Головна Політакценти Віталій Цимбалюк: “Корупція і кумівство – це те, що не спишеш на...

Віталій Цимбалюк: “Корупція і кумівство – це те, що не спишеш на війну і МВФ”

Голова ГО «Тернопіль Європейський» Віталій Цимбалюк зараз рідко з’являється у публічний площині. Однак стверджує, що це явище – тимчасове. Адже робота, яку започаткував ще торік, триває. Втім, не заперечує, що частково причиною його зникнення з інформаційного поля є певне розчарування у політичних та суспільних процесах в країні.
– Віталію Михайловичу, що саме спричинило Ваше зникнення з інформаційного поля? Вже тривалий час про вас немає жодних новин…

– Я нікуди не зникав, далі живу і працюю в Тернополі, продовжую свою громадську діяльність. Але дійсно, менше спілкуюся з журналістами, майже нічого не пишу у соцмережах про те, що роблю.
Головна причина такої поведінки – серйозне розчарування тими політичними і соціальними процесами, які тривають в нашій країні. Я щиро вірив, що з кожним роком ми будемо йти все далі вперед, розвиваючи і розбудовуючи Україну, хотів докласти до цього і свої зусилля. Насправді ж бачу повернення далеко назад.
Що змінилося за два роки після Майдану? Зникла корупція? Кумівство? Перестали застосовувати адмінресурс та підкуп на виборах? Почали призначати на керівні посади людей за професійною ознакою? Врешті, може зріс добробут населення? У мене, як і в мільйонів українців, усі ці процеси сьогодні викликають зневіру, розпач, навіть депресію. Болить, що Небесна сотня сьогодні дивиться на нас згори із жахом: невже за таку Україну вони загинули під кулями снайперів?

– Можливо, це Ваша суб’єктивна думка, адже все-таки в нашій країні досі йде війна, і ми розуміємо, як це складно для економіки…

– Знаєте, інколи складається враження, що війна для наших політиків – це чудове пояснення всім їхнім вчинкам. Хіба війна є причиною корупції? Чи, може, через війну на почади призначають людей за партійною квотою?… Є ще одна зручна для влади фраза: «Це вимагає МВФ чи Євросоюз». Замість того, щоби докласти зусиль для розвитку вітчизняного газовидобування, нам просто накрутили ціну, яка може бути прийнятна тільки для країн з високим рівнем доходів населення. А мінімальні соціальні гарантії підняли не в рази, як тарифи, а на якихось 50-100 гривень. Що вже комунальні платежі, – у нас навіть інфляція з’їдає більше! Адже кожне підвищення тарифів автоматично закладається виробником товарів у їхню собівартість. І нехай «комуналку» перекриють субсидії. А хто доплатить українцям за зростаючі ціни, приміром, на продукти харчування?
Останнє опитування українців показало, що понад 72% українців вважають, що ми рухаємося у неправильному напрямку. Президенту не довіряють 69%, Верховній Раді – 80,2%, навіть органам місцевого самоврядування, яких ми тільки восени обрали, не вірять більше половини виборців! Я не пам’ятаю, яка ще влада мала такий негатив з боку свого народу.

– Можливо, нам вартує запросити для економічних реформ когось із провідних європейських фахівців?

– Таку думку заперечу одразу. Чому ми постійно покладаємося на когось? Чекаємо, щоби хтось за нас вирішив наші проблеми? Вважаю, що провідні країни світу і так достатньо нам допомагають, але вони мусять побачити, що ми й самі докладаємо зусиль для розбудови своєї країни. Інакше якогось дня від нас просто усі відвернуться. Невже у нас немає розумних, чесних, професійних людей, які були би готові працювати у виконавчій владі? Ніхто не буде нам допомагати, якщо ми не хочемо допомогти собі самі. За роки незалежності ми пережили два Майдани і показали всьому світу, що можемо впливати на владу. Може, пора нарешті показати, що ми вміємо й управляти нашою державою? Бо ніхто за нас, українців, цього робити не буде!

