливість інтеграції Яценюка у оновлену “Батьківщину”. За гіпотетичним сценарієм, у партії пропонується ввести ще одну посаду першого заступника голови, яку має посісти Яценюк. Таким чином, він і Турчинов стають фактичними співголовами “Батьківщини” за відсутності Тимошенко.
Другий крок, який обговорюється – це призначення керівниками деяких обласних осередків “Батьківщини” нинішніх керівників осередків “Фронту змін” у цих регіонах.
Тобто мова зайшла не про механічний союз на парламентські вибори, а про фактичне злиття двох партій. Остаточної згоди в цьому питанні немає, і займатися цим процесом в період, коли до виборів залишилося сім місяців, надто ризиковано.
Захист для Яценюка
Головна мета, заради якої створюється єдиний список “Батьківщини” і “Фронту змін” – це посісти перше місце на виборах за пропорційною системою, які є індикатором настроїв у суспільстві.
Результат, вищий за Партію регіонів, даватиме опозиції моральне право диктувати свої вимоги у парламенті та претендувати на посаду спікера – її зарезервував за собою Олександр Турчинов.
Успіх “Батьківщини” на чолі з Яценюком має стати прикладом того, що опозиція здатна перемагати, а владу можна усувати.
Яценюк і начальник штабу “Фронту змін” Микола Мартиненко Фото прес-служби НУНС
Фактично, перемога на парламентських виборах спільного списку “Батьківщини” і “Фронту змін” має створити ефект першого місця “Нашої України” у 2002 році. Тоді Ющенко, набравши найбільше, автоматично сприймався як кандидат номер один на майбутніх виборах президента 2004 року. Це створило відповідні настрої серед населення, в елітах та олігархічних колах.
Домогтися такого ефекту – надмета Яценюка, заради якої він може перебороти ризики, спричинені втратою контролю над самостійною одиницею “Фронт змін”.
Ще одне, на що розраховує Яценюк – це додатковий захист. Після парламентських перегонів-2012, за умови подальшого ув’язнення Тимошенко, він автоматично стає ворогом номер один для Януковича на виборах президента. У цій війні Яценюкові потрібен тил, який “Фронт змін” самостійно забезпечити не може.
Альянс з “Батьківщиною” дає йому додатковий захист. Єдине, чого остерігається Яценюк – це того, що Янукович, побачивши соціологію, де він програє йому в другому турі, випустить Тимошенко і зробить Яценюка заручником його ж обіцянки підтримати Тимошенко на виборах президента.
Списки не гумові!
За прогнозами соціологів БЮТ, спільний список “Батьківщини” і “Фронту змін” має набрати 40%, тоді як Партія регіонів – близько 30%.
Таким чином, прохідна частина списку об’єднаної “Батьківщини” складе понад сто осіб. У цей перелік треба включити не лише членів двох зазначених партій, але і їхніх дрібніших партнерів. Так, за квотою “Батьківщини” мають бути включені члени партії “Реформи і порядок”, Народного руху, а за квотою “Фронту змін” – партії В’ячеслава Кириленка “За Україну”.
Не до кінця зрозуміло, за чиєю квотою піде “Народна самооборона”. Оскільки декілька років тому саме Тимошенко давала персональні гарантії Луценку, вважалося, що він із соратниками балотуватиметься за списком “Батьківщини”.
Однак, за останньою інформацією, вони можуть піти за квотою “Фронту змін”. Можливо, тому Яценюк отримає більшу квоту в спільному списку, ніж передбачено рейтингом партії.
Це – приблизний контур домовленостей, які обговорюються.
Натомість у концепції об’єднання “Батьківщини” і “Фронту змін” багато внутрішніх опонентів. Так, частина нинішніх депутатів-опозиціонерів бояться не потрапити на вигідні позиції в єдиному списку.
Хоча пропорція розподілу списку 55 на 45, це не означає, що у першій прохідній сотні буде 55 нинішніх депутатів від “Батьківщини”. Частину цих місць буде зайнято партнерськими партіями.
Крім того, вже очевидно, що домовленості між владою і опозицією, досягнуті при ухваленні “Закону про вибори”, будуть порушені. І зафіксоване в законі право одночасно балотуватися за списком і округом буде скасоване руками іграшкового Конституційного суду.
Таким чином, Турчинов і Яценюк не зможуть заспокоїти своїх невдоволених словами “ти іди на округ, а ми тебе підстрахуємо по списку”.
Кожному нинішньому депутати захочеться місця у прохідній частині списку. Якого на всіх “поважних політиків” не вистачить. Неминуче почнуться внутрішні сварки. Плюс оголяться мажоритарні округи – сильні опозиціонери не захочуть ризикувати і також будуть проситися в список.
Найбільше постраждає від заборони паралельного балотування партія “Свобода”. У неї залишається ризик непроходження до парламенту, тому заради підстраховки їхній лідер Олег Тягнибок разом з Іриною Фаріон та кількома іншими топ-націоналістами може балотуватися за мажоритарним округом на Галичині, де вони матимуть гарантований успіх.
