Напередодні місцевих виборів доцент і письменниця і член Партії «Солідарність – Блок Петра Порошенка» Леся Романчук говорила про жінок-політиків в ефірі телеканалу ІНТБ.
- Я не вважаю, що політика – це більш серйозна справа… Дуже серйозна справа – це народжувати і виховувати українців. Але в кожної жінки життя складається по своєму: одна має вдале сімейне життя, а є інші жінки – котрі, окрім сім’ї, потребують самореалізації. Такі, що мають особливі знання, освіту, ідеї.
Жінка може стати сильним конкурентом для чоловіка?
- Вона не просто може, а стає… В нас чимало таких жінок. Є безліч галузей, де зовсім не важливо чоловік ти чи жінка. Сюди належать політика, економіка, медицина, освіта і безліч інших. Не належить до того носити мішки, копати рови, прокладати рельси….
Можна сказати, що навіть в дома жінка займається політикою власної родини.
- Звичайно, вона задає курс: там, де чоловік би рубав з плеча, жінка залагоджує питання переговорами. Вона має різні шляхи вирішення питань. Це абсолютно нормальне і добре явище, коли жінки і чоловіки приймають участь в різних галузях на рівноправних конкурентних засадах.
Цього року 30% осіб протилежної статі мають висуватись на виборах від політичних сил? Цього замало чи достатньо?
- Виходячи з ситуації, слід було запровадити саме такий бар’єр,бо, інколи, дай чоловікам волю, то вони не будуть допускати жінок в жодну сферу діяльності. Так, як жінка проводить свою родину і вміє зробити з нічого все, не зуміє чоловік. Водночас, є такі місця, де чоловіків мало, а жінок значно більше. Цей закон повинен такі речі регулювати.
Закон досконалий на Вашу думку?
- Як лікар не буду робити висновків про юридичні речі. Звичайно, все «гладенько» буває завжди тільки на папері. Будемо відвертими, що мажоритарна система в Україні не спрацьовувала. Коли є партійна система люди краще орієнтуються в напрямах. Досконалих законів не буває, тому все перевіримо на практиці.
Кажуть, що добра і м’яка людина не завжди професійний політик.
- Добра людина – не професія, від політика необхідні дві речі: бути чесним і розуміти основні засади, чим їй доведеться займатись. В мене є подруга, яка 12 років була депутатом трьох скликань Верховної Ради, за освітою філолог, працювала журналістом, створила «Народний Рух» на Луганщині. Коли пройшла вперше в парламент сказала: «Я розумію, що я нічого не можу і не вмію», бо звикла все робити на відмінно. І через це вона здобула другу освіту – юридичну, тож і очолювала комітет по питаннях гендерної політики.
Скоро ми будемо святкувати 24-ту річницю Незалежності України. Що здобули за цей період? Як рухатись далі?
- Ми можемо пишатись своїм народом і тим, що роблять люди самі від себе. Ми навчилися не чекати коли згори скажуть, що треба діяти – робимо кроки самі, навіть наперекір будь-яким наказам. Це визнав світ і я думаю, що за цим наше майбутнє. Люди повинні об’єднуватись не на основі політичних партій, а довкола міста, в якому живемо, країни, яку намагаємось зробити прекраснішою, навколо Господа, який запровадив життя таким, яким воно має бути. Україна за 24 роки зробила багато кроків на рівні народу, а тепер є надія, що ці люди з рівня простих громадян, мають шанс проявити себе, заблистіти найкращими сторонами, як камінці, що винесло море на берег. Щоб їх огранила мудра рука і з тих камінців складались наступні цифри річниць Незалежності України.