Головна Політакценти Власників гаражів в Тернополі викидають на вулицю цілком «законно»?

Власників гаражів в Тернополі викидають на вулицю цілком «законно»?

В продовження теми рейдерства, яке зараз особливо стало популярним на теренах Тернопільщини, маємо ще один приклад, історія якого почалась ще в 2004 році. Але лише цього року ситуація з гаражами набула особливого загострення, оскільки до цього часу жодна з державних структур особливо не переймалася проблемами людей, які за свої кошти побудували гаражі біля відомого комплексу «Диканька» на вулиці 15 Квітня в Тернополі.

Для того, щоб зрозуміти суть проблеми, зробимо невеличкий екскурс в історію і проаналізуємо хронологію подій.

В 2004 році підприємець Волянська Н.В. укладає договір з підрядником Хом’яком на будівництво 33 гаражів на орендованій нею ділянці. Підприємець Хом’як , маючи усі необхідні документи, залучає до спорудження гаражів бажаючих отримати гараж на умовах дольової участі, пише ATO.TODAY

В 2007 році будівництво завершили і дольовики отримали свої гаражі.

В лютому 2007 року Волянська Н.В. викупила орендовану земельну ділянку в РДА, і частину ділянки площею 1.02 га (частину якої займають гаражі) продає в березні цього ж року С.Коруні разом з комплексом «Диканька». Суттєвим моментом у цій ситуації є те, що договір купівлі-продажу укладається між підприємцем та фізичною особою (громадянином). Цей факт теж в подальшому матиме суттєве значення у заплутаній схемі «законного» вигнання гаражників. У доповнення  до договору купівлі-продажу, направляється лист  С.Коруні, в якому озвучується умова продажу: посприяти в оформленні права власності на гаражі та землю.

С.Коруна відразу після придбання ділянки, оформляє договір іпотеки з банком «ВТБ», а гарантією повернення коштів слугує весь комплекс «Диканька» і земельна ділянка площею 1.02 га. Це якраз є суттєвим моментом, оскільки при оформленні договору іпотеки ніде не вказано, що на землі вже збудовані людські гаражі, а юристи банку, видаючи чималу суму грошей, навіть не спромоглися поїхати і подивитись, що на цій ділянці є.

З 2007 року пайовики почали вимагати документи на землю під своїми гаражами. Продавець ділянки знову нагадує С.Коруні, що потрібно посприяти в оформленні права власності, оскільки була така умова договору купівлі-продажу. Не маючи змоги самостійно врегулювати конфлікт, Н.Волянська в  2011 році звертається до суду з позовом до С.Коруни. В позовній заяві просить визнати договір купівлі-продажу від 2007 року частково недійсним в частині, що стосується саме земельної ділянки.

В 2011 році суд приймає рішення на користь позивача і задовольняє позовні вимоги по земельній ділянці. Для виконання рішення довелось розбити ділянку 1.02 га на 2 частини за всіма правилами, і позивач має викупити 0.77га для виконання зобов’язань перед гаражниками.

В 2012 році утворюється гаражний кооператив «Байковецький», і підприємець ділить викуплені 0.77 га на частини з відповідними актами і присвоєнням кадастрових номерів. Три з цих нових ділянок вона передає дольовикам-гаражникам.

Здавалось би, що на цьому етапі вже можна ставити крапку, оскільки конфлікт врегульований і Волянська Н.В., після цієї не потрібної для неї тяганини, виконала свої зобов’язання перед власниками гаражів. Але на цьому історія не завершилась…

Далі в ситуацію з гаражниками втрутилась наша правова і банківська система.

21 лютого 2012 року представник (чи представники) Державної виконавчої служби проводять опис майна боржника С.Коруни за зверненням банку «ВТБ». І знову маємо дивну поведінку виконавців — вони вперто не помічають 33 гаражі! Крім того, для стягнення заборгованості з боржника в першу чергу описується рухоме майно, а вже потім, в разі нестачі задоволення кредитора — нерухоме. Зрештою, Державна виконавча служба зобов’язана у встановлені терміни контролювати стан описаного нею ж майна, але за 4 роки ніхто так і не побачив людських гаражів на неіснуючій земельній ділянці!