Але, таким чином, вони послаблять список “Свободи”. Тягнибок потрапляє у зворотно-пропорційну залежність: чим більше сильних партійців підуть на округи з гарантованою перемогою та подальшим створенням фракції у парламенті, тим безбарвніше буде список “Свободи”, і тим нижчим буде їхній результат.
Виходом із ситуації може стати взагалі відмова “Свободи” від балотування за списками та зосередження на мажоритарці.
Мажоритарні конфлікти
“Українській правді” також стали відомі принципи розподілу мажоритарних округів серед учасників Комітету опору диктатурі. Ідеться про три найбільші сили – “Батьківщину”, “Фронт змін” і “Свободу”, а також низку сателітів. Оскільки “Удар” Кличка не брав участь у засіданнях КОД, ця партія так і не стала його повноцінним учасником, і поки не враховувалася при нарізці опозиційних кандидатів.
Загалом, за оцінкою БЮТівських соціологів, потенційно переможними вони вважають 116 із 225 виборчих округів.
Так, три області Галичини – Львівську, Іван-Франківську і Тернопільську – пропонують розділити в пропорції по 30% для “Батьківщини”, “Фронту змін” і “Свободи”.
На останніх президентських виборах Галичина мала 24 округи, тобто три топ-партії отримають приблизно по сім округів кожна. Решта округів Галичини – приблизно три – передбачається для дрібніших партій, що беруть участь в Комітеті опору диктатурі.
У решті України, окрім Галичини, пропонується застосувати інший принцип: на території кожної області “Свобода” отримує один округ, а “Батьківщина” і “Фронт змін” решту ділять у пропорції приблизно 3 до 2.
При цьому вирішено, що дрібні партії-учасники Комітету опору диктатурі, які не виставлятимуть список на пропорційних виборах, отримають право висунути своїх кандидатів у двох прохідних округах з логотипом “представник від єдиної опозиції”.
Умова не виставляти свої списки дрібним партіям є обов’язковою – ця позиція була остаточно узгоджена на зборах Комітету опору диктатурі, які відбулися в понеділок у штаб-квартирі партії “Реформи і порядок”.
Саме це – відмова від балотування списками – має бути іспитом на подвійну гру для партій-аутсайдерів. За домовленістю в КОД, право висувати окремий список мають лише ті, хто можуть подолати 5-відсотковий бар’єр – “Батьківщина” разом з “Фронтом змін”, а також “Свобода”. У разі, якщо апріорі непрохідна партія іде окремим списком, це буде сприйматися як технологічна гра разом з Банковою.
У цьому сенсі момент істини настає для “Нашої України”. Нинішні керівники партії Валентин Наливайченко і Сергій Бондарчук прагнуть отримати свої квоти в межах КОД, тоді як Віктор Ющенко наполягає на створені квазі-опозиційного об’єднання разом з Українською народною партією Костенка, Конгресом українських націоналістів і новоствореною партією Матвієнка-Жебрівського “Українська платформа Собор”.
Колишній владний триумвірат. Фото прес-служби президента
Так само цікавою буде поведінка новоперейменової Української соціал-демократичної партії, яка була засновником КОД, але тепер називається “Партія Наталії Королевської “Україна – вперед”.
Очевидно, що вона балотуватиметься окремим списком, знижуючи кінцеві показники спільного списку “Батьківщини” і “Фронту змін”. Про те, яку роль відводять Королевській, буде видно з присутності її персони на ток-шоу Шустера і Кисельова, програмуванням яких займається права рука Льовочкіна Ігор Шувалов.
Очевидно, що погодження мажоритарних округів явно буде супроводжуватися скандалами, коли велика кількість “борців з режимом” захоче отримати для себе право висуватися в опозиційно налаштованих регіонах.
Наприклад, цікава ситуація склалася у Тернопільській області, де на минулих виборах було п’ять округів. За розподілом КОД, два округи там отримала партія “Свобода”, два – “Батьківщина”, а один округ з центром в місті Бучач відійшов “Фронту змін”.
Кандидатом від Яценюка на цьому окрузі мав стати Іван Стойко, який представляє партнерську до “Фронту змін” партію “За Україну”.
Аж раптом останні місяці на цьому окрузі розгорнув агітаційну кампанію керівник “Нашої України” Валентин Наливайченко та навіть заручився підтримкою віче, яке в січні 2012 організувала його громадська організація.
На одному із засідань КОДу йому навіть було зроблено попередження про недопустимість непогоджених дій. Але Наливайченко не припинив цих спроб – навпаки, у лютому 2012 року організував на свою підтримку ще і “листа інтелігенції”. Його мета – витіснити Стойка з округу, де переважають антипрезидентські настрої, та гарантовано обратися до парламенту мажоритарником.
Це – лише одна конфліктна точка, яку далі неможливо приховувати, оскільки всі події відбуваються публічно. Такі випадки – неминучий супутник діяльності опозиції. Вона, на відміну від Партії регіонів із сателітами, нецентралізована та недисциплінована. І ці протиріччя – ще один помічник влади у їхньому цементуванні України.
Сергій Лещенко, Українська правда