– Втім, влада, навпаки, заявляє про свою боротьбу з корупцією шляхом реформування правоохоронних структур…

– Багато говорилося про реформу прокуратури – але на нові місця прийшли ті самі старі кадри. Сьогодні рівень недовіри до прокурорів – понад 84%! Про судову реформу взагалі забули – і в судах по всій країні нічого так і не змінилося, рівень недовіри до них такий же, як і до прокуратури. Реформа міліції відбувається начебто жваво, але в той же час криміногенна ситуація по всій країні стрімко зростає. До конкурсного підбору нових поліціянтів теж багато питань: яка в них освіта? Хто і як перевіряв їх минуле? Створено цілий ряд антикорупційних органів, але наразі їх робота виглядає не так дієво, як популістично. Чиновників майже щодня затримують із хабарями, а за місяць-два вони вже гуляють на волі. Варто лише згадати гучні затримання у Тернополі за останній рік і те, чим вони закінчилися… Можливо, потрібен час, аби новостворені структури запрацювали, як належить. Біда в тому, що цього часу у нас вже немає…

– Ви сказали, що на виборах був застосований адмінресурс та підкуп виборців. Але ж Ви не брали участі у виборчому процесі…

– Ще у розпал популяризації нашої громадської організації «Тернопіль Європейський» зі мною виявили бажання зустрітися представники двох популярних політичних партій. Тоді я наївно подумав, що їм імпонує моя діяльність і вони навіть готові будуть її підтримати, адже все, що роблять наші активісти, – це за наш рахунок.
Однак після обох зустрічей я був просто шокований. Бо мені запропонували перші місця у партійних списках в обмін на суми у кілька сотень тисяч доларів! Більше того, запевнили, що я можу навіть особливо не витрачатися передвиборну кампанію – результат все одно буде.
Скажу відверто, я довго не міг оговтатися. Чомусь до того свято вірив, що вже тепер, в оновленій країні, де повалено тиранію ціною людських життів, в принципі мають бути чесні вибори. Після того відмовлявся від будь-яких «політичних» зустрічей і чекав результатів голосування. Звісно, вони були такими, як мені і обіцяли мої візаві.
До останку до мене, як до депутата міської ради Тернополя, приходили виборці мого округу. Розповідали – про гречку, гроші, тиск на роботі тощо… Тому я знаю про це не по чутках.

– У Вас виникло розчарування у популярних політичних силах. А якій партії симпатизуєте?

– Практично всі політичні сили або лідери нових партій так чи інакше мали можливість проявити себе у владі. Напевне, тому і виникла в мене ідея створити громадську організацію «Тернопіль Європейський», бо наразі не побачив у жодній партії ту рушійну силу, яка би дотримувалася європейських цінностей у своїй діяльності. На мій погляд, у нас ще не сформувався той прошарок нової української еліти, яка могла би реально зайняти лідируючі позиції у Верховній Раді та працювати так само ефективно, як європейські парламентарі.

– Чи позначився Ваш настрій на діяльності «Тернополя Європейського»?

– Як я колись і говорив, наша громадська організація – це не виборчий проект. Вона працювала і продовжує працювати для жителів нашого міста. Певний час займалися тим, що доводили до завершення раніше започатковані проекти. А найближчим часом втілимо в життя ще один, який побачать усі тернополяни.
Це – соціальна реклама, яка звертає увагу людей на їхнє ставлення один до одного.
Європейська спільнота – це не тільки фінансове благополуччя та стабільність. Насамперед – це людські цінності, до яких пора прагнути і нам. Тому ми спробуємо привернути увагу тернополян до проблем ввічливості у спілкуванні, цінності людського життя, виховання дітей та ставлення до свого міста. Це ті речі, з якими ми стикаємося щодня, але чомусь не задумуємося над тим, як їх виправити.
Загалом, у нинішній час на такі речі, як соціальна реклама, потрібно звертати особливу увагу і владі, і громадським організаціям. Приміром, у європейських країнах на це витрачаються великі ресурси.

– Ми з Вами багато сьогодні говорили про ситуацію в країні. А в Тернополі щось змінилося?

– Якщо брати якісь конкретні питання, то щось таки змінилося, бо маємо зовсім новий депутатський корпус. Але потрібно розуміти, що всі процеси в країні так чи інакше відображаються і на Тернополі. Адже широко розрекламована децентралізація насправді рухається дуже повільними темпами.
Втім, багато речей залежить і від нас самих. Так, ми не можемо вплинути на економіку чи на ефективність реформ. Зате ми можемо навчитися берегти своє місто, поважати один одного, спільно шукати вирішення тих чи інших проблем, а не просто критикувати, що чиновники нічого не роблять.
Потрібно розуміти: за нас ніхто й ніколи нічого не буде робити. Якщо ми хочемо у Європу, ми повинні навчитися самі керувати своїм життям, своїм майбутнім і своєю країною. І влада у нас така тільки тому, що ми самі її вибрали…

Розмовляв Іван Білий, Тернопільський тиждень