І ось в листопаді 2016 року Державна виконавча служба через ДП «Сетам», яке займається організацією торгів, виставляє заставне майно С.Коруни на торги, щоб повернути банку кошти. Торги були проведені без участі підприємця С.Коруни, і єдиним учасником торгів став тернопільський підприємець Борис Рубленик, який заплатив 17 мільйонів гривень за майно, яке було виставлене на торги.

Торги відбувались справді без участі боржника С.Коруни, оскільки організатор аукціону ДП «Сетам» чомусь «забув» попередити одну з сторін про такий крок. На сьогоднішній день, представник ДП «Сетам» в суді, всіма способами намагається переконати суддю в тому, що лист вони направляли і про проведення торгів повідомили в двох ЗМІ. Проте, С.Коруна заперечує отримання листа про організацію торгів.

Більше того, на запит у вказані видання прийшла відповідь від газети «Свобода» та «Номер Один» з екземплярами номерів газет, де чітко вказано, що ніякого оголошення про саме цей аукціон вони не давали. З іншого боку, ДП «Сетам» не надав суду ні угоди з виданнями, ні акту виконаних робіт, хоча стверджує, що гроші за публікацію були проплачені. На основі чого умудрилось державне підприємство перерахувати кошти двом виданням без необхідних документів бухгалтерської звітності – невідомо.

Тут варто зауважити, що в лот торгів входить вже не існуюча ділянка площею 1.02га. Такої ділянки вже нема, оскільки на виконання рішення суду 2011 року її розбили на 2 частини, а потім одну з них поділила ще на кілька частин, про що є відповідні акти.

Така ситуація з не існуючою земельною ділянкою не єдиний приклад того, як ДП «Сетам» організовує торги. На сайті підприємства присутня величезна кількість лотів, проте, опис до цих лотів практично нульовий. Тобто, ДП «Сетам» не завжди знає, що продає. Але і це ще не все. Недавно поліція розкрила схему незаконного привласнення дорогої нерухомості, до якої причетні посадові особи ДП «СЕТАМ», які на підставі підроблених документів здійснювали реєстрацію прав власності на нерухомість для підконтрольних набувачів.

Крім того, Борис Рубленик лише через 3 місяці після торгів (якраз минув термін оскарження торгів) прийшов подивитись на те, що ж він купив за 17 мільйонів гривень. Доволі дивна поведінка для бізнесмена, який знає ціну грошам, а тут просто довірився публічній інформації, яку оприлюднила Державна виконавча служба і ДП «Сетам», яке організувало торги.

На купленій на торгах ділянці він аж тепер «помітив» людські гаражі та інші об’єкти, під які якраз і ділили 0.77 га, щоб дати людям землю. Новий власни майна Борис Рубленик поставив ультиматум С.Коруні, щоб той звільнив «територію».

Крім того, зрозумівши, що купив не існуючу ділянку, Борис Рубленик в 2017 році подає апеляцію на рішення суду 2011 року, через яке і відбувся перший поділ ділянки площею 1.02га.

В липні 2017 року кооператив «Байковецький» звертається до суду ….   Зараз справа перебуває на розгляді в Тернопільському міськрайонному суді, оскільки гаражний кооператив «Байковецький» подав позовну заяву, щоб відстояти свої права на гаражі і землю під ними.

Дивним в цій справі є кілька моментів, які цілком можна пояснити з юридичної точки зору, але аж ні як з точки зору людських відносин і здорового глузду:

  1. Як так сталося, що представники банку «ВТБ» видали значну суму і навіть не поцікавився, що це за земельна ділянка, і не поїхали оглянути заставне майно на місці (на момент оформлення договору іпотеки гаражі вже були збудовані).
  2. Як Державна виконавча служба і ДП «Сетам» організували торги без звірки фактичного стану майна, що виставлялось на торги, та без попередження боржника про такі торги?
  3. Чому Борис Рубленик не має претензій до організаторів торгів, оскільки саме вони продали йому неіснуючу ділянку, а скасовує рішення суду 2011 року в Господарському суді і відбирає в людей гаражі?

Зараз слово за міськрайонним судом, в особі головуючого судді Братасюка. Безумовно, що суддя виносить рішення на основі поданих документів, та варто згадати, що Віктора Братасюка не так давно вже підставили, надавши суду неправдиві документи. Сподіваємось, що на цей раз служитель феміди прискіпливіше дослідить матеріали справи і виведе шахраїв на чисту воду. Чергове засідання у справі призначене на 2 жовтня.